ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ПРОБЛЕМА
НЕПЕРЕМОЖНА ХОДА ВУЛИЧНОЇ ТОРГІВЛІ
Стихійна, або вулична, торгівля, наче застаріла болячка, що болить полтавським чиновникам. Практично останній десяток років міські посадовці ведуть наступ на тих, хто щодня вранці викладає свій нехитрий крам уздовж жвавих вулиць у центральній частині обласного центру. Чергова компанія вигнання з насиджених місць торговців починається шумно. Та розігнані за допомогою міліціянтів торговці наступного ранку звично займають свої місця...

Час від часу «операції» повторюються. Проте очікуваного результату не дають. Міліція, щоправда, мляво реагує на заселення міських вулиць торговцями, бо громадського порядку ті не порушують, а втягуватися з ними у конфлікт — собі дорожче, адже у судах, куди приводять порушників правил торгівлі, найчастіше їх відпускають з миром. Заспокоюються й посадовці. Провівши заздалегідь запланований рейд, вони поспішають до кабінетів писати звіти...
Черговий бій вуличній торгівлі в обласному центрі вирішили дати депутати новообраної Полтавської міської ради. Спочатку вони провели спільне засідання кількох постійних депутатських комісій під головуванням Олексія Гаврикова. Говорили про те, що вулична торгівля не лише псує імідж «духовної столиці України», а й завдає збитків міському бюджетові, бо торговці не сплачують ані податків, ані різних зборів. Не останню роль у закликах до боротьби з вуличною торгівлею відіграють місцеві підприємці, котрі легально торгують на ринках обласного центру. Вони невдоволені тим, що вуличні торговці складають їм потужну конкуренцію, перехоплюючи покупців ще на підходах до ринків. Як наголошують підприємці, за рахунок того, що «стихійники» не платять податків і ринкових зборів, вони мають змогу продавати той самий товар дешевше, ніж на речових і продовольчих ринках. Відомо й те, що через вуличну торгівлю мають чималі прибутки власники складів оптової торгівлі, які постачають у вуличну мережу товари, нерідко сумнівної якості. Своє слово проти вуличної торгівлі мають лікарі СЕС, стурбовані тим, що харчами торгують в антисанітарних умовах, що загрожує спалахом інфекційних хвороб.
Схоже, депутати у запалі боротьби не зважили на досвід своїх попередників, котрі теж неодноразово категорично бралися покінчити з вуличною торгівлею. Проте, як доводило життя, все скінчувалося нічим. Щоправда, вдалося вигнати стихійних торговців із кількох центральних вулиць, які «оточують» Центральний ринок. Але не тому, що сповна спрацював депутатський план боротьби з вуличними торговцями. Просто міська влада не могла далі чекати, поки торговці самі підуть з вулиць Чапаєва і Новобазарної, де вони вщент заповнили навіть проїжджу частину. У разі якоїсь пригоди тими вулицями не могли проїхати ані пожежна машина, ані швидка допомога. На решті прилеглих до Центрального продовольчого й речового ринку «стихійники», як торгували, так й продовжують це робити. Не кажучи про острівці жвавої вуличної торгівлі у районі Південного залізничного вокзалу, куди щоранку з’їжджаються продавці молока, м’яса та городини із приміських сіл, або усталених точок «стихійників» практично у всіх мікрорайонах міста. Влада навіть виділяла спеціальні місця на ринках для вуличних торговців на найвигідніших умовах, але туди вони так і не прийшли.
Не порушився такий сценарій і цього разу. Варто було городянам дізнатися про наміри депутатів міської ради покінчити з вуличною торгівлею, як самі торговці вдалися до випереджальних дій. За кілька днів під стінами мерії вирував натовп. Десь сотня торговців, переважно жінок, протестували проти намірів депутатів покласти край їхньому бізнесу.
До розтривожених вуличних торговців вийшов секретар Полтавської міської ради, в. о. полтавського міського голови Андрій Матковський. Після напруженої дискусії він пообіцяв, що «стихійники» й надалі торгуватимуть там, де торгували. Мовляв, усі вони жителі Полтави і мають право заробляти на життя. Пан Матковський обмовився, що торгувати на вулицях будуть до ухвалення остаточного рішення стосовно стихійної торгівлі у місті. У планах влади — виділити торговцям окремі сектори на речовому й продовольчому ринках, створити найсприятливіші умови для розрахунків із міською скарбницею, від яких не «схудне» їхній гаманець тощо. На тому і розійшлись.
Чому стихійна торгівля вия-вилась такою живучою? У тих, хто з нею бореться, і тих, хто торгує незаконно, своє бачення проблеми, своя правда. Один із чиновників виконкому міськради у приватній розмові зізнався авторові цих рядків, що викоренити вуличну торгівлю у Полтаві найближчим часом навряд чи вдасться. Аргументація така: поки економіка країни не зіпнеться на ноги, а люди не матимуть змоги заробляти собі на пристойне життя, вулична торгівля процвітатиме. Приблизно так само пояснюють причини, через які вони змушені днями «стояти» на вулицях, й самі торговці. Створіть нові робочі місця і ми повернемось на виробництво, казали «стихійники», яких на вулицю вигнало безробіття. Більшість торговців — жінки пенсійного віку. До речі, нині 55 тисяч полтавських пенсіонерів одержують 350 гривень. Сам
А. Матковський дивується з того, про що думав уряд, підвищуючи вартість газу на 85%. Це призведе до того, що за звичайну двокімнатну квартиру у «хрущовці» й комунальні послуги полтавці відтепер платитимуть 219 гривень на місяць. Як виживатимуть пенсіонери? Чи не самі урядовці виштовхують їх на вулиці торгувати дрібним крамом?

Олександр БРУСЕНСЬКИЙ
Полтава
також у паперовій версії читайте:

• ТАК І ЖИВЕМО...
• КУДИ ПРЯМУЄ ДЕМОГРАФІЧНИЙ ЕКСПРЕС?

назад »»»