«Подорож у світ, створений Міллером, нагадує рух лабіринтом — лабіринтом людської душі, коли ти не знаєш, що очікує тебе за наступним поворотом. У цій історії немає «хороших» чи «поганих» героїв — є люди, доведені до межі терпіння, межі пристрасті, до останньої межі. Що рухає цими людьми? Відчайдушне бажання кохати і бути коханими.
Едді Карбоне здійснив вчинок, що виходить за рамки людської моралі. Але чому він це зробив? Як кажуть на Сході: «Не поспішай засуджувати вісника, якщо не розумієш смислу вісті». Мені б дуже хотілося, аби в результаті ця історія викликала співчуття», — розповів режисерпостановник.
За сюжетом, портовий вантажник Едді Карбоне (артист Віктор Сарайкін) мешкає у Брукліні зі своєю дружиною Беатріс (Ольга Кульчицька) та племінницею Кет (Ольга Березкіна). Одного разу на порозі його будинку з’являються родичі Беатріс — брати Марко (Олексій Поліщук) та Рудольфо (Олександр Соколенко). Обидва перебувають у країні нелегально, але Едді радий дати їм притулок.
Однак, коли Рудольфо закохується у 17річну племінницю Едді, обидва брати починають розуміти, що у свободи є своя ціна. Через ревнощі та недовір’я, які відчуває Едді, на поверхню випливає страшна таємниця — одна з тих, про яку ніколи не говорять. І ця таємниця штовхає Едді на зраду.
«Я цілком виправдовую свого героя Едді Карбоне. Адже існує непохитний акторський принцип: граючи поганого, шукай те, у чому він хороший, а граючи хорошого, шукай, у чому він поганий. Едді живе за своїми правилами і захищає те, що, на його переконання, йому належить», — зізнався в одному з інтерв’ю народний артист України Віктор Сарайкін.
Провідні театри світу почали ставити цю п’єсу у другій половині ХХ століття. Були такі спроби і в Радянському Союзі. Проте оригінал п’єси був тоді настільки вихолощений радянською цензурою, що Міллер, потрапивши на свою виставу до одного з московських театрів, обурено заявив: «Я не писав того, що побачив на сцені». І ось тепер, уже через шістдесят років після написання, Театр Лесі Українки замовив власний переклад твору і вдихнув у п’єсу нове життя.
«Вид з мосту» в постановці театру — це вистава про самотність. Напевне, душевна самотність значно страшніша від фізичної. Вона робить людину зовсім іншою, може навіть знищити її як особистість.
Саме такою душевно самотньою людиною є й Едді. У виставі вдалося тонко розкрити почуття цієї людини, її таємні пристрасті, страждання та переживання. Надовго запам’ятаються образи Кет, дівчини, яка за кілька місяців перетворюється на закохану жінку, та дружини Едді — Беатріс, якій притаманна надзвичайна сила духу. А ще адвоката Альфері (Олександр Гетьманський), від імені якого ведеться розповідь.
Творці спектаклю сподіваються, що після потрясінь, які глядачі переживуть разом з акторами, у них виникне моральне очищення, і кожен вийде з театру вже трохи іншою людиною.
Едуард ОВЧАРЕНКО