Культура
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Четвер Березень 28, 2024

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 15 Серпень 2014 03:00

Гімн невмирущому і вічному коханню

Rate this item
(0 votes)

Є у світовій літературі твори, які не втрачають своєї актуальності з віками і, здається, написані лише вчора. Водночас, кожне покоління відкриває в них для себе щось нове, чого не бачили попередники.

До таких творів, безперечно, належить трагедія Вільяма Шекспіра «Ромео і Джульєтта». Цього разу цей безсмертний твір поставив на сцені Національного академічного театру імені Лесі Українки Кирило Кашліков, а керівником нового проекту виступив художній керівник театру Михайло Резнікович.
«Мені здається, що сьогодні ця вистава надзвичайно важлива. Не знаю, для кого більше, — для глядачів чи для театру... Не лише тому, що «Ромео і Джульєтта» — один із кращих літературних шедеврів, який нагадує людям про кохання, безкорисливість, самопожертву. Важливо ще й те, що в цій п’єсі лунає потужний протест проти ненависті та злоби, які з давніх часів руйнують людські душі та тіла.


Ненависть може породити лише ненависть. Злоба «заохочує» злобу. І наша вистава — заклик до того, аби люди над цим замислилися, усвідомили і жахнулися. Ця проблема дуже сучасна. Мені здається, що спектакль якось зможе допомогти на емоційному рівні відчути міру руйнації ненависті, усвідомити безглуздість ворожнечі», — наголосив Михайло Резнікович.
Режисер Кирило Кашліков відомий глядачам переважно як комедійний актор, який створив колоритні образи у виставах за творами Рея Куні «№ 13», «Занадто одружений таксист», «Занадто щасливий батько». Його попередня режисерська робота — «Солдатики» — була тепло зустрінута театралами та критикою, відзначена нагородами на кількох фестивалях.
Цього разу для Кирила головним було зацікавити класикою молодь, а тому відомий сюжет про кохання підлаштований під сучасне життя, адже любов із першого погляду, ворожнечу сімей, бажання і безсилля людей, які хочуть допомогти закоханим, можна зустріти й нині.
У виставі задіяно багато персонажів. Зупинимося лише на кількох із них. Джульєтта (артистка Шорена Сонія), з одного боку, — скромна дівчинка-підліток, а з другого — людина, яка може кохати так, як не кожен дорослий уміє. Ромео (Кирило Ніколаєв) достовірно переказує інтимну історію, сумнішої якої немає у світі. Меркуціо (Євген Адєєнко) переконливий завдяки своїм пластичним рухам. Образи синьйора Капулетті (Віктор Сарайкін) та його дружини (Ірина Новак) подані відразу виразно і мудро, а Монтеккі (Олег Замятін) з дружиною (Наталія Доля) правдиво передають трагедію ситуації. Також хотілося б відзначити професійну гру досвідчених акторів Надії Кондратовської (Годувальниця) та Бориса Вознюка (Брат Лоренцо, чернець).
Декорації, стилізовані під камінь, допомагають відтворити похмуру атмосферу Середньовіччя. А землистого кольору костюми немов уростають у землю.
Цікава деталь: нова постановка має назву «Джульєтта і Ромео». «Чому так? На мій погляд, саме Джульєтта є головною рушійною силою історії, саме вона здійснює найважливіші, доленосні вчинки. Крім того, якщо вже ми говоримо про кохання, варто визнати, що в усі часи в любові чоловік — «другий номер». Згадайте: сонети, подвиги, лицарські турніри. Завжди чоловік робив усе заради жінки. Тому, коли ми ставили виставу про кохання, для мене варіантів не було. Тільки так — «Джульєтта і Ромео». Ми говоримо не про хлопця і дівчину, а про дівчину і хлопця. Спочатку — вона, і тільки потім він», — розповів Кирило Кашліков.
Як відомо, Шекспір поклав в основу сюжету ворожнечу двох реально існуючих кланів — Монтеккі і Капулетті, однак ні слова не написав про причини цього конфлікту. Чому? Тому що запеклі вороги вже давно забули, чому почали ворогувати. Через десятиліття, а, можливо, й століття, ніхто не зміг, та й не захотів зрозуміти, що ні до чого доброго це протистояння не приведе. У війни немає майбутнього. А ненависть породжує ненависть. Саме про це шекспірівська історія, якій уже понад чотириста років.
Та, насамперед, цей твір — гімн невмирущому і вічному коханню, що, незважаючи на трагічні події, вселяє оптимізм.

Едуард ОВЧАРЕНКО
також у паперовій версії читайте:

  • ДЗВІНОЧКИ— ОКРАСА ОСЕЛІ
  • ЯКЩО РОЗПОЧАТИ ЖИТТЯ СПОЧАТКУ
  • ПРАВДИВІ КРИМСЬКІ ХРОНІКИ

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».