ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КРИМІНАЛ
ЧОМУ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА ДЛЯ ДАІ — НЕ УКАЗ
Майже рік тому Віктор Ющенко підписав указ про ліквідацію ДАІ, який так і не був виконаний. Революція згори, навіть в окремо взятій галузі, не відбулась. На жаль, найближче оточення Президента не забезпечило його повною та об’єктивною інформацією про реальний стан справ. Утім, помилитися може будь-хто. Прикро, що роботи над похибкою досі ніхто й не провів.

Небезпечний поворот
У масштабах держави є безпомилковий індикатор багатства чи бідності нації — людські втрати внаслідок автокатастроф. Загальносвітовий показник смертей унаслідок дорожньо-транспортних пригод (ДТП) становить 19 осіб на 100 тисяч населення. У відсталих та бідних країнах він значно вищий і постійно зростає, незважаючи на те, що там народ пересувається переважно пішки, велосипедами й мотоциклами. У багатих державах, де автомобілів на душу населення значно більше, аварійність, проте, неухильно скорочується.
В Україні цей показник становить 15 осіб, тобто нижче загальносвітового, проте тенденції не дають приводу для оптимізму. Пік трагедій припав на 1990 рік — 10 тисяч смертей. Збити хвилю ДТП вдалося завдяки репресивним заходам: якщо у 1990 році за порушення правил дорожнього руху до адміністративної відповідальності було притягнуто 4,3 мільйона осіб, то в 1995 році —18 мільйонів. Зате у 2000 році кількість летальних випадків зменшилася до 5,2 тисячі.
Переломним став 2001 рік — п’ятого квітня були затверджені ліберальні поправки до Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУАП), згідно з якими штрафи за порушення правил дорожнього руху були знижені в середньому у два-три рази. Крім того, деякі правопорушення, за які раніше міг на місці оштрафувати інспектор ДАІ, тепер стали винятково компетенцією судів. З двох десятків статей адмінкодексу, що стосувалися транспортної сфери, це торкнулося лише трьох, але найбільш уживаних: 121 (порушення правил експлуатації автомобіля), 122 (перевищення швидкості) і 130 (керування автомобілем у стані сп’яніння). Та найбільше зраділи водії, коли зі статті 265 КУАП були вилучені пункти, котрі надавали інспекторам ДАІ право забирати водійські посвідчення, знімати номерні знаки з автомобіля та ставити його на штрафмайданчик до сплати штрафу.
Депутати сподівалися таким чином обмежити корупцію серед «даішників», та не врахували ту обставину, що суди виявляться неготовими впоратися з різким збільшенням обсягу роботи. Для цього їм не вистачало ні спеціалістів, ні технічних працівників. Зате для водіїв настало роздолля. Автоінспектора перетворили на статиста: він міг лише скласти протокол і передати його до суду. Причому порушники швидко пронюхали, що апарат судів безсилий перед ними, і неявка до суду фактично нічим не загрожує (нині кожний третій-четвертий такий протокол лишається нерозглянутим з причини саме неявки порушника в суд). Начальник Департаменту ДАІ Сергій Коломієць розповів, що в Житомирі одного таксиста дев’ять разів зупиняли напідпитку за кермом, штрафували та позбавляли прав, а він «грачував» й у вуса не дув.
Загалом нововведення не принесло очікуваного результату: кількість притягнутих до адмінвідповідальності знизилося до 4 — 4,5 мільйонів осіб на рік, зате число ДТП різко зросло, і у 2005 році на дорогах країни загинуло 7229 людей.
Побори на шляхах теж зросли, бо армія співробітників ДАІ — (23 тисячі дужих хлопців з міліцейськими посвідченнями й пістолетами) — створювалася спеціально для того, щоб, коли треба силою змусити дорожніх хуліганів підкорятися закону, тож не могли вони вдовольнятися роллю статистів. Не маючи можливості ні оштрафувати порушника, ні вилучити у нього посвідчення, інспектор має провести з ним роз’яснювальну бесіду про неприпустимість порушення правил дорожнього руху. Якщо гадаєте, що йдеться про безневинну процедуру, то помиляєтесь: це чудова можливість позбиткуватися з людини, особливо, коли для нього час — це гроші. На моїх очах один такий «крутий» спочатку зверхньо поглядав на інспектора, котрий зупинив його: мовляв, все одно ти мені нічого не зробиш! Потім погрожував зателефонувати по мобілці міністру і поскаржитися... А зрештою благав його взяти сто доларів, тільки не розповідати більше про правила проїзду нерегульованих перехресть.
Зауважимо, що невиконання вимог інспектора ДАІ про зупинку — доволі ризикована справа. За це можна не лише «заробити» штраф у 170 гривень, а й кулю в шину дістати. Відповідно до Закону «Про міліцію» автоінспектор може застосувати вогнепальну зброю для примусової зупинки транспортного засобу, коли його водій своїми діями створює небезпеку для життя і здоров’я людей. А те, що він не підкорився законній вимозі представника влади — явна ознака цього.
Одне слово, на порушника в представника влади завжди знайдуться методи впливу (законні й незаконні). Інакше, чому водії й далі не люблять «даішників», якщо ті вже п’ятий рік як «нічого не можуть їм зробити». Та, на жаль, після 2001 року визначився крен у бік незаконних методів. Щоб виправити становище, слід було відкоригувати законодавство відповідно до реальних вимог часу. Проте нова влада на початку 2005 року вирішила: найстрашніше не зростання аварійності на дорогах, а корупція в ДАІ.

Крізь тенета корупції
Опинившись у ролі шефа МВС, Юрій Луценко не приховував: він у міліцейських справах непрофесіонал, але це не завадить йому навести тут лад. Однак уже перші заяви міністра давали привід сумніватися в цьому. Чого тільки варта його обіцянка про те, що віднині водійські посвідчення вилучатимуть лише у двох випадках: коли водій п’яний та коли він скоїв аварію з людськими жертвами. Насправді ж, згідно із законом, їх давно вже не вилучали в жодних випадках. Подібні висловлювання справляли враження на журналістів, з погляду професіоналів, не лізли ні в тин ні в ворота.
Закликавши до нещадної боротьби з хабарниками, новий міністр показав, як виявляти хабарників. У травні 2005 року Юрій Луценко за кермом неслужбового автомобіля навмисне, на очах у молодого інспектора ДАІ, порушив правила дорожнього руху і запропнував йому 20 гривень, аби той не складав протоколу. Очікуваного ефекту не вийшло...
Певно, посадова особа повинна була не давати хабара підлеглому, а примусити його припинити вимагання. Інша річ, коли проводиться операція з метою викриття хабарників. Але в такому випадку передбачено відповідну правову процедуру з точним регламентом. Якщо ж її, як цього разу, проведено не було, то будь-які імпровізації кваліфікуються статтею 370 Кримінального кодексу України як провокація хабара.
Заслуга Луценка як міністра в іншому: він зумів розорити «Волинський клондайк», про який варто розповісти докладніше. Україна, як і будь-яка інша країна, що має васну автомобільну промисловість, ставить високі митні бар’єри на ввіз імпортних авто. Тому іномарка, куплена в Німеччині, після сплати всіх податків і митних зборів, підвищується в ціні принаймні вдвічі. Проте спритні люди винаходять багато схем, як обійти закон. Найпростіша з них — заздалегідь підібрати за кордоном автомобіль, а потім повідомити номер його кузова «своїй людині» в міжрайонному реєстраційно-екзаменаційному відділі (МРЕВ) ДАІ. Спільник за хабара виписує номери і техпаспорт на нього, після чого замовник їде в Німеччину, купляє машину, вішає на неї українські номери й повертається в Україну так, ніби їздив на ній у гості. У більш складних випадках до схеми залучають підкуплених прикордонників, митників і суддів.
До подібної махінації вдавалися в усіх районах України, та в західних областях вони були поставлені мало не на конвеєр, звідки й пішла назва «Волинський клондайк». Чи треба довго розповідати, чому жоден міністр, вирощений системою МВС, не зміг би цього зробити? Позбавлений же гірших відомчих традицій і комплексів Юрій Луценко зруйнував це осине гніздо.

Як грім серед ясного неба
Цікаво, що до указу Президента, про який ідеться, був ще один документ. 30 березня 2005 року Віктор Ющенко підписав указ про заходи щодо впорядкування використання транспортних засобів, оснащених спеціальними світловими та звуковими пристроями й номерними знаками. У цьому було зазначено, що «мигалки» з сиренами можуть мати лише автомобілі, що перевозять перших осіб у державі, а також міліцейські, пожежні, швидкої допомоги та деяких інших спецслужб. Крім того, заборонялося видавати будь-які документи, що містили прохання про безперешкодний проїзд. Указ, спрямований проти «блатних» пільговиків, справив позитивне враження на громадськість.
У тому, що його указ не виконується, Віктор Ющенко переконався особисто під час поїздки на Західну Україну в середині липня того ж року. А 18 липня грянув грім: на колегії МВС, присвяченій підсумкам півріччя, глава держави привселюдно заявив, що віднині ДАІ не існує, і він протягом доби підпише указ про це. У пафосному виступі глави держави відбилося не лише його особисте обурення, а й розчарування мільйонів людей, котрі бачили, що влада помінялася, а хабарі як брали, так і беруть, хіба що виросла надбавка за ризик. І це ще не все.
Річ у тім, що Державтоінспекція згадується в чотирьох законах України: про міліцію, про дорожній рух, про автомобільний транспорт та про перевезення небезпечних вантажів. Якби йшлося не про ліквідацію ДАІ, а лишень про її перейменування, все одно потрібне було б рішення Верховної Ради про внесення змін у ці закони.
Верховна ж Рада відмовилася не лише схвалити президентську ініціативу, а й навіть поставити її на обговорення.

Святе місце порожнім не буває
Насправді, для того, щоб ліквідувати ДАІ, досить скоротити її особовий склад шляхом внутрішньовідомчої реорганізації. Якщо ж поставити за мету знизити аварійність на шляхах, то слід посилювати санкції до порушників правил дорожнього руху. Це доводить досвід розвинутих країн. Якщо в нас штраф за перебування нетверезого за кермом становить 255–340 гривень, то в США, наприклад, від трьох до п’яти тисяч доларів. А за таке саме порушення, скоєне протягом року вдруге, можна потрапити за ґрати на термін до трьох місяців.
Посилення репресивних заходів до порушників — настійна вимога часу. Це видно бодай з того, що місцева влада вишукує можливості впливу на недисциплінованих водіїв і без ДАІ. У цьому, певно, найактивнішим є Київ. Тут шляховики встановлюють елементи примусового зниження швидкості, прозвані в народі «лежачими даішниками». Штраф за перевищення швидкості всього 17 гривень, зате ремонт двигуна може влетіти у тисячі доларів. Те саме і з паркуванням: за порушення правил стоянки сплатите 8,5 гривні, та коли автомобіль з тротуару забере евакуатор, за його послуги доведеться викласти до шестисот гривень.
Дійшло до того, що за порушників правил узялися... шахраї. Так, столичний УБОЗ періодично виловлює «козацькі екологічні патрулі», котрі, одягаючись у форму, схожу на даішну, та маючи посвідчення, схожі на міліцейські, зупиняють машини на в’їзді до Києва та нав’язують свої послуги з відрегулювання системи викиду в атмосферу шкідливих газів. «Штрафувати» за більш серйозні порушення вони поки що не насмілюються, оскільки даішники не терпітимуть конкурентів. Та що буде, коли їх не стане? Адже святе місце порожнім не буває.

Юрій КОТНЮК
також у паперовій версії читайте:

• САМОЗВАНЦІ В МІЛІЦЕЙСЬКІЙ ФОРМІ

назад »»»