Греки переконують, що не можуть погодитись із назвою «Македонія» (чи будь-якого іншого визначення, у якому була б ця назва) для їх північного сусіда, Колишньої Югославської Республіки Македонії (FYROM). Вони підкреслюють, що назва FYROM була узгоджена тимчасово і лише за такої умови Афіни погодилися на неї. Тому термін «Македонія» мусить бути усунений перед вступом країни до будь-якої міжнародної організації.
Нині Греція ефективно блокує вступ Македонії до НАТО та переговори про асоціацію з Брюсселем. Тим часом Скоп’є хотіло б вийти з глухого кута і тому навіть схильне до компромісів.
Історики нагадують про зародження конфлікту: 11 січня 1934 року Комінтерн (Комуністичний інтернаціонал) визнав існування неіснуючого «македонського народу», який охоплював усіх жителів території колишньої Македонії, найбільша частина якої була і є в Греції, а менші — у Болгарії і Південній Югославії.
Потім (1944 рік) керівник — а пізніше президент — комуністичної Югославії Йосип Броз Тіто перейменував Вардарську Бановіну — провінцію в басейні ріки Вардар, регіон Південної Югославії — на «Соціалістичну Республіку Македонія». Він кодифікував мову, використовувану у частинах Південної Югославії, слов’янський діалект, подібний до болгарських діалектів, і назвав його «македонською мовою».
Коли у 1991 році з Югославії, яка розпадалася, виникла незалежна Республіка Македонія, греки заявили, що ця держава штучно сформована і не має права на назву, яку обрала.
Після багатьох років міжнародних зусиль, особливо ООН, конфлікт удалося залагодити: Скоп’є змінило прапор, а також ввело зміни в Конституцію. Натомість Афіни скасували ембарго, накладене на сусіда.
Але Македонія не перестала звертатися на кожному кроці до традиції Александра Великого. Вони намагаються довести, що слов’янські македонці є безпосередніми нащадками Александра Великого і древніх македонців.
Цим вони нечувано дратують греків, бо історія стародавньої Македонії становить дуже важливу частину грецької історії.
Аеропорт у Скоп’є носить ім’я Александра Великого, так само названо і автостраду, яка перетинає країну в напрямку Салонік. Натомість аеропорт у Салоніках має назву Македонія.
Прогрес стався, коли Скоп’є записало у Конституції, що не має територіальних претензій і не збирається переглядати кордони. Воно також готове змінити назву аеропорту і автостради. Але це, як видно, не вирішує проблеми. Пропоновані назви: Верхня Македонія, Вардарська Македонія, Північна Македонія неприйнятні для греків.
Не підлягає сумніву, що існування держави, завішеної у пустоті, без можливості функціонування у міжнародних союзах, посвареної із сусідом, з очевидною проблемою все сильнішої албанської меншини, руйнує стабільність на Балканах.

Петро ПЕТРІВ