ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ТЕХНІКА
КОСМІЧНІ СТАРТИ З РІЗНИМИ ФІНІШАМИ
Минуле літо було багате на новини у сфері досліджень та використання космічного простору. Переважна більшість ракетних пусків підтвердили високу ефективність вітчизняної космічної техніки. Проте, на жаль, один зі стартів завершився аварією. Вона сталася наприкінці липня, а її ретельне розслідування тривало понад місяць і лише нещодавно втілилось у висновках міжвідомчої комісії. Отож про все послідовно.

Унікальна надійність
На космодромі Байконур, який Росія орендує в Казахстану, відбувся пуск спроектованої в Дніпропетровську у державному конструкторському бюро «Південне» двоступеневої ракети-носія легкого класу «Циклон-2», серійний виготовлювач яких — виробниче об’єднання «Південний машинобудівний завод».
Як повідомили кореспондентові «ДУ» в центрі інформаційних зв’язків ДКБ «Південне» ім. М. Янгеля, за допомогою «Циклона-2» на навколоземну орбіту виведено космічний апарат на замовлення міністерства оборони Російської Федерації, а називається супутник «Космос-2421».
...Свого часу носій космічного призначення «Циклон-2» створили на основі однієї з бойових ракет. Під час проектування ракетно-космічного комплексу «Циклон» було реалізовано нові підходи до організації підготовчих операцій перед пуском ракети, зокрема концепція «безлюдного», тобто автоматизованого старту. А головне, «Циклон-2» виявився не лише високоефективним, а й винятково надійним носієм. Адже відтоді, коли у серпні 1969 року стартував перший «Циклон-2», було 106 пусків ракет такого типу, і всі успішні. Унікальний рекорд!

«Генезис» запустили з Ясного
У конверсійних космічних ракет-носіїв «Дніпро», крім звичного для них місця запусків — космодрому Байконур, улітку-2006 з’явився ще один пусковий район космічних стартів, який раніше використовувався Росією лише в оборонних цілях,— неподалік селища Ясного в Оренбурзькій області.
Перша космічна сторінка в біографії бази поблизу Ясного (Домбаровський пусковий район) відкрилась під час проведеного звідти старту «Дніпра», який успішно вивів на навколоземну орбіту (з висотою 550 кілометрів від поверхні планети) американський космічний апарат «Генезис-1». Цей пуск здійснили спільно українські та російські фахівці з підприємств і організацій ракетно-космічної промисловості двох країн і структури, підпорядковані міністерству оборони Росії. Об’єднує і координує їх працю російсько-українське МКК (міжнародна космічна корпорація) «Космотрас», до співзасновників якої з боку України входять ДКБ «Південне» ім. М. Янгеля (розробник ракет), ВО «Південний машинобудівний завод» ім. М. Макарова (їх серійних виробник) і акціонерне товариство «Хартрон» (розробник систем управління).
Як повідомив керівник центру інформаційних зв’язків ДКБ «Південне» Юрій Мошненко, запуск ракети-носія «Дніпро», вперше виконаний з пускової бази Ясний, здійснили в інтересах очолюваної Робертом Бігелоу американської компанії «Бігелоу Аероспейс» (штаб-квартира — у Лас-Вегасі, штат Невада). Задум розробників програми спрямовано на побудову в перспективі місткого і надійного модуля, призначеного для перебування і праці людей на орбіті. Такий модуль, який буде змонтовано з конструкцій, що розгортаються в космосі, матиме менші габарити у складеному вигляді, ніж традиційні жорсткі металеві конструкції аналогічного призначення.
Запущений з Ясного космічний апарат «Генезис-1» є першим із серії таких модулів невеликого масштабу й поки має на меті демонстрацію основної концепції й нових технологічних рішень, можливостей, яких вони надають конструкторам. Згодом, на підставі даних, які передбачається отримати під час функціонування «Генезиса-1» на орбіті, компанія «Бігелоу Аероспейс» сподівається реалізувати плани створення майбутнього повномасштабного модуля, а на наступних таких космічних апаратах відпрацювати складніші системи подібного призначення.
Керівник програми від названої компанії Майкл Голд підкреслив значення запуску «Генезиса-1» у реалізації накреслених планів. Генеральний директор МКК «Космотрас» Володимир Андрєєв сказав, що введення в експлуатацію нової бази Ясний розширює можливості надання пускових послуг космічного призначення із застосуванням ракет такого типу.
Нагадаємо, що перший старт «Дніпра» з Ясного став для цих ракет-носіїв загалом шостим за ліком пуском конверсійних ракет-носіїв цього типу (попередні п’ять запускалися з Байконура), за допомогою яких протягом кількох років виведено на навколоземні орбіти 23 супутники, що належать різним структурам з Великої Британії, Німеччини, Італії, США, Саудівської Аравії, Франції, Японії, Малайзії.

Під гептиловим «дощем»
Сьомий пуск «Дніпра», під час якого чергова ракета стартувала 26 липня з космодрому Байконур, завершився не так, як гадалося.
Оперативні короткі повідомлення інформагентств про ту аварію «Дніпра» публікувалися в тому числі й на сторінках «ДУ». Але що саме тоді сталося? І головне — чому?
...Близько місяця працювала міжвідомча комісія, створена Федеральним космічним агентством Росії (Роскосмосом) і міністерством оборони РФ, очолювана генеральним директором федерального державного унітарного підприємства «Центральний науково-дослідний інститут машинобудування» академіком РАН Миколою Анфімовим. Ця комісія, до складу якої входили російські та українські фахівці, на підставі перевірок і аналізу наявних матеріалів мала з’ясувати причини аварії, якою завершився пуск «Дніпра» з 18-ма космічними апаратами.
Пуск «Дніпра» з Байконура відбувся нормально. Проте на 74-й секунді після старту через виникнення позаштатної ситуації (так фахівці з ракетно-космічної техніки називають подібні непередбачені випадки відхилення від штатних режимів) бортова система безпеки видала команду на виключення двигуна першого ступеня «Дніпра» — і політ космічного носія перервався. Ракета впала на відстані понад 150 кілометрів від точки старту — у пустельній місцевості Кармакчинського району Кзил-Ординської області Казахстану. На місці падіння «Дніпра» (разом із ним, певна річ, загинули всі супутники, які несла ракета) від потужного вибуху утворилася вирва діаметром 50 метрів і завглибшки 15 метрів.
Тривогу — передовсім екологів — викликало те, що ракета, яка зазнала аварії, працювала (як і всі носії цього типу, а також російські «Протони» й деякі інші) на такому паливі, де основним компонентом є несиметричний диметилгідразин, або скорочено гептил — речовина надто ефективна з енергетичної точки зору, але вельми токсична. Отож спільні робочі групи російських і казахстанських фахівців оперативно провели на місці падіння ракети та у районах навкруги експрес-аналізи вмісту гептилу в ґрунті та повітрі, а також відібрали проби води як із поверхневих водойм, так і з одного з колодязів у селі Жанакала, розташованому на 35-кілометровій відстані від тієї точки, де впав «Дніпро». Як повідомило Федеральне космічне агентство Росії, відібрані проби аналізували в лабораторіях Науково-виробничого об’єднання машинобудування, що знаходиться у місті Байконур (така назва колишнього Ленінська — адмінцентру космодрому. — Авт.). Спочатку в російській пресі повідомляли, що вміст гептилу на місці падіння ракети перевищує гранично допустиму концентрацію у тисячу разів. Через кілька днів Роскосмос, прагнучи, мабуть, заспокоїти громадськість, повідомив
1 серпня, що в пробах ґрунту, відібраних усередині самої вирви, концентрація ракетного палива не перевищує 228 гранично допустимих рівнів (не у тисячу разів більше, а «лише» у 228 разів, хоча, не забудемо, йдеться про вкрай небезпечну для життя і здоров’я людей хімічну речовину.— Авт.). Добре хоча б те, що район падіння ракети — безлюдна пустеля. Проте все ж і там, за висновками фахівців, мають бути проведені спеціальні заходи щодо детоксикації ґрунтів на місці аварії та навколо неї.
Тим часом Роскосмос після аварії запровадив тимчасовий мораторій на пуски «Дніпра» з території Казахстану, де знаходяться як сам космодром Байконур, так і місце падіння аварійної ракети. До того ж, казахстанська влада заявила про істотні за розмірами фінансові претензії до Росії з огляду на збитки, пов’язані з гептиловим отруєнням навколишнього природного середовища. Як запевнив заступник керівника Роскосмосу Віктор Ремішевський, Росія відшкодує Казахстанові екологічні збитки. Щоправда, про конкретні розміри грошової компенсації поки не повідомляли.

Пошук винного
Тим часом у керівництві космічної галузі Росії одразу зайнялися пошуком відповіді на сакраментальне запитання: «Хто винен?». І знову (на жаль, не вперше щодо подібних аварійних ситуацій, що, як і у будь-якій іншій сфері, цілком можливі й інколи трапляються, в тому числі й в російсько-українських космічних проектах) з’явилися — і у висловлюваннях високопосадовців, і в публікаціях російських ЗМІ прозорі натяки, а часом і прямі звинувачення на адресу саме українських учасників спільного проекту (хоча висновків створеної міжвідомчої аварійної комісії тоді ще не було) — водночас із безапеляційними твердженнями про непричетність до аварії «Дніпра» з боку російських підприємств і організацій.
Наведемо лише один приклад щодо цього — опубліковане 1 серпня в газеті «Московський комсомолець» («МК») інтерв’ю з керівником Федерального космічного агентства Росії Анатолієм Перміновим. Інтерв’ю торкалося різних проблем ракетно-космічної галузі, але нашу увагу передовсім привернула перша частина публікації — з підзаголовком «Кто недоглядел за «Сатаной». Щоб згадувані в матеріалі назви ракет були зрозумілими читачеві, зауважимо, що носій космічного призначення «Дніпро» створено у ДКБ «Південне» на базі бойової міжконтинентальної балістичної ракети РС-20 «Воєвода» (або, як її охрестили на Заході, SS-18 на прізвисько «Сатана»), котрі серійно виробляли на ВО «Південний машинобудівний завод». Значну частину цих грізних ракет (чимало яких і нині перебувають на озброєнні у військах Росії) згідно з міжнародними угодами щодо скорочення стратегічних наступальних озброєнь підлягають зняттю з бойового чергування та ліквідації. Один із дозволених засобів ліквідації РС-20 — запуск у космос (певна річ, без боєголовки, замість якої модифікована мирна ракета «Дніпро» виносить на орбіти один або одразу кілька супутників певного призначення). Отож, відповідаючи на перше запитання «МК» стосовно того, що сталося 26 липня, — «В чем причина аварии?», Анатолій Пермінов сказав: «Причина была установлена сразу: через полторы минуты полета начались нештатные отклонения вектора тяги, изменилась ориентация ракеты в полете. Все допустимые пределы были нарушены, это вызвало аварийную остановку двигателя и прекращение полета...».
Повторимо: до висновків міжвідомчої комісії на той час було далеко, аварія сталася тільки-но, проте для Пермінова чомусь вже все було зрозуміло («Причина была установлена сразу»). Тим часом керівник Роскосмосу веде далі: «Боевой расчет (его формируем мы и Минобороны), готовивший и запускавший РС-20, отработал безукоризненно. Более того, в ходе подготовки именно этот боевой расчет выявил целый ряд неисправностей по ракете, в результате чего старт перенесли, а ракету заменили».
Слід пояснити, що спочатку пуск «Дніпра» з 18 космічними апаратами планували на 28 червня. Та під час підготовчих операцій виявили несправність у бортовому цифровому обчислювальному комплексі ракети-носія. Оскільки усунути ці неполадки не вдалося, вирішили замінити «Дніпро», в якому виявили дефект, на іншу ракету такого самого типу, що й було зроблено. Після цього довелось знову робити повний цикл перевірок усіх систем, через що пуск перенесли майже на місяць — на 26 липня. До речі, ракета, якою замінили дефектну, була вироблена ще 25 років тому — у 1981-му — і останнім часом перебувала на складському зберіганні.
Наступне запитання «МК», адресоване журналістом Пермінову, було таким: «Тогда получается, что виноват завод-изготовитель. Насколько мне известно, нашу военную «Воеводу-Сатану» превращали в гражданский «Днепр» на Украине...» І керівник Роскосмосу «синхронно» відповідає: «Да, РС-20 разработана и изготавливалась украинскими предприятиями: КБ «Южное» — разработчик, «Южмашзавод» — изготовитель. Производство ракеты прекращено с начала 80-х годов, но эти предприятия по договору с нашим Минобороны осуществляет гарантийный и авторский надзор».
Але ж тут Анатолій Пермінов, м’яко кажучи, лукавить, свідомо чи несвідомо дещо приховуючи. Адже, хоча згадані українські підприємства (найперше ДКБ «Південне» — розробник РС-20) справді здійснюють авторський та гарантійний нагляд за цими ракетами (ще й займаються продовженням їхнього ресурсу — відповідно до двосторонньої угоди), але роблять все це щодо ракет РС-20, які й досі перебувають в Росії у спорядженому стані на бойовому чергуванні, але аж ніяк не стосовно ракет цього типу, які після зняття їх з бойового чергування (із позбавленням боєголовок) опинилися на російських складах. Тож некоректною виглядає спроба керівника Роскосмосу опосередковано покласти на українські підприємства (ДКБ «Південне» та ВО «Південмашзавод») провину за недогляд за справністю ракет, котрі до підготовки їх до пуску за програмою «Дніпро» перебували на російських складах, і, відповідно, мали б належно доглядатися російськими фахівцями.
Проте, виявляється, це ще не все. Наведемо чергове висловлювання Анатолія Пермінова в газеті «МК»: «Доработки РС-20 для выведения космических аппаратов проводятся по заказу МКК «Космотрас»... Для того чтобы военная ракета стала гражданской, в ее системе управления необходимо изменить полетное задание. Этим занимается украинское НПО «Хартрон». Кореспондент «МК»: «Кажется, по вине этого «Хартрона» у нас уже случались аварии?» І отримує відповідь керівника Роскосмосу: «Да, в прошлом году, когда мы выводили космический аппарат «Криосат». Полетное задание для конверсионной ракеты «Рокот» было разработано «Хартроном» некорректно, и при запуске произошла авария».
Таким чином, Пермінов разом із журналістом «МК» одним махом зробили український «Хартрон» нібито винним одразу у двох аваріях — і в тій, яка сталася восени минулого року з російською ракетою-носієм «Рокот» через деякий час після запуску з космодрому Плесецьк (її головний блок із європейським супутником «CryoSat» 8 жовтня 2005-го впав у Північний Льодовитий океан), і в аварії, якої зазнав влітку 2006-го «Дніпро», запущений з Байконура.
Отже, без вини винною стороною, з погляду керівництва Роскосмосу, є Україна (в особі підприємств її космічної галузі, які беруть участь у спільних з Росією програмах).
Але ж Анатолій Пермінов чомусь забув (або вдав, що забув) про заяву офіційного представника космічних військ Російської Федерації Олексія Кузнецова, оприлюднену ще в жовтні 2005-го російським інформаційним агентством «Новости», про те, що українська сторона непричетна до аварії ракети-носія «Рокот» із європейським космічним апаратом «CryoSat». Причина цієї аварії, встановлена однозначно тоді ж міжвідомчою комісією (під керівництвом заступника командувача космічних військ РФ з озброєнь генерал-лейтенанта Олега Громова), полягає у некоректному розробленні програми польоту, яка призвела до того, що із системи управління розгінного блоку «Бриз-КМ» не було видано команду на виключення двигуна другого ступеня ракети-носія.
Так само виявилось, що немає вини «Хартрона» (чи якогось іншого українського підприємства) в аварії ракети-носія «Дніпро», яка сталася 26 липня 2006-го. Залучені до її розслідування фахівці двох країн (до складу міжвідомчої комісії було включено представників Роскосмосу, космічних військ і ракетних військ стратегічного призначення Російської Федерації, ДКБ «Південне», МКК «Космотрас» та низки інших структур) з’ясували й оприлюднили наприкінці серпня, що причиною аварійного пуску ракети «Дніпро»
(РС-20) стало короткочасне, тривалістю двадцять шість сотих секунди, порушення працездатності гідроприводу камери згоряння двигуна першого ступеня ракети. Це сталося внаслідок перегрівання робочої рідини у трубопроводі підводу до гідроприводу від двигуна, що призвело до появи збурення і втрати сталості польоту ракети. Від себе додамо, що отой двигун для РС-20 створено й виготовлено у Росії. Та навряд чи про це гучно повідомлятимуть російські ЗМІ...

Вадим ФЕЛЬДМАН
також у паперовій версії читайте:

• НЕ ЧИСЛОМ — УМІННЯМ

назад »»»