ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СПОРТ
«СТАРІ ЗНАЙОМІ» НА СТОЛИЧНОМУ ПАРКЕТІ...
Ось і настав довгоочікуваний момент: сьогодні в київському Палаці спорту стартує перша частина шоу під назвою «Фінал чотирьох Єврокубка ФІБА–2006». О 18.00 — початок півфінальної дуелі зразка 2005-го року: пітерське «Динамо» проти підмосковних «Хімок». Стамбульська торсида стала свідком перемоги Маккарті та компанії — 92:81, тож про ціну матчу жодного слова: усе зрозуміло й так. Другий поєдинок ігрового вечора — протистояння БК «Київ» та іспанського «Ховентуда». Заздалегідь «визначати» переможця матчів у прогнозах — невдячна справа, тож пропонуємо просто ближче познайомитися з гостями столиці...

Розпочнемо з піренейців, адже колектив Гарсії Ренесеса є, безперечно, найекстравагантнішим клубом серед усієї четвірки суперників, і до того ж найбагатшим щодо зібраних упродовж своєї історії трофеїв. Зокрема, колекцію титулів «Ховентуда» прикрашають сім перших місць у національних чемпіонатах та сім кубків Іспанії, причому шість з них клуб здобув у протистоянні з мадридським «Реалом». Говорячи про євродосягнення цієї команди, варто нагадати про два виграні Кубки Корача та клубний Кубок Європи, а ще віце-чемпіонство на цих та інших турнірах, інші менш вагомі трофеї — їх чимало.
Нині «Ховентуд», який був організований у далекому 1930-му році, впевнено почувається в групі лідерів сильного іспанського чемпіонату — лізі АСВ. Цього сезону зі своїх 26 поєдинків команда Ренесеса виграла 18, тож досить закономірно посідає поточну четверту позицію в турнірній таблиці. Лише на один успішний матч більше в активі «Тау Кераміки» та «Унікахи», і на два — у «Барселони». В останній своїй зустрічі «Ховентуд» легко «розібрався» з колективом «Гран Канарія», куди влітку минулого року перейшов екс-гравець БК «Київ» Маркус Норріс,— 91:77.
До того як приїхати до Києва, «Ховентуд» вже встиг заявити про свій авторитет і в розіграші Єврокубка ФІБА. Він легко подолав перший груповий етап змагань, посівши найвище підсумкове місце в групі «Н» після перемог над досить грізними підмосковним «Динамо» та ізраїльським «Галіл-Ельйоном». Лише одна поразка була в пасиві іспанців на цьому етапі: на виїзді вони поступилися «Динамо» — 77:94.
Значно складнішою ситуація була в другому груповому раунді, в якому, між іншим, у суперники «Ховентуду» дістався й маріупольський «Азовмаш». Українська команда навіть змогла виграти свою домашню гру — 83:75, але через гіршу різницю закинутих та пропущених очок в очному протистоянні залишилася на третьому місці квартету, маючи стільки ж балів, скільки російські «Хімки» та «Ховентуд» — 10.
Що ж до чвертьфіналу Єврокубка, то тут іспанці використали мінімальну кількість матчів для загальної перемоги над ростовським «Локомотивом» — 2:0.
У цілому нинішня піренейська команда відзначається агресивним захистом, дуже швидким переходом до атаки, високою швидкістю розіграшу комбінацій у позиційному нападі. Крім того, «Ховентуд» вдало використовує жорсткий пресинг, і ще одна не менш важлива його перевага — довга й «рівна» лава запасних. Кожний гравець може доповнити один одного, і в цьому великий плюс іспанського колективу.
Тепер черга за пітерським «Динамо», хоча представляти його, певно, немає потреби, адже саме ця команда торік стала володарем Єврокубка, або ж переможцем, як називались тоді ці змагання, Євроліги ФІБА. У матчі за головний трофей у Стамбулі росіяни здолали БК «Київ» — 85:74.
І це при тому, що «Динамо» влітку минулого року святкувало своє одноріччя від дня заснування! Чи не головна заслуга подібного досягнення — у тодішньому наставнику «біло-синіх». Саме Девід Блат створив із зібраних баскетболістів справжній боєздатний колектив з великими амбіціями. Нині цей тренер працює в італійському «Бенетоні» та чоловічій збірній Росії. Замість нього пітерську команду до другого в її історії Фіналу чотирьох Єврокубка привів грецький фахівець Фоціс Кацікарис.
До речі, БК «Київ» таки віддав «борг» «динамівцям» за ту прикру поразку у вирішальній грі минулого сезону. Саме київські «вовки» вже у нинішньому ігровому році перервали
26-матчеву виграшну серію пітерського клубу, та ще й на його майданчику — 90:63. До того моменту колектив Кацікариса жодного разу в єврокубку не залишав паркет у статусі переможеного. Виграли кияни й удома — 63:61...
Не в останню чергу саме ці дві поразки могли поставити хрест на сподіваннях «Динамо» вийти до Фіналу чотирьох–2006: здавалося, вони катастрофічно ускладнили турнірне становище пітерців у другому груповому раунді. Усе вирішувалося у завершальному турі цієї стадії змагань, у якому російська команда на виїзді зустрічалася ще з одним колективом з топ-четвірки–2005, стамбульським «Фенербахче». Фантастична гра боснійського форварда «Динамо» Огнєна Ашкрабича забезпечила їй важку виїзну перемогу — 81:78, отже, стала перепусткою до чвертьфіналу. Відтак труднощів, як таких, у росіян не було: два виграші в грецького «Марусі» — і пітерці знову в провідній четвірці турніру.
Між іншим, з моменту торішнього євроуспіху російського колективу зміни торкнулися на лише тренерського містка, а й складу команди. Її, зокрема, через постійні конфліктні ситуації в середині сезону залишив американець Ед Кота, попрощався з партнерами ісландець Йон Стефансон. Утім, «кістяк» колективу змін не зазнав, навпаки: на допомогу найкориснішому гравцеві минулого Фіналу чотирьох, форварду Келлі Маккарті, центровому Огнєну Ашкрабичу та захиснику Андрію Іванову прийшли нові «майстри» своєї справи — захисники Маккалоу, Ількович і Кейру та центровий Мідлтон.
«Динамо» зразка 2005–2006 років — це команда, яка значно поліпшила свою гру в захисті (зробила її жорсткішою), вдало поєднуючи досвід та молодість своїх баскетболістів, не втрачає агресивності й під час атак. Чи варто ще щось додавати? Адже це чемпіон минулого сезону...
Підмосковні «Хімки». Ця російська команда створена не так давно — на початку 1997 року. Відтоді вона двічі потрапляла до четвірки найкращих у розіграші національного кубка, двічі виборювала четверте підсумкове місце у внутрішньому чемпіонаті і, звичайно ж, посіла третю позицію в торішньому Фіналі чотирьох Євроліги ФІБА.
Саме перед минулим сезоном «Хімки» зробили вагомий крок уперед щодо укомплектації, зокрема, його форму одягнув один з лідерів «молодіжної» збірної Росії Віталій Фрідзон, перший в історії російського колективу легіонер з далекого зарубіжжя — американський розігруючий Мелвін Букер, а також олімпійський чемпіон і призер першості світу, аргентинський центровий Рубен Волковіскі. Уся ця трійця й нині виступає за підмосковний клуб.
А до Підмосков'я згодом завітала ще одна плеяда висококласних виконавців: боротися за титули у формі цього клубу виявили бажання гравець збірної Італії Джанмарко Поцекко, лідер німецької «Dream team» Адемола Окулайя та словенський захисник Борис Горенц.
Нині «Хімки» на високому поточному другому місці в турнірній таблиці національної першості. Вони лише одним очком поступаються лідеру чемпіонату — непереможному «ЦСКА».
Що ж до цьогорічного розіграшу Єврокубка ФІБА, то тут у «Хімок» на шляху до Фіналу чотирьох великих проблем фактично не було. Команда Сергія Єлевича незмінно фінішувала на першому місці і в стартовому, і в другому груповому раунді. Спочатку росіянам вдалося обійти в групі ізраїльський колектив «Нахарія», чеський «Німбурк» та австрійський «Альянц Свенс». Лише одна поразка значилася в пасиві підмосковної команди після першого групового етапу — на виїзді «Хімки» поступилися «Нахарії» — 79:83.
Другий раунд змагань росіяни також закінчили лідерами, ось тільки замість них до чвертьфіналу міг вийти й маріупольський «Азовмаш». Нагадаю, команда Рімаса Гірскаса перемогла суперника на своєму паркеті (64:53) і програла на виїзді — 65:72, та через певні обставини «Азовмаш» виявився третім «зайвим»...
Натомість чвертьфінал не відзначився надзвичайною напругою. Попри те що «Хімки» розтягнули серію до трьох поєдинків, вони порівняно легко подолали «перешкоду» бельгійську «Дексію». Програвши з різницею в шість очок на виїзді, «Хімки» двічі «розбивали» суперника на своєму майданчику — 91:75 і 94:78.
І ще кілька штрихів до спортивного портрета цієї команди. «Хімки» — колектив з великими амбіціями, у якого добре організовано «схему» атаки й оборони. Їхня візитка — супершвидкість у тому, що стосується ухвалення рішень та пересування майданчиком. Поцекко, Петренко, Букер та Волковіскі — гравці, які можуть легко забезпечити успіх своєї команди. Та є одне «але». Попри показову грізність, «Хімки», якщо їх «притиснути» та нав'язати свій темп матчу, можуть показати й свою слабку сторону: «дірки» в захисті та прогалини в командних діях.

Вадим ВЛАСЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• НОВИЙ РЕКОРД ЛІСОГОРА
• І «БАРСЕЛОНА» СИТА, І «АРСЕНАЛ» ЦІЛИЙ
• ГРАЄМО ЧЕСНО?
• РАУЛЬ ПОВЕРТАЄТЬСЯ
• І ЗНОВУ ДОПІНГ

назад »»»