ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
КОЛУМБІЯ ОБРАЛА ПОРЯДОК
Перемога Альваро Урібе у першому турі виборів розвіяла сумніви: колумбійці підтримують його тверду позицію щодо громадянської війни, яка нищить країну вже понад 40 років. Перевагу отримав глава держави — виразно правий політик і близький союзник Сполучених Штатів.

Урібе мусив провести конституційну реформу, аби отримати право на повторне обрання. Він не тільки легко домігся в парламенті змін до конституції, а й упевнено виграв вибори. Урібе набрав 62% голосів, тобто майже в три рази більше, ніж кандидат від лівих Карлос Гавірія. Рейтинг останнього під час виборчої кампанії знизився майже вдвічі після повідомлень з проурядових кіл, ніби фінансову підтримку йому надає лівий популістський президент Венесуели Уго Чавес. Дивно, але вперше за останні 20 років вибори в Колумбії відбулися напрочуд спокійно.
Як правило, після чотирьох років правління президенти втрачають популярність, але Урібе набрав більше голосів, ніж на попередніх виборах. Понад сім мільйонів «за» — це найвищий результат в історії країни. Перемога ліберального консерватора Урібе в Латинській Америці є певною несподіванкою і становить противагу лівим популістам — згадуваному Уго Чавесу і болівійському президентові Ево Моралесу.
Переобрання Урібе, який очолює коаліцію шести невеликих партій остаточно зламала двопартійну політичну систему, яка була притаманна Колумбії від часу її визволення з-під панування Іспанії. Кандидат одної з двох традиційних партій, ліберальної, Горасіо Серпа отримав лише 12% голосів, найменше за всю історію країни. А консервативна партія взагалі не виставила власного кандидата й підтримала Урібе.
Місце відсунутих на політичне узбіччя лібералів і консерваторів посіли нові ліві з партії «Поло демократіко» («Демократичний полюс»). Вона стала другою силою в країні й заявила про свою радикальну опозиційність щодо Урібе.
Чотири роки тому нинішній переможець, за фахом юрист, який закінчив Гарвард, отримав владу, оголосивши рішучу війну партизанським терористичним арміям — лівим ФАРК і ФЛН та правій АУК. Збагатившись на торгівлі кокаїном, вони контролювали приблизно 40% території країни, особливо у важкодоступних гористих районах.
Президент збільшив чисельність армії і поліції, розпочав військовий наступ, відбив кілька сотень містечок, куди раніше не сягала державна влада. Його політика «демократичної безпеки» посприяла зменшенню у два рази кількості вбивств і на дві третини — викрадень людей.
На відміну від своїх попередників усі мирні переговори з терористичними арміями Урібе узалежнив від припинення бойових дій. На це не погодились ліві терористи, зате на пропозицію пристали командири армії АУК, чисельність якої доходила до 30 тисяч бійців. Після майже трьох років переговорів з урядом найвпливовіші командири АУК, які десятиліттями годувались з терору, наркобізнесу й жили поза законом, погодились визнати свої злочини, а також віддати загарбані під час війни маєтки за суттєве пом'якшення покарання.
Недавно проти деяких положень цієї домовленості висловився Конституційний Суд. Але якщо все піде за планом Урібе, то в нього буде ще чотири роки, щоб змусити скласти зброю іншу армію, яка не припиняє громадянської війни,— ФАРК.
53-річний Альваро Урібе виявився одним з небагатьох латиноамериканських діячів, здатних проводити ефективну політику, і за це народ двічі підтримав його. Отже, питання не в провалі ліберальних реформ у Латинській Америці, а в дієвості політики, до якої вдається певний лідер.

Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• ВИБОРИ НА БАТЬКІВЩИНІ БРАВОГО ВОЯКА ШВЕЙКА
• НА ВІЙНІ — ЯК НА ВІЙНІ
• РЕЗУЛЬТАТ ГОЛОСУВАННЯ — ПАТОВА СИТУАЦІЯ

назад »»»