Майже тиждень на початку серпня у Бухаресті відбувалися масові антиурядові мітинги, які організували румуни, котрі працюють у Німеччині, Нідерландах, Франції, навіть США і Канаді.
Учасники протестів висловилися за відставку прем’єрміністра Віоріки Денчіле та проведення дострокових парламентських виборів. Після виборів має бути створено однопалатний парламент, в якому повинні бути представлені депутати від румунської діаспори.
На боці учасників протестів фактично виступив президент Румунії Клаус Йоганніс. Показово, що за іншими проблемами політики Євросоюзу у Брюсселі зробили вигляд, що поглиблення внутрішньополітичної кризи у Румунії їх не стосується.
Пояснення цього феномена можна шукати у сезоні відпусток, але не було навіть «чергових» заяв із засудженням корупційних дій румунського уряду. Вже одинадцять років після вступу 2007 року Болгарії і Румунії до Євросоюзу ці країни залишаються «чемпіонами» ЄС за показниками рівня корупції.
Євросоюз створив незалежні антикорупційні органи в обох цих балканських країнах, але системні зусилля переважно йдуть як вода у сухий пісок. Попри такий песимізм Румунії вдалося за ці роки створити більшменш дієву систему протидії корупції, але, здається, корупціонери поки що взяли політичний реванш.
У будьякому випадку Євросоюзу доведеться втрутитись, адже на тлі обговорення пошуку джерел бюджетної економії інші країни — члени Євросоюзу важко буде мотивувати до збільшення внесків у спільний бюджет ЄС після британського виходу, коли у менш економічно розвинених країнах існують такі серйозні проблеми з корупцією.
Активісти румунського антикорупційного руху сподіваються, що їхніх зусиль разом із більш принциповою політичною лінією Євросоюзу буде досить, аби вирішити нинішню внутрішньополітичну кризу на основі демократичних процедур зміни влади та заміни корумпованих еліт більш професійними та ментально чистими від практики корупційних зв’язків.