Президент Туреччини Реджеп Ердоган реалізує асиметричний проект зовнішньої політики, який більше спирається на концепцію посилення впливу Туреччини у своєму регіоні.
У тих аспектах, які не суперечать цьому пріоритету, Туреччина продовжує взаємодіяти з Євросоюзом, усвідомлюючи неможливість реалізації проекту швидкої європейської інтеграції турків, які не є громадянами країн — членів Євросоюзу.
У межах такого зовнішньополітичного балансу Туреччина вибудовує й свою політику на східноєвропейському напрямку. Позаминулого тижня президент Туреччини Реджеп Ердоган побував з візитом у молдовській Автономній Республіці Гагаузія. Фактично вже Туреччина є ключовим інвестором у гагаузьку економіку, витіснивши з цієї позиції Росію.
Тактичний збіг інтересів Анкари і Москви під час війни у Сирії починаючи з 2016 року не може приховати геополітичних протиріч. Зокрема, Росія намагається уникнути мінімізації площі території, яку контролює сирійський президент Башар Асад. Натомість Туреччина реалізує проект створення зони безпеки вздовж турецько-курдського кордону, який проходить територією Сирії.
В Анкарі усвідомлюють, що Росія опосередковано підтримує курдське самовизначення як інструмент «примушення» Туреччини до тактичного союзу. «Дисидентська позиція» Туреччини в НАТО також важлива для Москви.
На закиди щодо незаконної анексії Криму, які час від часу лунають з Анкари, Москва наголошує на аналогії з «Турецькою Республікою Північний Кіпр». Обидва факти анексії не визнаються світовою спільнотою.
Правда, завдяки членству грецької частини Кіпру в ЄС та сподіванням ЄС відновити єдність Кіпру турецька мова стала з 2004 року офіційною мовою Євросоюзу.
У турецько-російських відносинах залишається неврегульованим питання «належності Росії» Криму та доля кримськотатарського народу. Попри тісні турецько-російські відносини у різних сферах Анкара офіційно не визнає зміни статусу Криму.
На цьому тлі наприкінці минулого тижня Президент України Петро Порошенко відвідав Туреччину. За результатами переговорів стало відомо, що до кінця поточного року планується підписання угоди про створення зони вільної торгівлі.
Україна і Туреччина планують розширити формат співробітництва у військово-технічній сфері. Навіть більше, Президент Петро Порошенко запросив Туреччину до участі у можливій миротворчій місії на Донбасі на основі мандата ООН.
Утім, це питання виглядає поки що найменш імовірним у реалізації. Насамперед тому, що Туреччина є членом НАТО, чия участь у миротворчій місії абсолютно не влаштовує Кремль.
Крім того, Анкара не готова знову загострювати турецько-російські відносини на практиці, критикуючи дії Росії в кримському і донбаському питаннях лише на дипломатичному рівні.