Однак перед тим як переходити до такого знайомства, пропонуємо спершу ще раз пригадати не таку вже й далеку історію, коли українські виборці своїми голосами дали пропрезидентській партії небачений досі вотум довіри.
Отже, на парламентських виборах 21 липня нинішнього року український народ на перший погляд виявив безпрецедентну єдність, віддавши більшість мандатів «слугам народу». Але важко сказати, що цей електорат об’єднала палка підтримка політики цієї політсили, яка до останнього моменту не декларувала нічого, крім «нових облич».
Виборці рівномірно розподілилися за віковими, освітніми групами, регіонами та населеними пунктами. За партію Зеленського закономірно голосувала молодь (59% підтримки у віковій групі 18–29 років), проте й старші віддавали голоси дуже охоче (33% серед виборців, яким за 60).
Дуже схожа ситуація з освітою: найвища підтримка серед студентів (53%), 42–47% — серед виборців із середньою освітою і 40% — із вищою. Якщо в решти партій рейтинг серед жінок і чоловіків приблизно однаковий, то «слуги» серед жіночого електорату дещо популярніші (46% проти майже 42).
Тобто якщо узагальнити цей умовний портрет виборця за максимальними показниками, то найбільша підтримка в «слуг народу» серед молодих людей, які ще здобувають освіту й живуть у містах і селах на півдні нашої держави.
Колективний портрет «слуг»
Очікувано, що серед цього масиву виборців є представники абсолютно різних категорій населення. Власне, такою вийшла й пропрезидентська фракція в парламенті загалом. Там присутні як популярні медіаперсони, експерти й представники великого бізнесу, так і нікому не відомі викладачі, адвокати та приватні підприємці.
Про те, чим і наскільки відрізняється Верховна Рада ІХ скликання від попередньої, написано вже дуже багато. Що ж стосується безпосередньо «слуг народу», то їхній соціальний портрет можна окреслити так. Передусім президентську фракцію вирізняє те, що всі її члени є так званими новими обличчями, себто стали народними депутатами вперше.
Понад те, за даними порталу «Слово і діло», майже 90% депутатів від партії Зеленського є безпартійними, а 63% не мають попереднього досвіду громадської роботи.
Друга характерна риса — відносно молодий вік. Середній вік депутата — «слуги народу» — трохи менше 38 років. Відтак саме це робить фракцію наймолодшою у Верховній Раді ІХ скликання. Також у ній чимало вихідців із бізнесу та вищого корпоративного менеджменту — 52,6%. Причому значну частину становлять представники малого бізнесу та фізичні особи — підприємці.
Що ж стосується регіонального розрізу (тобто місця проживання на момент обрання), то найбільше у фракції депутатів-киян та мешканців центральних областей України — 54%. На другому місці вихідці з півдня — 20%, на третьому — із заходу — 17%.
А от «східняків» виявилося найменше — лише дев’ять відсотків. При цьому варто зауважити, що ці розрахунки Громадянське об’єднання «Опора» зробило виключно на основі офіційних даних.
До усього цього можна додати, що колективний портрет монобільшості досить точно збігається з «портретом» Президента Володимира Зеленського. У свій 41 рік він став наймолодшим Президентом України, має вищу освіту, є вихідцем із південного сходу й прийшов на посаду просто з бізнесу.
Їх точно почують...
А тепер — саме час детальніше познайомитися з офіційними та напівофіційними спікерами пропрезидентської фракції у Верховній Раді. Отже, керівником та обличчям її став відомий волонтер Давид Арахамія, який коментує в засобах масової інформації законодавчі ініціативи, роботу парламенту, а також Мінські домовленості та «нормандський формат».
Власне, тут немає нічого дивного — такий перелік «повноважень» цілком укладається в усталені досі поняття посади керівника фракції. Відтак тут неофіти-«новатори» нічого нового не вигадали і йдуть за усталеними політичними шаблонами.
Освітній експерт президентської команди Сергій Бабак ще до виборів прославився тим, що назвав реальною можливість підняти вчителям зарплати до чотирьох тисяч доларів. Однак коли в компетентних дискусіях йому довели, що це — неможливо, свою помилку визнав.
До речі, це — також «фішка» представників нової влади, причому — справді з елементами новизни. Більшість «папєрєдніків» (починаючи ще з початку 90-х) зазвичай помилки не просто не визнавали, а не визнавали категорично.
На жаль, інша «фішка» пана Бабака — не настільки позитивна. У нього знайшли плагіат у дисертації, що, втім, жодним чином не завадило йому очолити парламентський Комітет з питань освіти.
Гендерна радниця Зеленського Марина Бардіна ходить на телеефіри, коментує не тільки гендерні питання, а й такі важливі нюанси, як скасування недоторканності та й загалом роботу фракції.
Представник Президента в Конституційному Суді Федір Веніславський неодноразово виступав щодо змін до Конституції, які дають Главі держави можливість призначати керівників Національного антикорупційного бюро та Державного бюро розслідувань. Крім того, як правник висловлювався про реформу прокуратури та адвокатури. Усі його виступи звучать цілком у канві ініціатив пропрезидентських політиків.
Анастасія Красносільська, яка раніше входила до Центру протидії корупції, а тепер очолює Комітет Верховної Ради України з питань антикорупційної політики, обіцяє повернути кримінальну відповідальність за незаконне збагачення та вдосконалити закон про державну таємницю, який має захищати права викривачів.
Із цими самими темами працює (і доволі активно виступає в засобах масової інформації) Галина Янченко, яка також співпрацювала з Центром протидії корупції.
Денис Монастирський свого часу був членом конкурсної комісії з відбору керівництва Державного бюро розслідувань. Відтак його нинішня посада голови парламентського Комітету з питань правоохоронної діяльності нікого особливо не дивує. Він частенько ходить на ефіри, де передусім обіцяє створення профільного органу для боротьби з фінансовими злочинами.
Галина Третьякова ще зовсім недавно очолювала Українську федерацію страхування. Тепер же вона працює у парламенті на посаді голови Комітету з питань соціальної політики. Його очільниця активно виступає з ініціативами інклюзивного працевлаштування людей з інвалідністю та коментує пенсійну реформу.
Олександр Федієнко, екс-голова правління Інтернет-асоціації України. Раніше цей добродій був експертом із цифрової безпеки й активно критикував спроби парламенту попереднього скликання зарегулювати Інтернет. До слова, ці спроби й так не мали успіху, та й не були аж надто активними.
Але тодішня позиція пана Федієнка зіграла з ним злий жарт, коли, отримавши мандат, він сам втрапив у скандал із законопроектом про реєстрацію SIM-карток за паспортами. Цей шедевр законодавчої думки зазнав не меншої критики і врешті був відкликаний.
Ірину Верещук Кабінет Міністрів призначив своєю представницею у Верховній Раді. І нині вона має нагоду виступати на тему бюджету-2020, проект якого внесли до парламенту і вже розглянули минулої п’ятниці. Вочевидь, коментарі від Ірини Верещук на цю тему ми ще чутимемо щонайменше до остаточного ухвалення головного фінансового документа держави.
Голова Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і податків Данило Гетманцев уже заявив, що немає підстав для підвищення мінімальної зарплати, крім запланованих у бюджеті 550 гривень. Це — не що інше, як черговий доказ популістських передвиборних заяв як самого Президента, так і його партії.
Інший умовивід пана Гетманцева — значно справедливіший, хоча, скоріше, належить до хрестоматійних, ніж претендує на сенсацію. Політик назвав корупцією схеми великого бізнесу, який реєструється як ФОП.
Заступник голови фракції Олександр Корнієнко охоче роздає коментарі на тему нещодавно заветованого Президентом Зеленським Виборчого кодексу. Пояснення здебільшого відверто надумані, хоча зараз, коли документ, над яким працювали багато років, зазнав краху, яке це вже має значення.
Окрім цього, улюблені теми Корнієнка — не менш гарячі й дискусійні. Це — децентралізація та посада голови КМДА.
Не менше останньою темою переймається у ЗМІ колишній гендиректор «Студії 1+1» Олександр Ткаченко. Хоча місяць тому він очолив парламентський Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики, він більше переймається проблемами української столиці. Вочевидь, хоче отримати крісло голови КМДА, тому постійно критикує мера Києва Віталія Кличка.
Дмитро Наталуха, який очолює Комітет з питань економічного розвитку, нещодавно розповів, що парламент планує запровадити єдиний рахунок для сплати податків і зборів, єдиного внеску на соцстрахування. Ідея, звісно, не нова, але якщо її вдасться саме зараз втілити в життя — честь і хвала.
Павло Фролов раніше працював в апараті Верховної Ради. Можливо, саме тому нині він входить до п’ятірки депутатів, які внесли майже всі законопроекти від пропрезидентської фракції. За підрахунками УНН станом на 6 вересня, Олена Шуляк ініціювала 33 законопроекти, Павло Фролов — 29, Віталій Безгін — 28, Роксолана Підласа й Данило Гетманцев — по 25. Іншим є на кого рівнятися...
Євгенія Кравчук раніше керувала прес-службою партії «УКРОП», а тепер входить до Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики й коментує законопроект про процедуру звільнення та призначення членів Національної ради з питань телебачення і радіомовлення.
Засновник клініки «Борис» Михайло Радуцький очолив Комітет з питань здоров’я нації та вже втрапив у неприємну ситуацію, коли ненароком засвітив нецензурне листування на своєму телефоні. З повідомлень склалося враження, що він лобіює на посаду міністра охорони здоров’я Зоряну Скалецьку, яку парламент тоді ж і призначив. Активно коментує питання медичної реформи. На щастя, обіцяє, що відкату назад не буде. Принаймні, поки що.
Є серед нових депутатів категорія умовних блогерів, які вже мають свою аудиторію і теоретично можуть транслювати на неї позицію партії.
Сюди належать Єлизавета Богуцька, яка найбільше відзначилася листуванням, де розповідала, що Арсена Авакова слід залишити міністром внутрішніх справ, бо Петро Порошенко готує на грудень «путч»; Олександр Дубінський, автор «розслідувань» проти функціонерів попередньої влади.
Звісно ж, говорячи про спікерів від пропрезидентської фракції, не варто забувати про Голову Верховної Ради Дмитра Разумкова та його першого заступника Руслана Стефанчука. Вони хоч і не входять до складу фракції, проте очолювали виборчий список.
Ярослав ГАЛАТА
