Особистість
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Понедiлок Квiтень 24, 2017

Шановні читачі! Ви тримаєте в руках 24151-й випуск газети «Демократична Україна», що веде свій родовід від червня 1918 року. На жаль, змушені повідомити про призупинення виходу газети із січня 2017 року через брак коштів. Сподіваємося, що спільними зусиллями ми подолаємо негаразди і незабаром випуск газети буде відновлено. 

Редакційна колегія

П'ятниця, 30 Грудень 2016 18:46

Теоретик нелінійних коливань

Rate this item
(0 votes)

Ось що пи­шуть у на­уко­вих ен­ци­кло­пе­ді­ях і до­від­ни­ках про цьо­го вче­но­го: «Уся твор­ча біо­гра­фія Ю. О. Мит­ро­поль­сько­го по­в’яза­на в ос­нов­но­му із роз­вит­ком тео­рії не­лі­ній­них ко­ли­вань та ди­фе­рен­ці­аль­них рів­нянь. Ре­зуль­та­ти цих до­слі­джень уза­галь­не­ні у 300 на­уко­вих пуб­лі­ка­ці­ях у віт­чиз­ня­них і за­ру­біж­них жур­на­лах, а та­кож в 30 ін­ди­ві­ду­аль­них і ко­лек­тив­них мо­но­гра­фі­ях».

Узагалі-то для нефахівця зрозуміти, чим саме займався все життя академік Митропольський, важкувато, адже мало хто уявляє, що криється за поняттями «нелінійних коливань» та «диференціальних рівнянь». Знаючі люди стверджують, що в окремих розділах точних наук до тонкощів розбираються часом кілька десятків землян, тож ми просто повіримо колегам і соратникам Юрія Олексійовича на слово: «Митропольський — це голова!»

Юрій Олексійович народився у селі Шишаки нині Гоголівського району Полтавської області 3 січня 1917 року. У 1932 році екстерном закінчив 7-річну школу в Києві і став до роботи на Київському консервному заводі. У 1938 році закінчив 10-й клас середньої школи і в тому ж таки році вступив на механіко-математичний факультет Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка.
Під час навчання серйозно ставився до військових занять: у школі отримав значок «Ворошиловський стрілок» 2-го ступеня, а в університеті закінчив снайперські курси.
Брав участь у битвах Другої світової війни. 7 липня 1941 року був призваний до лав Збройних Сил і направлений у місто Чугуїв, у 39-й запасний автобронетанковий полк. Але вступити у сутичку з ворогом не встиг — у жовтні 1941 року вийшов наказ наркома оборони С. Тимошенка про надання відпустки всім студентам інститутів 4-х і 5-х курсів для закінчення навчання із подальшим направленням їх у військові училища і військові академії. Тоді у РСЧА різко не вистачало командирів взводів і рот.
Таким чином Юрій Митропольський попрямував до Казахстану, куди у місто Кзил-Орда був евакуйований Київський університет. А в березні 1942 року Юрій Митропольський успішно здав усі іспити у Казахському державному університеті імені С. М. Кірова і був направлений у Рязанське артилерійське училище в місто Талгар. Закінчивши його у березні 1943 року, в званні лейтенанта був направлений на Степовий фронт.
Тут він опинився у складі 800-го окремого розвідувального артилерійського дивізіону, який увійшов до складу 137-ї артилерійської бригади 1-ї ударної армії 2-го Білоруського фронту. Юрій Митропольський був призначений начальником пункту обробки даних, що надходять від спостерігачів зі стереотрубами, і встановлення цілей противника.
У цій якості, а потім на посаді ад’ютанта командира бригади Юрій Митропольський брав участь у визволенні міст Острів, Псков, Валга, Рига, у розгромі Курляндського угруповання супротивника.
Після демобілізації, з 1946 року Ю. Митропольський працює в Академії наук України в місті Києві, а точніше, свій шлях у науку він починає як молодший науковий співробітник в Інституті будівельної механіки АН УРСР. Там же під керівництвом академіка М. М. Боголюбова Юрій Митропольський захищає кандидатську дисертацію, а в 1951-му і докторську.
У тому ж році стає старшим науковим співробітником Інституту математики АН УРСР.
Ідуть роки і разом із науковими досягненнями талановитого вченого приходять і нові посади в рідному інституті — старший науковий співробітник (1951–1953), завідувач відділу (1953–1956), заступник директора з наукової роботи (1956–1958) і нарешті — директор інституту (1958–1988).
Його авторитет і харизма не могли не бути затребувані і для організаційно-методичної роботи у президії АН УРСР, де він з успіхом очолював ряд відділень: фізико-математичних наук (1961–1963), математики, механіки і кібернетики (1963–1982), математики і механіки (1982–1986), математики (1986–1990).
Одночасно з науковою і науково-організаторською роботою в Академії наук Юрій Олексійович багато років працював у Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка — доцентом (1949–1951), завідувачем кафедри (1951–1953), професором кафедри диференціальних рівнянь (1954–1989), читав лекції і керував аспірантами, ним підготовлено 100 кандидатів і 25 докторів фізико-математичних наук.
Серед безлічі монографій Ю. Митропольского виділяються: «Нестаціонарні процеси у нелінійних коливальних системах» (1955), «Асимптотичні методи у теорії нелінійних коливань» (1955), «Проблеми асимптотичної теорії нестаціонарних коливань» (1964), «Нелінійна механіка. «Метод усереднення у нелінійній механіці» (1971), «Одночастотні коливання» (1997) та інші.
Слід зазначити, що наукові результати, отримані Ю. Митропольським, увійшли до низки фундаментальних вітчизняних і зарубіжних монографій, у тому числі «Асимптотичні методи нелінійної механіки» (1969), «Вібрації в техніці» (1978).
Заслуги Юрія Митропольского були високо оцінені Батьківщиною. Заслужений діяч науки УРСР (1967), лауреат Ленінської премії (1965), лауреат Державної премії УРСР (1980), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки 1996 року. Ось неповний перелік його почесних звань і нагород за науковий подвиг.
А ось і бойові нагороди — Митропольський удостоєний ордена Вітчизняної війни II ступеня, двох орденів Червоної Зірки, багатьох медалей. А вже у мирний час він був відзначений орденами Леніна, Жовтневої революції, князя Ярослава Мудрого IV і V ступеня.
Помер Герой Соціалістичної Праці і Герой України Юрій Олексійович Митропольський 14 червня 2008 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі.
...Тепер уже не побачити більше на Терещенка, 5, у Києві його горду постать і мудрий погляд з-під брів, але тривала діяльність Ю. Митропольского на посаді директора Інституту математики сприяла тому, що цей заклад став провідним центром і координатором математичних досліджень в Україні. Інститут традиційно підтримує тісні наукові контакти із зарубіжними вченими і науковими установами.
Багато в чому саме завдяки увазі та зусиллям Юрія Олексійовича були створені — Інститут прикладної математики у Донецьку, Інститут прикладних проблем математики і механіки у Львові, Інститут геотехнічної механіки у Дніпрі, а також Обчислювальний центр АН УРСР у Києві (перетворений згодом на Інститут кібернетики НАН України).
Одне слово, Юрій Олексійович залишається з нами, він живе у своїх ідеях і відкриттях, у своїх учнях і послідовниках.

Ярослав ШЛАПАК, Укрінформ

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».