ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
МОНГОЛІЯ ЗНОВУ БОРЕТЬСЯ З КОМУНІСТАМИ
За надзвичайно сильного морозу в Монголії відбувся урядовий переворот. Колишні комуністи, які правили батьківщиною Чингісхана майже 80 років, повалили коаліційний уряд, у якому самі мали половину міністерських портфелів. Тепер вони хочуть мати посаду й прем’єра.

Політична війна вибухнула в Улан-Баторі днів десять тому, коли комуністи несподівано відкликали своїх міністрів з уряду. Кабінет, яким керував демократичний прем’єр Качьягійн Ельбегдорж пішов у відставку. Комуністи із свого середовища визначили главою уряду колишнього мера Улан-Батора, 41-річного Міїгомбо Енчбольда й закликали інші монгольські партії під його керівництвом спільно утворити коаліційний уряд національної злагоди. На це колишній прем’єр Ельбегдорж саркастично заявив, що саме такий уряд і був повалений...
А тим часом, відколи пішов у відставку коаліційний уряд демократів, на головній столичній площі імені Сухе-Батора тривають мітинги, під час яких противники комуністів протестують проти «палацового перевороту» й вимагають розігнати парламент та призначити нові вибори. Демонстранти навіть вдерлися до приміщення і розгромили головний офіс комуністів, вибили шибки у вікнах, спалили партійні прапори.

Причина повалення
Уряд демократів і комуністів виник в результаті такого собі шлюбу з розрахунку після виборів навесні 2004 року. Комуністи з Монгольської народно-революційної партії отримали на них 38 місць у 76-особовому парламенті, а демократи — 36. Комуністам забракло одного голосу, щоб правити одноосібно. Інші партнери не погодились на коаліцію з ними.
Після двох місяців складних переговорів вдалось створити коаліційний уряд, на чолі якого став прем’єр з Демократичної партії Качьягійн Ельбегдорж. У 18-особовий кабінет він узяв аж 10 комуністичних міністрів. Також було домовлено, що через два роки правління, восени 2006 року, Ельбегдорж віддасть комуністам посаду прем’єра, а демократи натомість отримають більшість портфелів. Ельбегдорж запитує тепер, чому комуністи не зачекали кілька місяців. І відповідає, що після оголошення ним боротьби з корупцією, дехто злякався...
«Хресним батьком» монгольської корупції вважають колишнього прем’єра, попередника Ельбегдоржа, а нині президента Намбарина Енхбаяра. На мітингах в Улан-Баторі люди скандують, вимагаючи його відставки.
Оголошуючи про розірвання коаліції й провокуючи відставку уряду, комуністи пояснювали, що вічно не згодні між собою демократи неспроможні керувати країною, а втягнутий у постійні суперечки й непорозуміння прем’єр недостатньо дбає про боротьбу з корупцією, бідністю й інфляцією.
Щоб не схвилювати подіями закордонних союзників, комуністи пообіцяли, що й надалі підтримуватимуть своїм військом Америку в будь-якій війні, яку вона вестиме. Монголи відправили сотню солдатів до Іраку та кільканадцятеро офіцерів до Афганістану. У листопаді Джордж Буш першим серед президентів США відвідав Улан-Батор і всіляко хвалив монголів: «Ви збудували вільну країну в самому серці Центральної Азії. Я приїхав вам сказати, що американці з вами».

Неспокійний Улан-Батор
Демократи Ельбегдоржа попередили, що не ввійдуть у кабінет комуністів, а їхні прихильники в Улан-Баторі (де живе половина 2,5–3 мільйонного населення) переконані: якщо уряд повалений, то необхідно розпустити парламент. Принагідно вони вимагають і відставки президента. Лідер «Руху за радикальні реформи» Ганбаатар закликав на мітингу: «Ми обрали цих депутатів, а вони не зважають на нас». Демонстранти з новоутвореного «Об’єднаного монгольського руху», який обстоює політичні й економічні реформи, закликають на площі до революції.
Головною перешкодою для вуличних протестів у Монголії є винятково сурова зима. Удень там панують морози мінус 20 градусів, тож на демонстрації з’являється не більше, ніж 500–600 осіб. Уночі температура знижується до 30 градусів морозу, падає сніг і дме сильний вітер.

Гіркота демократа
Монгольська демократія налічує лише 15 років. Падіння комунізму в СРСР і розпад радянської імперії, а також демонстрації в Улан-Баторі в 1990 році змусили комуністів, які були при владі з 1924 року, провести вільні вибори. Тоді серед демонстрантів був і майбутній прем’єр Ельбегдорж, наймолодший з восьми синів пастуха і єдиний з них, хто здобув освіту. Він, до речі, вчився на журналіста в Києві, а потім вдосконалював фах в американському Гарварді.
На тих перших вільних виборах в Монголії в 1992 році перемогли комуністи. Час демократів настав лише в 1996-у. У 1998 році протягом восьми місяців Ельбегдорж вперше був прем’єром. Але демократи, колишні дисиденти й політичні в’язні, не змогли утримати єдність. Посварені, корумповані й ласі до влади, нагород і привілеїв, вони однозначно програли комуністам у співвідношенні 4 до 72. У 2004 році демократи знову прийшли до влади.
З великою гіркотою Ельбегдорж говорить: «Комуністи не змінюються. Звичайно, ззовні вони справляють враження, що стали вже зовсім іншими. Але й досі вони думають і діють по-старому. Нам вдалось багато що змінити в політиці й економіці, але нелегко змінити спосіб мислення людей, сформований протягом трьох поколінь комунізму й диктатури. Це станеться лише тоді, коли зрілості досягне нове покоління людей, які прийшли у світ наприкінці 80-х. Це буде не так нове покоління, як передусім якісно інше».

Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• БІЛОРУСЬ: СЕМЕРО СМІЛИВИХ І ЛУКАШЕНКО
• ЄВРОПЕЙСЬКІ БАНКОМАТИ В НЕБЕЗПЕЦІ

назад »»»