Вистава «Спогади» була написана 1977 року. Її переклали 15 мовами і ставили на своїх сценах 20 країн. У столичному Театрі ім. Лесі Українки під назвою «Сміх лангусти» 1990 року виставу поставив Костянтин Дубінін. Пізніше постановку за цією п’єсою здійснив Володимир Борисюк на сцені Київської академічної майстерні театрального мистецтва «Сузір’я».
Успіх новій виставі насамперед забезпечує легендарна актриса, лауреат Шевченківської премії Лариса Кадочнікова, відома українському глядачеві своїми роботами в культових стрічках «Тіні забутих предків» та «Білий птах з чорною ознакою».
За словами художнього керівника театру, народного артиста України Михайла Резніковича, Лариса Кадочнікова зараз перебуває перед своєрідним стрибком до нової сценічної реальності, де ніжність, ліризм та біль поєднуються з майже гротескним виявом почуттів.
У цій дещо новій для себе стилістиці вона яскраво грає роль Сари Бернар.
За півтори години вистави глядач має змогу побачити один день з останнього літа великої Сари Бернар. Вона поспішає завершити свої спогади. На сцені розігруються драматичні і комічні сюжети, в яких оживають минулі періоди життя актриси, її почуття та переживання. Починаючи з перших нерішучих сцен секретар Жорж Піту (артист Юрій Кухаренко), поступово втягується в гру і зображає відомих сучасників великої артистки.
Досить цікавою є фінальна сцена вистави, де 50літня актриса збирається вийти на сцену і зіграти 18річну Жанну д’Арк. Зібрався величезний зал, очікуючи провалу.
Але... цього не сталося, бо така Сара Бернар — вона не пасує перед життям і ніколи не схилить голову, тому що міць людини не в її віці, а в силі людського духу, її емоціях та відчуттях. А справжній актрисі — завжди вісімнадцять!
Своїми враженнями діляться творці нової вистави:
Давид Бабаєв, режисерпостановник:
«Сара Бернар... Лариса Кадочнікова... Дві актриси. Дві особистості. Дві жінки. Їхні долі переплітаються.
Вони і зовні схожі. Грали в п’єсах одних драматургів. Писали картини. Вони любили, страждали, мріяли...
Вистава про Сару Бернар, зіграна Ларисою Кадочніковою. Вистава про Ларису Кадочнікову, зіграна на фактах життя Сари Бернар, прожитих на сцені самою Ларисою!..»
Лариса Кадочнікова, виконавиця ролі Сари Бернар:
«У цьому сірому та сумному світі завжди виникають фігуриособистості, які змушують замислитися, хвилюватися. Одна з них — Сара Бернар. Дивна жінка, актриса, дійсно — ОСОБИСТІСТЬ, котра змусила захоплюватися нею весь світ.
Віктор Гюго сказав про неї: «Вона — більше ніж актриса. Вона — ЖІНКА». Я часто сама собі повторюю її девіз: «Щоб там не було!» І, слідуючи цьому, намагаюся перемогти світ проблем, нудьгу і довгі періоди творчого простою.
Я малюю, пишу, як і Сара Бернар. Інколи у процесі репетицій мені навіть здавалося, що я стаю нею. Як і в Сари Бернар, моє шалено складне життя — це життя актриси, яка існує заради творчості, духовності та людей.
Я вірю в життя, прекрасне і моральне.
І щоб там не було, треба жити, любити і приносити людям зі сцени радість, як це робила Сара Бернар».
Залишається побажати, аби ця вистава увійшла до репертуару театру на багато років.
Едуард ОВЧАРЕНКО
