ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СПОРТ
КОМУ УСМІХНЕТЬСЯ ФОРТУНА?
Лічені дні залишаються до початку чемпіонату світу з футболу, який невдовзі стартує на полях Німеччини. Сьогодні ми розповімо про команди, що потрапили до групи С. Відразу після жеребкування цей квартет назвали «групою смерті». Судіть самі, в ній зібралися три збірні фаворити Аргентини, Сербії й Чорногорії, Голландії, а також дебютант світової першості, від якого можна чекати будь-яких сюрпризів — Кот-д'Івуар.

Група С
Аргентина
Збірна Аргентини — дворазовий чемпіон світу з футболу. 28 років тому спортсмени вперше виграли свій титул. Через вісім років на полях Мексики вони знову стали найкращою командою планети. У 1990-му команда на чолі з неперевершеним Марадоною потрапила до фіналу, де поступилася німцям. Відтоді минуло чимало часу: хоча аргентинців завжди вважали фаворитами будь-якої світової першості, їм так і не пощастило дійти хоча б до півфіналу. На попередньому чемпіонаті вони взагалі не вийшли з групи. Тоді (до речі, як і нині) аргентинці потрапили до складної групи разом зі збірними Англії, Швеції та Нігерії й не зуміли посісти одне з двох перших місць. Перегравши нігерійців, поступилися одному з принципових суперників — Англії, а після нічиєї зі шведами поїхали додому, адже посіли третє місце в групі. Після цього до збірної прийшло нове покоління футболістів. Молоді й амбітні, вони довели, що спроможні на великі перемоги. Нинішня команда Аргентини складається переважно з осіб, котрі лише нещодавно виступали за «молодіжку». Тренує їх Хосе Пекерман, який усе життя працював з юними. Ця збірна здобула тріумфальну перемогу на Олімпіаді-2004 у Афінах. Прізвища Айяла, Самуель, Хейнце, Рікельме, Савіола, Аймар, Креспо, Крус красномовно розповідають про аргентинський футбол. Ці зірки грають у провідних клубах Європи. Крім того, в команді є 22-річний бомбардир Карлос Тавес, якого клуб «Корінтіанс» згоден продати лише за 100 мільйонів євро. Існує й секретна зброя — справжнє відкриття нинішнього сезону півзахисник каталонської «Барселони» Ліонель Мессі. Цей вундеркінд буде наймолодшим футболістом аргентинської збірної: 24 червня йому виповниться лише 19 років. Саме тому аргентинці сподіваються вийти з групи та поборотися за звання чемпіона світу.

Кот-д'Івуар
Збірна Кот-д'Івуару — одна з багатьох дебютантів фінальної частини чемпіонату світу. Заявила про себе 1992 року, коли перемогла на першості Африканського континенту. Однак з плином часу на зміну лідерам прийшли молоді футболісти, які опановували премудрості гри у футбол за межами країни, оскільки в Кот-д'Івуарі тоді була громадянська війна. Звичайно ж, основним місцем їхньої дислокації стала Франція, там сформувалися всі нинішні провідні гравці збірної. У нинішньому відбірному турнірі «слонам» уперше пощастило. Вони двічі програли головним фаворитам у боротьбі за путівку до Німеччини — команді Камеруну, однак на відміну від «неприборканих левів», «слони» не втрачали очок у зустрічах із аутсайдерами. Зрештою, все вирішив останній тур — Камерун зіграв унічию з Єгиптом. Це фіаско стало фатальним, і на полях Німеччини ми не побачимо камерунців на чолі із Самуелем Ето'О. Однак суперечки щодо ви-
падковості виходу івуарців до фінальної частину чемпіонату світу завершилися після Кубка Африки, де «слони» — єдині серед африканських учасників мундіалю — показали гідний футбол. У плей-оф вони вибили з розіграшу лідерів — камерунців і нігерійців. Лише у фіналі поступилися господарям змагань — єгиптянам.
Стосовно команди, то найслабшою ланкою (як і в усіх африканських і азійських командах) є голкіпери. Воротар Жан-Жак Тізьє не має досвіду виступу в серйозних клубах, оскільки впродовж кар'єри грав лише в африканських клубах. Інші, хоча й грали в Європі, але невдало. Захист івуарців цементують два представники англійського «Арсеналу»: Коло Туре та Емануель Ебуе. Обидва непогано виступали упродовж попереднього сезону і не раз доводили, що можуть добре грати проти провідних форвардів Прем'єр-Ліги. У півзахисті головною постаттю є Бонавентуре Калу, який представляє французький «ПСЖ». Непогано виявили себе інші півзахисники — Яя Туре з грецького «Олімпіакосу» та Гі Демель з німецького «Гамбурга». В атаці виступає головна зірка команди, форвард лондонського «Челсі» Дідьє Дрогба. Саме від гри цього футболіста залежить, чи вдасться африканцям подолати групову стадію змагань, чи доведеться повертатися додому ні з чим.

Сербія і Чорногорія
Звісно, історія збірної Сербії й Чорногорії тісно пов'язана з долею збірної Югославії. З одного боку, це твердження цілком логічне, а з іншого — хибне. Адже важко назвати збірні Росії чи України спадкоємцями команди СРСР або тієї команди 1992 року, що виступала на чемпіонаті Європи у Швеції під дивовижною назвою СНГ (СIS). Тож народження нинішньої збірної Сербії й Чорногорії припадає на 1994 рік, коли після скасування санкцій збірна, яка ще мала назву Югославії, в товариському матчі поступилася бразильцям. Та команда пробилася на чемпіонат світу у Франції, де, пройшовши груповий етап, програла на стадії плей-оф. У Японію та Корею вона не поїхала, але в кваліфікації до мундіалю в Німеччині серби разом із чорногорцями пройшли таки блискуче. Один пропущений гол у десяти матчах — результат, гідний пошани. Сім «сухих» поєдинків поспіль — рекорд кваліфікаційних матчів. Тому недарма захист команди вважають одним з найкращих у Європі. Подвійно приємно й те, що одним з головних у захисних редутах є представник українського віце-чемпіона Горан Гавранчіч. Окрім нього, слід відзначити гравця «Манчестер Юнайтед» Неманью Відіча. До речі, його одноматчева дискваліфікація є головною проблемою тренера збірної Ілії Петковіча в стартовому двобої. У півзахисті — теж знайомі обличчя: новоспечений чемпіон України Ігор Дуляй, екс-гірник Звонімір Вукіч (нині виступає за загребський «Партизан»), а також головна зірка команди — Деян Станковіч. Він майже десять років грає у провідних італійських клубах «Лаціо» та «Інтері». У нападі варто відзначити гравця мадридського «Атлетіко» Матею Кежмана, котрий пройшов школу англійського «Челсі». Для цього футболіста перехід з голландського «ПСВ» до лондонської команди став, напевно, найбільшою помилкою в кар'єрі. В стані «аристократів» гравець поступово втратив кондиції. Перехід до іспанського клубу не зумів повернути йому минулу форму. І все ж, Кежман — талановитий гравець, й саме в складі збірної не раз доводив це. Щодо шансів команди в цій непростій групі, про це найкраще сказав головний тренер команди Ілія Петковіч: «Ми знаємо своє місце у футбольній ієрархії й усвідомлюємо, що від нас не очікують перемог. Наш шанс — у здатності піднести сюрприз. Тому «провалитися» в Німеччині ми не можемо, а от перемогти — запросто. Не забувайте, футбол — гра, а не питання життя чи смерті». Є й велика ложка дьогтю для цієї команди. Важко виходити на поле, знаючи, що для збірної Сербії й Чорногорії цей турнір буде останнім в історії. Сумнозвісна Югославія знову поділилася — тепер надвоє. Залишилося дочекатися відокремлення Косова, а також розмежування Боснії та Герцеговини — і справу розпаду країни буде завершено.

Голландія
Напевно, найбільша футбольна несправедливість — відсутність у списку чемпіонів світу збірної Голландії. Щонайменше на чотирьох першостях голландці за грою заслуговували на цей почесний трофей, але щоразу їм не вистачало дрібнички або усмішки фортуни, аби досягти заповітної мети. Завжди після таких чемпіонатів найбільше розмов було не про чемпіонів, а про голландців, які вразили всіх. Так було у 1974-му, коли у фіналі, на шляху здійснення мрії про золото першості, «голландському тотальному футболу» завадила злагоджена «німецька машина». Через чотири роки на перешкоді стали інші господарі змагань — аргентинці. 1994-го в чвертьфіналі, в найвидовищному матчі на турнірі, голландців обіграли бразильці. А 1998 року після того, як тріумфально було обіграно збірні Югославії та Аргентини (до речі, нинішніх суперників у групі), представники Країни Тюльпанів у півфіналі поступилися бразильцям у серії одинадцятиметрових ударів.
Кваліфікаційний турнір довів, що нині голландці знову в когорті фаворитів на головний титул. Лише одна нічия у дванадцяти матчах — і найкращий показник з-поміж європейських команд. Голландці продовжують демонструвати свою фірмову гру, за яку їх прозвали «футбольними романтиками». Як і в збірній Аргентини, в цій команді чимало імен, котрі добре знають більшість футбольних фанатів: Ван дер Сар, Ван Бронхорст, Коку, Снейдер, Ван Бомель, Ван дер Варт, Ван Ністелрой, Роббен, Ван Персі. Ці прізвища реклами не потребують. Тренує їх молодий і амбітний Ван Бастен. Легендарний гравець через травми мусив достроково «зав'язати» з футболом. Саме на тренерській лаві він хоче досягти того, чого не зумів здобути на полі. Недарма «помаранчевих» вважають фаворитом не лише цієї групи, а й чемпіонату світу загалом.

Михайло ГЕРАСИМЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• ВАКУЛЕНКО ВИГРАЄ ВП'ЯТЕ

назад »»»