Німецька банківська система сильно постраждала від глобальної економічної кризи, яка почалась у 2008 році. Банки як міжнародного масштабу (Deutsche Bank, Kommerzbank, Hypo Real Estate), так і регіональні (Bayern LB, Sachsen LB, West LB) включались у торгівлю інструментами спекулятивного характеру. Багато німецьких фінансових інституцій зазнали значних втрат і були змушені скористатися допомогою держави (зокрема, Kommerzbank, Hypo Real Estate).
Уряд виділив на порятунок банків 145 мільярдів євро. У наступні роки з огляду на кризу зони євро і дії Європейського Центрального банку банки не мали можливості підвищення доходів. Низькі відсоткові ставки знизили зацікавлення німців розміщенням вільних коштів у банках одночасно зі зменшенням попиту на нові кредити через кризу зони євро.
До проблем DB на німецькому ринку додалася втрата довіри на глобальному ринку. Протягом кількох останніх років ця інституція мала амбіцію конкурувати з великими американськими інвестиційними банками, які отримують великі доходи від міжнародної торгівлі цінними паперами, але ця стратегія закінчилася фіаско.
У багатьох країнах банк звинуватили у трансакціях з порушенням законодавства. Нині проти «Дойче Банку» точиться 7,8 тисячі процесів, на обслуговування яких банк зарезервував 5,4 мільярда євро. Інформація про фінансове покарання в обсязі 14 мільярдів доларів становить серйозну проблему для цієї інституції.
Проблеми «Дойче Банку» викликали реакцію німецьких політиків і керівників німецьких концернів, серед яких з’явилися голоси як на захист цієї інституції, так і критичні висловлювання. Найгострішу заяву зробив віцеканцлер і міністр економіки і енергії Зігмар Габріель (СДПН).
Він вважає, що DB вчинив зі спекуляцій свою бізнесову модель. Висловлювання Габріеля гостро критикували представники християнських демократів — як недоречне для міністра економіки, котрий повинен підтримувати німецькі фірми.
Незважаючи на розмаїття думок на німецький політичній сцені щодо питання «Дойче Банку», а також небажання більшості громадськості (69% згідно з опитуванням від 3 жовтня) надати йому публічну допомогу, у випадку загрози банкрутства він зможе розраховувати на фінансову допомогу держави.
Уряд ФРН добре розуміє, що банкрутство DB може стати загрозою для глобальної фінансової системи, порівняльною з банкрутством Lehman Brothers. Крім того, DB став важливим елементом німецької експортної моделі, бо його глобальне проникнення дозволяє надавати послуги концернам з ФРН на ключових ринках збуту. Тому керівники найбільших німецьких фірм, таких як BASF, Daimler чи E.ON, приєдналися до захисників DB, підкреслюючи його важливу роль в економіці Німеччини.
Проблеми DB становлять великий виклик для німецьких політиків у реформуванні європейської банківської системи та стали одним із джерел кризи в зоні євро. Зовсім недавно Німеччина неодноразово нагадувала Італії, що вона недостатньо реформує свої банки. Але, напевно, Берлін буде змушений пом’якшити свою позицію через нестабільність німецького фінансового сектора, особливо враховуючи, що другий найбільший банк ФРН — «Коммерцбанк» — також перебуває у складній ситуації.
Проблеми німецьких банків можуть інтенсифікувати дискусію в зоні євро щодо діяльності Європейського Центрального банку. Політика друкування грошей, здійснювана останні два роки, пом’якшила тиск фінансових ринків на найбільш заборговані держави зони євро, але одночасно ослабила позицію багатьох фінансових інституцій. Ризиком для ФРН, позв’язаним із цією політикою, є надування спекулятивної бульбашки на німецькому ринку нерухомості.
Ймовірно, що дії Міністерства фінансів США по відношенню до DB будуть визнані боротьбою інтересів американських і європейських концернів. Частина німецьких політиків підкреслює, що американські дії мають усі ознаки торговельної війни США з ЄС.
Євген ПЕТРЕНКО