Натомість Україна закликала Німеччину і Францію підтримати проект розміщення повномасштабної місії миротворців на всій окупованій території Донбасу з правом контролю ділянки українсько-російського кордону.
Досі ООН реалізовувала такі види миротворчих операцій: місія добрих послуг і спостереження — мандат якої полягає у наданні допомоги з виконання сторонами конфлікту угод, що регулюють мир; місія з контролю за кордонами і демілітаризацією територій із завданням досягнення національного примирення; місія контролю за виведенням іноземних військ; місія тимчасових адміністрацій.
Експерти наголошують, що місії з підтримки миру не можуть тривати кілька тижнів чи місяців. У більшості випадків такі місії розпочинають роботу після встановлення домовленостей між сторонами конфлікту. Але нині навіть перші пункти Мінських домовленостей щодо припинення вогню не виконуються.
Враховуючи постійні загострення конфлікту, з високою ймовірністю можна припустити, що гіпотетична миротворча місія в Україні буде тривалою. Відкритим є також питання фінансування такої місії та її складу.
Міжнародне право чітко вказує на те, що конфлікт в Україні — це окупація. Але чи можливе у такому разі проведення миротворчої операції за стандартними сценаріями, адже миротворці — це не союзники.
Зважаючи на відсутність відповідей навіть на запитання, які на поверхні, не варто розраховувати на швидке вирішення питання введення миротворчої місії на Донбас.
Фактично нинішні берлінські переговори міністрів закордонних справ «нормандської четвірки» яскраво засвідчили неможливість вирішення проблеми за відсутності за столом переговорів США.
Без американсько-російського погодження мандата миротворчої місії ООН на Донбасі вирішити це питання неможливо. Однак дипломатичні зусилля у форматі «нормандської четвірки» мають крок за кроком наближати вирішення цієї проблеми, яка продовжує дестабілізувати європейську систему безпеки.