Попри його електоральну підтримку чимало радикальних лібералів, які у лютому 2011 року були в авангарді революції, не певні, чи правильно було замінити колишнього військового Мубарака на іншого військового Аль-Сісі.
Незалежні політичні оглядачі вважають, що перед Аль-Сісі за результатами виборів стоять титанічні завдання. Три роки політичного хаосу вщент зруйнували економічну стабільність. Потужним залишається потенціал соціально-політичного невдоволення як у містах, так і в селах. Саме села вважаються оплотом для ісламістів. Аби стабілізувати економічну ситуацію, Аль-Сісі доведеться одночасно вдаватися до непопулярних кроків, включно зі скороченням фінансування армії, та шукати спонсорів для реанімації єгипетської економіки. У цьому сенсі Єгипет намагатиметься залучити інвестиції та кредити як із Саудівської Аравії, яка є традиційним конкурентом Єгипту в ісламському світі, так і з країн Перської затоки.
Перемогу Аль-Сісі вітали США та Євросоюз. Це означає, що Вашингтон розморозить програми військово-технічного співробітництва з Єгиптом. Загалом існують передумови того, що збалансована та відповідальна політика дасть можливість Аль-Сісі уникнути загострення внутрішньополітичної кризи та почати поступово виводити Єгипет на суперечливий шлях автократичної модернізації. На ньому його чекають чимало сюрпризів.
Першим лакмусовим папірцем стане завершення суду над Мурсі. Якщо буде обрано шлях помсти, ситуація може загостритися, й ісламісти з підпілля, скоріше за все, вдаватимуться до терористичної тактики боротьби за владу. Крім того, Аль-Сісі доведеться побороти спокусу збереження корупційних зв’язків, які дорого обійшлися режиму Мубарака. Оскільки більшість єгиптян переконана, що їм не потрібен новий «фараон», а необхідний відповідальний та компетентний президент, здатний реально модернізувати країну. Від того, як удало Аль-Сісі відповідатиме цьому суспільному запиту, й залежатиме тривалість його перебування на чолі Єгипту.