ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЕКОЛОГІЯ
ЧОМУ ТЬМЯНІЮТЬ БЛАКИТНІ ОЧІ ВОЛИНІ?
15 КВІТНЯ — ДЕНЬ ДОВКІЛЛЯ
Волинь здавна славиться своїми лісами, мальовничими озерами, повноводими річками і багатоманітним звіриним світом. Соснові бори й дорідні діброви, загадкові вільшаники та білокорі березняки створюють незвичайну красу цього краю. Справжня перлина Волині — її північно-західна частина. Цей дивовижний куточок справедливо вважають казковою колекцією лісових краєвидів і місцевістю озер, які за чистоту вод називають блакитними очима Волині. Оточені стрункими соснами чи кучерявим верболозом, вони здавна приваблюють любителів природи та активного відпочинку.

Шацькі озера — туристична «візитна картка» Волині
Неповторність цих ландшафтів, їх багате біорізноманіття стали першоосновою створення у грудні 1983 року на площі 32830 гектарів Шацького національного природного парку. Найхарактернішою його особливістю є поширення озерних котловин. Усього в сучасних межах парку 22 озера загальною площею 6600 гектарів. Великі й малі, глибокі та мілкі — всі озера по-своєму неповторні й привабливі. Багато з них є улюбленим місцем відпочинку не тільки тамтешнього населення, а й жителів великих промислових центрів України та інших держав.
Найбільшу водну поверхню — 27,5 квадратного кілометра — має Світязь. Дещо поступається перед ним Пулемецьке озеро —16,3 квадратного кілометра, а ще більше — озеро Луки — 6,7 квадратного кілометра. До Світязя прилягає кілька озерець (площа кожного — менш як квадратний кілометр): Чорне Велике, Соминець, Линовець. На північ від Світязя розкинулось Острів'янське озеро, а далі — група Піщанських озер.
Справжньою перлиною парку є найбільше і найглибше природне озеро — Світязь. Краса його неповторна. Серед усіх озер Світязь помітно вирізняється як площею водної гладіні (2750 гектарів) й глибиною (58 метрів), так і якістю своєї води. Вона чиста, прозора, чим різко відмінна від жовтуватої, м'якої, з чималим умістом органічних домішок води сусідніх озер. У тиху погоду озеро має інтенсивний синій колір, а під час бурі стає чорним.
Велика кількість озер, каналів та інших водойм зумовила значний розвиток прибережної водної рослинності, що створює сприятливі умови для нересту риби і гніздування багатьох видів птахів.
Береги озер окреслені нечітко. Сипучі піски, крейдяний мергель і вапняки надають їм своєрідності й неповторності. Сосни упереміж з березами, грабами, дубами підходять майже до самісінької води. Місцями вони відступають, оголюючи широку смугу прибережних золотих пісків — чудових пляжів.
Мальовничі краєвиди Шацьких озер вдало доповнюють сприятливі кліматичні умови місцевості. Середня температура влітку тут не буває нижчою за 18-20°. Найтепліший місяць — липень, багатий сонячними днями. Хороша провітрюваність місцевості, зріджені ліси (завдяки їм на Шацьких озерах ніколи не відчувається спека), цілюще хвойне повітря створюють дивовижні умови для відпочинку у будь-яку пору року. Та найбільше приваблює цей край влітку: золотими озерними пляжами, тихим плескотом хвиль. У лісах стигнуть суниці, журавлина, брусниці, чорниці, а десь на межі літа з осінню з'являється ожина. Тоді ж на галявини «вибігають» білі гриби й красноголовці, маслюки й сироїжки, лисички та опеньки. Узимку береги озер густо покреслені лижнею, а самі озера, скуті льодом, стають улюбленим місцем вудкарів — шанувальників підлідного лову...
Поєднання численних озер із лісовими масивами, своєрідний поліський колорит, різноманіття рослин і добре розвинута транспортна мережа сприяють розвитку відпочинку і туризму в цьому мальовничому куточку Західного Полісся. На берегах озер зосереджені бази відпочинку, спортивні й дитячі табори, санаторій «Лісова пісня», пансіонат «Шацькі озера», щороку проводиться пісенний фестиваль «На хвилях Світязя».

Озера міліють...
На жаль, за останнє десятиріччя Шацькі озера зміліли, їхні глибини, за винятком деяких, не сягають більше десяти метрів. Збідніли водна флора й фауна. Старожили висловлюють думку, що риба, головно вугри й раки — зникають, позаяк озеро «засмічується». Йдеться не лише про прозаїчне сміття, а й про підводну рослинність. Водоймища заросли очеретами та осокою, поблизу берегів водна гладінь вкрита ряскою й лататтям.
Стає сумно після мандрівок місцевими туристичними лазами, узбережжями озер Світязь, Соминець, Луки-Перемут, Пісочне, Люцимер, Чорне... Усюди — сміття. Ця ж проблема стосується й турбази «Голубі озера», інших місць відпочинку. Щоправда, сіро-зелені хвилі наганяють одна одну, з силою б'ються об прибережжя, викидають на пісок різний непотріб, котрим туристи і відпочивальники упродовж літа засмічували озеро. Природа намагається самоочиститись, бо далі, як кажуть, уже нікуди. Пластикові пляшки, дошки, старе ганчір'я, зелені водорості — далеко не повний перелік побаченого на берегах озер.
Поменшало й риби. Ще б пак! Тонни хімікалій, різні промислові нечистоти, що потрапили на днище водойми за останні десятиріччя, зробили свою чорну справу. А відсутність досконалих проектів охорони, відтворення й використання рекреаційних ресурсів природного заповідного фонду не убезпечує від подальшої екологічної кризи та занепаду Національний природний парк «Шацький». Про конкретних призвідників говорити важко: перуть білизну, миють автомашини в озері всі, а відповідати — нікому, бо нема відповідного контролю.
Справді, Шацькі озера мало-помалу перетворились у центр туризму на Волині, приносячи не лише прибутки місцевим людям і надходження до бюджету. Це також і проблемна зона. Відпочивальники з усієї України, із сусідніх держав — Польщі, Білорусі, Росії часто-густо після себе залишають гори сміття, потрощеного скла тощо. А ще у селах, подейкують, вигідно приватизувати земельні ділянки через підставних осіб людям із далекого зарубіжжя. Мовляв, багато хто з шацьких земельних бізнесменів чекає зміни у законодавстві України, коли землю дозволять збувати чужоземцям...
Особливо звабною для товстосумів із різних регіонів України, що звели на приозер'ї котеджі, є територія в напрямку пансіонату «Шацькі озера». Кажуть, деякі тутешні жителі, що поквапилися збути свої садиби та городи, тепер картають себе: нині ціна за кожну сотку зросла до двох-трьох тисяч американських доларів. А деякі «крутелики» взялися за землю автохтонів, прагнучи додатково влаштувати своєрідні оазиси з альтанками і ставками. Ще й шантажують люд, мовляв, або нам продавайте, або матимете клопіт із санепідемстанцією, енергонаглядом, податковою інспекцією, які «замучать» вас у літній сезон, коли братимете постояльців з числа приїжджих відпочивальників.

...А вугри дрібніють
Аборигени твердять, що озера начебто поділені на сектори, куди мають доступ рибалки, котрі прислуговують деяким структурам, організаціям, столичному й луцькому начальству. Словом, кожне водоймище нібито розпайоване між сановитими урядниками, а уловами мовби займається риболовецька мафія.
Можливо, такі вигадки переповідають потерпілі від рибінспекторів браконьєри?
І все ж відчувається брак делікатесної риби. У Шацьк почали навіть завозити з Прибалтики заморожених вугрів, зазвичай вагою 500–700 грамів, яких тут коптять. Проте знавці стверджують: імпортний вугор має дещо інше забарвлення і на смак гірчить. Хоча ціна як на привізного, так і місцевого вугра «кусається»: кіло свіжого тягне на 80–90 гривень, копченого — на 150. Відтак улітку вугри вельми спустошують гаманці гурманів, ураховуючи, що тепер модно готувати ще й шашлик із цієї диво-риби.
До речі, про неї докладніше. З вугром пов'язано чимало переказів. Це надзвичайно смачна, калорійна, а головне корисна для організму риба. В Україні сімейство річкових вугрів представлено лише одним видом — вугром звичайним. Водиться він і на Волині передовсім у групі Шацьких озер, зокрема, Світязькому, Чорному, Люцемир, Пісочному. Зустрічається також у Турії, Прип'яті, Стоході.
Вугор має довгасте, майже циліндричне, змієподібне, покрите слизом тіло, на хвості стиснуте по боках. Луска дуже дрібна, майже схована в епідермісі, що поширюється на голову і плавці. Голова маленька, конічної форми, дещо сплющена. Вона плавно, поступово переходить у тулуб. Маленькі очі розташовані над куточками-рота. На щелепах та інших кістках ротової порожнини розміщено численні дрібненькі зубчики. Колір вугрів залежить від характеру водойми, а також їх індивідуальних особливостей — у дорослих вугрів спина переважно темно-коричнева чи чорна, боки сірувато-білі, живіт білий. За способом життя вугра можна віднести до нічних донних риб. Удень він більше перебуває в мулі, аніж над ним.
Цікавим є життєвий цикл вугра. За біологічними особливостями він значно відрізняється від інших риб. За своє життя вугор двічі мігрує. Перша міграція — анадромна. Тоді, підростаючи, личинки вугра з нерестилищ, що знаходяться на півдні Атлантичного океану (водорості Саргасового моря), піднімаються у верхні шари води, підхоплюються поверхневими течіями. Одних ці течії несуть до берегів Америки, інших — по Гольфстріму — до берегів Західної Європи. Їхній дрейф триває два-три роки, за цей час личинки вже сягають довжини 7–8 сантиметрів. Відтак вугор різними шляхами входить у прісні води, де живе 9–15 років, а за деякими даними, і до 25. Досягнувши статевої зрі-лості, вугор йде на другу міграцію — катодромну. За дивною інтуїцією він знову потрапляє в Саргасове море, де в квітні-травні на глибині 400–500 метрів нереститься і гине. Колись ікру вугра на Волинь доставляли з Франції літаками в спеціальних контейнерах.
У вологих місцях вугор тривалий час може жити і без води. Він здатен рухатись по росяній траві, по зволожених шосе і гравію. Сушею просувається на невеликі відстані (до кілометра). Із віком вугор змінює місця свого проживання. Молодняк у перші роки тримається переважно зарослої прибережної зони. Старші вугри переселяються в глибокі, глиняні, мулисті місця і можуть закопуватись у ґрунт на глибину понад 80 сантиметрів, виставляючи назовні тільки голову. У нічний час вугри освоюють усю акваторію водоймища, підходять і до берега, в зарослі водяних рослин, але місць з твердим кам'янистим дном уникають. Рухаються вугри змієподібно, поволі. Відчуваючи тривогу, ховаються в мул.
Харчується вугор уночі у теплу пору. У його шлунку можна знайти дрібну рибу, раків, п'явок, хробаків, різних комах. На Волині він зустрічається завдовжки 80–100 сантиметрів, вагою понад 2 кілограми.
Та повернімось до проблеми Шацьких озер. Вони вже нині волають про допомогу. Приміром, Світязь вартий того, аби його щороку досліджували екологи, іхтіологи, ботаніки. Та й співробітникам Національного природного парку не завадило б прискіпливіше зайнятись охороною цього та інших унікальних озер. А місцевій владі, правоохоронцям варто перестати боятися скоробагатьків, котрі правдами-неправдами нахабно загарбують приозерні береги, будуючи в заповідній місцині фешенебельні котеджі, порушуючи баланс екосистеми.
Зрештою, закон для всіх писаний. Інакше природа поквитається з нами, і помста ця буде страшною. Прикро, коли волиняни віддадуть Шацькі озера на поталу дикунству нуворишів. Не доведи Боже, аби Світязь спіткала сумна доля угорського озера Балатон, яке обернулось на величезну баюру в центрі Європи.

Іван ДМИТРІВ, Волинська область
також у паперовій версії читайте:

• НАЙБІЛЬШИЙ ПАРК НА БЛИЗЬКОМУ СХОДІ

назад »»»