— Отже, існує думка, що при інсульті потрібен спокій, хворого не можна перевозити з дому до лікарні або з однієї лікарні до іншої. Чи так це?
— Це так. Насправді всі хворі з інсультом якомога швидше мають бути доправлені до лікарні, де зможуть отримати необхідну допомогу. Ситуації, коли перевезення в умовах швидкої може погіршити стан здоров’я пацієнта, трапляються дуже рідко (тиск нижчий за 80 мм рт. ст., незупинена кровотеча, кома).
— На підставі чого лікар може встановити діагноз інсульт?
— Щоби бути впевненим, що у пацієнта інсульт, і виключити інші захворювання мозку (наприклад, пухлину або наслідки травми), у кожному випадку слід зробити КТ або МРТ голови. Навіть дуже досвідчений лікар без томографії не зможе розрізнити тип інсульту (ішемія чи крововилив), а від типу великою мірою залежить лікування.
— Чи усім пацієнтам із крововиливом у мозок необхідна операція (видалення гематоми)?
— У більшості випадків при крововиливу у мозок немає користі від операції та видалення крові. Найкращі результати дає лікування у добре оснащеному відділенні інтенсивної терапії — реанімації. Невелику частину пацієнтів, яким усе ж необхідна операція, можна визначити лише на підставі томографії.
— А чи потрібне лікування, якщо прояви інсульту швидко минули?
— Усім хворим, які пережили інсульт, необхідні термінова консультація лікаря-невролога, що спеціалізується на інсульті, й обстеження, яке дозволить зрозуміти причину того, що сталося. Це дозволить призначити необхідну профілактику. Тільки таким чином можна зменшити ризик повторного інсульту на 50–80%.
— Багато хто переконаний, що при лікуванні інсульту вкрай необхідні крапельниці.
— У більшості випадків інсульту крапельниці мають сенс лише протягом 1–2 діб від початку захворювання. Більшість ліків, які при інсульті широко використовуються в Україні і вводяться за допомогою крапельниць (ліки для захисту, лікування чи відновлення мозку, так звані нейропротектори, судинні препарати, антиоксиданти, антигіпоксанти тощо), не мають науково доведеної безпечності та ефективності і не використовуються для лікування інсульту в розвинених країнах. Вітчизняні протоколи з лікування інсульту, затверджені МОЗ України, також не рекомендують використовувати ці ліки.
— За який час має розпочинатися реабілітація при інсульті?
— Реабілітація при гострому інсульті має розпочатися з 2–3-го дня після надходження до лікарні. Чим пізніше розпочнеться реабілітація, тим меншою буде від неї користь.
Мозок людини має певну здатність самостійно відновлювати свою роботу, що призводить до зменшення порушень, але відбувається це лише протягом перших 2–3 тижнів, не у кожного хворого (здебільшого при невеликих ураженнях) і зазвичай не повною мірою.
Щоби досягти максимального відновлення порушених функцій, повернутися до незалежності від сторонньої допомоги і до повноцінного життя, абсолютна більшість пацієнтів зі стійкими після інсультними порушеннями потребує реабілітації.
Реабілітація складається не з уколів чи крапельниць, а із занять з фізичним терапевтом, ерготерапевтом та логопедом, метою яких є відновлення порушених функцій і зменшення потреби у сторонній допомозі.
— Подейкують, що інсульт виникає внаслідок стресів, і ми нічого не можемо зробити, щоб його уникнути...
— Сьогодні фахівці добре знають фактори ризику інсультів. Вони включають похилий вік, поганий спосіб життя і медичні проблеми. До чинників способу життя, що підвищують ризик інсульту, належать куріння, зловживання алкоголем, недостатня фізична активність (менше 150 хвилин на тиждень) та ожиріння.
До числа медичних проблем належать — підвищений кров’яний тиск (більше ніж 140/90 мм рт. ст. — головна загроза, навіть якщо пацієнт добре почувається), цукровий діабет, миготлива аритмія (підвищує ризик інсульту у 5 разів!) і високий холестерин.
Ми можемо визначити фактори ризику інсульту і розрахувати його ймовірність протягом найближчих 5 або 10 років. Знаючи це, можна дати пацієнту поради, як зменшити ризик.
— Чи варто пролікуватися після інсульту й 1–2 рази на рік лягати у лікарню прокапатись або почистити судини?
— Прокапування не має жодних науково доведених переваг у профілактиці інсульту і не рекомендовано для використання у розвинених країнах. За рекомендацією лягти прокапатися може стояти що завгодно, але не науково-обґрунтована сучасна профілактика чи лікування інсульту.
— Люди після інсульту часто є пригніченими, тому що їм немає чому радіти...
— Дійсно, у 30–40% людей, котрі пережили інсульт, розвивається післяінсультна депресія. Вона може бути причиною поганого самопочуття, безсоння, болю, погіршення пам’яті та уваги, небажання займатися реабілітацією і навіть нового інсульту.
Якщо розпізнати депресію, призначити відповідне лікування (антидепресанти) і трохи почекати (дія ліків розвивається протягом 2–3 тижнів), настрій і стан пацієнта в основному значно поліпшуються. Слід зазначити, що лікар, який може допомогти у такій ситуації, це зазвичай невролог або психіатр, і у разі досягнення ефекту лікування антидепресантом слід приймати щонайменше 6 місяців.
— А чи можна після інсульту пити каву?
— Помірне вживання кави призводить до зменшення ризику інсульту, інфаркту і смерті внаслідок судинного захворювання. Щоправда, у відповідних дослідженнях вивчали переважно мелену каву, а не розчинну. Ризик інсульту також зменшують зелений і чорний чай, чорний шоколад (вміст какао не менше 70%, 15–20 г на день) та горіхи (20–30 г на день), а також середземноморська дієта.
— Якщо є підозра на інсульт, слід почекати, доки все минеться, чи варто негайно звернутися до сімейного лікаря або терапевта?
— Інсульт — це невідкладний стан. Якщо у людини раптово змінилося мовлення, перекосило обличчя або почали погано слухатися рука чи нога на одній половині тіла, слід негайно зателефонувати у швидку і наполягати на доправленні у ту лікарню, де є КТ або МРТ.