ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА МИСТЕЦТВО
МОЦАРТ В ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ПОЛЯ ГУЛЬДА
Ті з шанувальників класичної музики, кому пощастило потрапити на останній концерт циклу «Всі симфонії Дмитра Шостаковича», що відбувся у Колонному залі Національної філармонії, мали унікальну можливість уперше почути гру відомого австрійського піаніста Поля Гульда.

У першому відділенні концерту музикант разом із Симфонічним оркестром філармонії під орудою Миколи Дядюри виконав концерт № 20 для фортепіано з оркестром ре-мінор Вольфганга Амадея Моцарта, а також твір свого батька Фрідріха Гульда (1930–2000) — одного з провідних піаністів Австрії минулого сторіччя й відомого у світі композитора.
Присутніх уразила версія виконання сольної партії у концерті для фортепіано В. А. Моцарта, яка мала великий успіх. Це була ефектна гра, у якій був присутній елемент легкої екстравагантності й імпровізації. Блискуча віртуозність Поля Гульда у поєднанні з оптимістичним світосприйняттям і вмінням ставити незвичні для традиційного трактування творів В. А. Моцарта акценти дещо шокувала, проте не могла не сподобатись. Більше того, піаніст настільки невимушено тримався за роялем, що навіть намагався диригувати під час виконання другої частини фортепіанного концерту, сидячи, зрозуміло, за інструментом.
Однак ще більший сюрприз очікував слухачів трохи пізніше, коли Поль Гульд майстерно, без супроводу оркестру зіграв Варіації для фортепіано на тему пісні «Light my Fire» («Запали мій вогонь») Д. Морісона, написані його батьком 1970 року. У цьому творі, де є основою хіт групи «The Doors», своєрідно поєднуються методи класичної музики та джазової імпровізації. Періодично у Варіаціях можна було почути навіть невеликі цитати з концерту № 20 для фортепіано В. А. Моцарта.
Грандіозний успіх у київських шанувальників надихнув піаніста зіграти ще й фрагмент з іншого твору свого батька, а потім другу частину з фортепіанної сонати В. А. Моцарта. Як розповів музикант після виступу, його перші уроки гри на фортепіано пройшли під керівництвом Роланда Батіка. Потім із ним займався його батько, Фрідріх Гульд, а також Леонід Брамберг і Рудольф Серкін. Пізніше він навчався гри на кларнеті у Віденській академії музики. Тоді ж він захопився джазовою музикою, яку часто грав паралельно із класичною соло або в дуеті зі своїм першим учителем.
Пізніше Поль Гульд грав у складі різних ансамблів камерну музику, давав сольні концерти і виступав із симфонічними оркестрами Європи, Азії та Америки. Зокрема із симфонічним оркестром Відня Зальцбурзьким Моцартеумом, Лейпцизьким Гевандхауз, Боннським Бетховенхолле, Симфонічним оркестром Радіо Москви, Філармонічним оркестром Японії, Філармонічним оркестром Сан-Пауло. Піаніст працював із такими відомими диригентами, як Леопольд Хагер, Курт Мазур, Єгуді Менухін, Ганс Граф, Гюнтер Хербіг, а його дебют із Віденським філармонічним оркестром під орудою Зубіна Мети транслювався австрійським телебаченням у живому ефірі й отримав бурхливе схвалення критиків.
Починаючи з 1995 року, Поль Гульд створив музичне оформлення для деяких вистав австрійських театрів, а пізніше склав і представив нові програми, що об'єднували музику й літературу. Він став автором і організатором цікавого й успішного проекту «Гайдн і циганська музика», який продемонстрував вплив циганської культури на музичну спадщину Гайдна.
Піаніст має багато записів, а також з 1998 року почав викладати і проводити майстер-класи у Німеччині, Польщі, Франції. Під час свого першого візиту в Україну він улаштував майстер-клас у Національній музичній академії України, присвячений інтерпретації музики В. А. Моцарта.
«Я щиро захоплений теплим прийомом київської аудиторії,— зізнався після концерту Поль Гульд. — Це вимогливі, підготовлені слухачі, котрі вражають щирістю і вдячністю. Мене зачарувала акустика й краса інтер'єру Колонного залу вашої столичної філармонії. Приємно мені було працювати з її симфонічним оркестром і його головним диригентом Миколою Дядюрою, котрий запросив мене сюди приїхати. До речі, я прослухав у виконанні цього колективу Восьму симфонію Дмитра Шостаковича, що звучала у другому відділенні концерту. Це високопрофесійний колектив, із яким цікаво співпрацювати і який варто слухати».

Сергій ПИРОГОВ
також у паперовій версії читайте:

• РОМАНТИЧНИЙ РЕАЛІЗМ ДМИТРА КИЯНЧЕНКА
• ТРАДИЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО ПИСАНКАРСТВА
• ДО ПОВАЖНИХ ЮВІЛЕЇВ — У НОВОМУ СТАТУСІ

назад »»»