Крім цього, метою Кодексу є підвищення рівня виконання контрактів і судових рішень, урегулювання відносин із відновлення платоспроможності фізичних осіб, які опинились у важкій фінансовій ситуації й потребують допомоги держави.
Найбільш значущою зміною, на яку звертають увагу юристи, є можливість визнання банкрутом фізичної особи. До прийняття Кодексу в чинному законодавстві такої опції не було.
Справи про банкрутство розглядатиме Господарський суд за участі арбітражного керуючого. Будуть доступні дві процедури — судова й досудова. Зокрема, в суді можна буде домовитися про реструктуризацію або задоволення вимог кредитора.
При цьому не підлягають реструктуризації та списанню борги за кредитами, взятими боржником на відпочинок, розваги, купівлю предметів розкоші, а також борги, що з’явилися через участь в азартній грі й парі.
Кодекс із процедури банкрутства отримав підтримку експертів МВФ, Світового банку, банківської спільноти, арбітражних керуючих, юристів, вітчизняних експертів. Усі сподіваються, що цей Кодекс дасть можливість Україні піднятись у рейтингу легкості ведення бізнесу.
Історія питання
Як відомо, одним із механізмів цивілізованого захисту прав споживачів фінпослуг, який діє у багатьох країнах, є банкрутство фізосіб. Це — спосіб уникнення фінансового рабства й початок нового життя, визнання законом нездатності боржника задовольняти вимоги кредиторів у грошових зобов’язаннях або виконувати обов’язки зі сплати обов’язкових платежів за боргами.
Нині у світі сформувалася певна модель процедури банкрутства фізособи. На основі аналізу конкретних моделей, які використовують різні країни, визначено ключові елементи системи регулювання процесу фінреабілітації боржника за допомогою держави.
Тож мета процедури банкрутства — забезпечення боржнику fresh start, можливості розпочати діяльність із «чистого аркуша» за рахунок вивільнення від надмірної заборгованості. Ця мета виходить за рамки ринкових механізмів і може бути реалізована виключно через систему держрегулювання.
Кожна країна, виходячи з можливостей бюджету й спроможності судової системи, орієнтуючись на практику держдопомоги, визначає критерії допуску неплатоспроможних боржників до процедури банкрутства. Серед них — величина заборгованості, термін затримки платежів, порядність претендента на реабілітаційні процедури.
Надання боржнику статусу банкрута означає, що він визнається неспроможним повернути борги не інакше як через процедуру продажу майна. Статус банкрута обмежує права фізособи: людина не може розпоряджатися своїми активами й доходами.
Її поведінку, витрати, доходи контролює суд. Звужуються й права на отримання кредитів, заставу майна, підприємницьку діяльність, участь в органах управління компаніями. Прізвище банкрута потрапляє до Спецреєстру, інформація фіксується у кредитній історії.
Повертається заборгованість з урахуванням фінспроможності боржника. Для цього використовують три способи: звернення стягнення на майно (продаж з аукціону); реструктуризація заборгованості — повернення заборгованості з поточних доходів протягом установленого законом терміну. І списання частини боргу, інколи й повне списання.
Реабілітаційні процедури забезпечують боржнику мінімальні соцгарантії. Так, майно, необхідне для проживання боржника і його сім’ї, виключається з ліквідної маси. Визначається мінімальна сума грошових доходів у розрахунку на одну особу для проживання боржника й родини, умови виселення з житлового приміщення.
У законі визначається період «правильної поведінки» й процедура позбавлення статусу банкрута. А також механізми запобігання несумлінній поведінці (фіктивному або навмисному банкрутству). Запроваджується відповідальність за несумлінну поведінку під час процедури банкрутства. Кожна країна визначає право кредиторів на подання заяви про визнання боржника банкрутом, їхній вплив на прийняття судових рішень.
Експерти зауважують, що за наявності загальних елементів регуляторних систем вони мають суттєві відмінності. В деяких превалюють політичні підходи до проблем фінреабілітації боржниківфізосіб. В інших — економічні можливості країни, специфіка побудови правової й регуляторної системи, практика соцпідтримки населення.
Є системи, де особливо зважають на менталітет населення (дотримання законів, ставлення до договірних зобов’язань, статусу неплатоспроможного боржника, фінобізнаність, спроможність управляти своїми фінризиками).
Деякі беруть до уваги ступінь розповсюдження й рівень ризиків реальної практики споживчого кредитування; ставлення суспільства до впровадження процедури банкрутства.
Актуальний досвід
На формування процедури банкрутства у США значний вплив мали пріоритетні цілі регулювання — сприяння економічній і соціальній стабільності країни. США запровадили систему банкрутства фізосіб, яка забезпечувала людині можливість виходу зі складної фінситуації за допомогою держави.
Цілі банкрутства визначено рішенням Верховного суду США у 1934 р.: банкрутство надає чесному, але нездатному боржнику чисте поле для майбутніх зусиль і нові можливості у житті, вільні від тиску гнітючих боргів.
Кредитори, беручи до уваги суспільні інтереси, лояльніше, ніж в інших країнах, сприйняли вимушені втрати, яких вони мали зазнавати з вивільненням боржників від накопиченої заборгованості.
Модель банкрутства фізособи, яку використовують у США, визначає процедуру вивільнення неплатоспроможного боржника від заборгованості, що забезпечує йому fresh start у стислі терміни на сприятливих умовах. При обмеженій системі соцпідтримки держава допомагає боржнику відновити соцстатус.
Регулювання банкрутства фізособи є складовою частиною Федерального кодексу про банкрутство США. Процедура банкрутства здійснюється федеральними судами. Окремі штати не мають повноважень щодо банкрутства. Американська модель передбачає два способи фінреабілітації фізособи, яка не може виконати грошові зобов’язання.
Кодекс визначає умови погашення заборгованості шляхом звернення стягнення на все майно боржника. Закон накладає заборону на стягнення майна, необхідного для життя боржника і його родини. Його перелік визначається з урахуванням місцевих умов і рівня життя в штаті.
Процедура передбачає списання боргів у частині, що перевищує вартість майна боржника, на яке звернене стягнення (крім позик на навчання й податків, до яких застосовується інша процедура).
Як правило, це значна частина заборгованості. На процес вивільнення людини від боргів через продаж майна відводиться 12 місяців.
Кодекс передбачає процедуру погашення боргів шляхом їх реструктуризації впродовж 3–5 років. Ця процедура може застосовуватися до боржників, які мають регулярні річні доходи, і розмір їхніх боргів не перевищує визначеної межі.
Залежно від ситуації у плані передбачається погашення основної частини боргу без штрафних санкцій і відсотків за кредитом чи навіть без частини тіла кредиту. Після завершення терміну реструктуризації за умови сумлінної поведінки боржника залишок боргу списується. Цей спосіб застосовується, коли за домовленістю з кредиторами боржник хоче зберегти за собою майно, що перебуває у заставі.
Зазвичай у США боржники віддають перевагу першому варіанту проведення процедури банкрутства (звернення стягнення на майно), його частка — в межах 60–70%. Цей спосіб приваблює стислим періодом фінреабілітації, скороченням періоду контролю держави за поведінкою, розпорядженням майном, доходами і витратами.
Іноді боржники вдавалися до цього способу задля повернення боргів за рахунок непривабливих активів. Тому у США не набула поширення практика визначення періоду «правильної поведінки», що широко використовується в Європі.
Процедура банкрутства у США — гуманна, спрямована на захист боржників від кредиторів. Для американців вона перетворилася на один зі способів вирішення фінпроблем, сприймається як прийнятний для суспільства вихід зі складної життєвої ситуації.
Для банків людина, визнана банкрутом, не втрачає привабливості як клієнт, бо впродовж 7 років щодо її боргів не може бути застосована процедура списання. На відміну від європейських країн, у США широко не застосовують досудові процедури врегулювання повернення боргів.
З огляду на ці причини процедура банкрутства набула у США масового характеру. Через неї щороку проходить понад 1 млн людей. Боржник може використати процедуру фінреабілітації за допомогою держави раз на сім років. Останнім часом у США дискутується питання про обмеження сфери застосування банкрутства фізособи і більшої орієнтації на інтереси кредиторів.
Особливості банкрутства в Україні
Питання запровадження в Україні процедури банкрутства фізосіб неодноразово обговорювалося громадськими інститутами й держорганами. У 2010му парламентом розглядався, та не знайшов підтримки законопроект «Про внесення змін до деяких законів України щодо банкрутства фізособи».
Потім був зареєстрований проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення порушення прав боржників і запровадження процедури банкрутства фізособи».
Серед основних аргументів необхідності запровадження у нас банкрутства фізосіб — наявність аналогічних процедур у багатьох країнах і відсутність в Україні ефективних процедур урегулювання проблемної заборгованості людей перед банками. При цьому наводився досвід США й Німеччини.
Після ухвалення довгоочікуваного Кодексу з процедури банкрутства експерти радять ураховувати національні особливості. Зокрема, тіньову економіку, неофіційні доходи, використання вітчизняного законодавства для невиконання зобов’язань за кредитними договорами.
Згадують і спроби впровадження в Харкові незаконних методів анулювання боргів фізосіб, які виникли із зобов’язань, не пов’язаних із підприємницькою діяльністю, а через використання Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Цей метод був широко розрекламований очільником Консультаційного центру з питань банкрутства, який обіцяв фізособамборжникам швидке й недороге звільнення від боргів перед банками.
Лише позиція банків, вищих судових органів, а згодом внесення змін до Закону про банкрутство, які унеможливили його використання для шахрайських схем із фізособами, припинили махінації.
Упровадження інституту банкрутства фізосіб потребуватиме значних витрат із держбюджету на фінансування судів. Державі доведеться витратитися на облаштування додаткових судових приміщень, оргтехніку, створення реєстру банкрутів та інституту адміністраторів. А ще організувати центри навчання фахівців, їх сертифікацію, забезпечити контроль за їх діяльністю.
Не слід забувати і про вплив на банківську систему, ризик фінансової дестабілізації. Нині обсяг простроченої заборгованості фізосіб перед банками досягає 50% кредитного портфеля. Неповернення цих коштів призведе до негативних наслідків для банків.
Може зменшитися кредитування населення, адже із введенням процедури банкрутства фізосіб для банків суттєво збільшаться ризики активних операцій із позичальниками. Тож установлюватимуться жорсткіші вимог до них, підвищиться вартість грошових ресурсів. Зменшиться інвестиційна привабливість банківського сектора.
Наслідки для громадян теж будуть не найкращими, застерігають експерти. Вартість кредитних ресурсів зросте, фінустанови вимагатимуть надання додаткової застави, поруки.
Списання заборгованості фізосіб із банківських балансів зазвичай супроводжується спорами з податківцями. Адже у тих виникають питання щодо віднесення банками сум списаної заборгованості на витрати, зменшення оподатковуваного прибутку й зниження надходжень до бюджету за цією статтею.
Є й приклади тлумачення податківцями списання заборгованості фізосіб як прощення їм боргу. Це покладає на банки як на податкових агентів необхідність сплати податку з доходів фізосіб із сум «прощеної» заборгованості.
Експерти рекомендують посилити відповідальність за фіктивне банкрутство, враховувати особливості менталітету, адже запровадження інституту банкрутства фізосіб може призвести до масових зловживань. І не тільки з боку недобросовісних позичальників. Обов’язково з’являться фірми, що займатимуться фіктивним банкрутством, посилиться корупція в судовій сфері.
При запровадженні механізмів банкрутства фізосіб треба вивести їхні доходи з тіні. В Україні зарплата часто видається в конвертах, майно оформляється на третіх осіб, люди працюють неофіційно, приховують свої доходи.
За таких сприятливих для шахраїв умов процедура банкрутства буде масово використовуватися задля ухилення від погашення кредитів. Це може призвести не тільки до колапсу кредитування й значних банківських утрат, а й ударить по сумлінних громадянах.
Олена КОСЕНКО