Уже кілька років тому раніше Ортега нав’язав тому самому суду скасування виборчого порога при обранні президента, потім ліквідував заборону повторного обрання, а врешті легалізував безтермінову, необмежену кількість переобрань.
Даніель Ортега і його товариші по зброї з лівого партизанського руху здобули світове визнання у 1979 році, коли повалили диктатуру жорстоких диктаторів з клану Сомоси, які правили бідною країною як удільні власники понад 30 років.
У 80-х роках сандіністи встановили однопартійну диктатуру, яку голубили комуністична Куба і Радянський Союз, відбили збройну інтервенцію так званих контрас, підтримуваних США, але у 1990 році віддали владу після програних виборів. Раніше, однак, командири встигли приватизувати націоналізовані маєтки Сомоси і його поплічників.
Наступні 17 років Ортега і сандіністи провели в опозиції, коли Нікарагуа правили демократичні ліберали, а потім корумпований правий олігарх Арнольдо Алеман, якого засуджено на 20 років за грабунок 100 мільйонів доларів з державної казни.
Даніель Ортега посварився з кількома товаришами по боротьбі, зокрема священиком і поетом Ернесто Карденалом, Серхіо Раміресом і командиром Дорією Теллес. Усі звинуватили його у зраді ідеалів, цинізмі, прагненні до влади і пактах із ворогами.
На додачу президент боровся протягом кількох років зі звинуваченням у зґвалтуванні і збезчещенні своєї пасербиці Зоіламерики. У цьому скандалі його дружина Мурільйо стала на бік чоловіка і відмовилася від дочки. Завдяки пакту з Алеманом, який заблокував скасування його імунітету, Ортега уникнув звинувачення і засудження за сексуальне використання пасербиці. Взамін він сприяв заміну Алеману в’язниці на домашній арешт, а потім скасування вироку у Верховному Суді. Через 10 років Ортега остаточно уникнув відповідальності завдяки спливу строку давності.
У процесі нинішньої виборчої кампанії глава держави пішов далі і здійснив карколомний кульбіт, зареєструвавши кандидатом у віце-президенти свою дружину, відому поетесу Росаріо Мурільйо.
Він аргументував це рішення, принаймні, двома факторами. По-перше, нагальною необхідністю висувати на керівні посади представниць прекрасної статі. По-друге, на випадок відходу на відпочинок вільне крісло займе довірена особа і влада збережеться в надійних руках. При цьому Ортега підкреслив особливий внесок Мурільйо у попередню виборчу кампанію.
Авторитетні міжнародні аналітики, які уважно спостерігали за боротьбою, після висунення дружини назвали режим «династичним». Нинішній режим називають по-різному: «делегована демократія», «м’який авторитаризм», «інституційна диктатура». Але сходяться в одному: це не вписується у загальноприйняті стандарти.
Даніель Ортега також замирився з Католицькою церквою і своїм старим ворогом — кардиналом Мігелем Обандо Браво. Спочатку він узяв церковний шлюб з Мурільйо, покаявся за старі гріхи, домігся заборони абортів і одностатевих шлюбів, а кардинала назвав великим сином нікарагуанського народу.
Ортега підкупив також економічну еліту країни, з якою раніше боровся: він дозволив їй вільно робити бізнес за умови, що вона не буде втручатись у політику. Але сам собі і своєму родинному клану Ортега гарантував контроль за мільярдною допомогою Венесуели, розподілом нафти і всіма телеканалами та радіо. Його родина і поплічники також володіють промисловими підприємствами, транспортними фірмами і сільськогосподарськими угіддями.
Завдяки цьому у 2006 році Даніель Ортега повернувся у владу і вирішив вже ніколи її не втрачати: змінив Конституцію, яка визнає Нікарагуа «християнською, соціалістичною і солідарною державою», і установив самовладдя президента, який править декретами, призначає військових на публічні посади, «якщо цього вимагає державний інтерес».
Крім того, запроваджує місцеву безпосередню демократію у формі так званих родинних кабінетів, контролю за суспільством та корпоративного устрою, в якому політична влада «приймає принципові рішення у порозумінні із сектором підприємців».
Ортега купує собі вдячність народу соціальними програмами, фінансованими картелями власної олігархії. Але тільки 70% нікарагуанців працюють у формальній економіці: більшість із них бідні, хоча на папері ВВП країни росте на 5% щорічно.
Кілька років тому Ортега запросив у країну китайського мільярдера і дозволив йому збудувати та протягом 100 років управляти новим каналом між Атлантикою і Тихим океаном, який проходить через територію Нікарагуа. Проект мав коштувати 40 мільярдів доларів і витіснити у три рази коротший Панамський канал, однак інвестиція стоїть на місці.
Віднині Росаріо Мурільйо, яка досі турбувалася про долю народу у радіо і телевиступах як «вірна і лояльна товаришка Росаріо», буде віце-президентом. Нікарагуанці не наважуються з неї іронізувати, хоча вона і здобула народний титул «володарки перснів», які носить на пальцях обох рук, а на шиї і зап’ястях дороге каміння, щоб «відганяти злих духів».
Петро ПЕТРІВ