Найбільшу складність становить мовне питання
— Канадські військові вже чотири роки навчають українських колег. Чи підлаштовуєте ви навчальну програму до поточних потреб?
— За ті шість ротацій, які вже пройшли, місія зазнала суттєвих змін. Якщо перша ротація зосереджувалася переважно на груповому навчанні й працювала у Міжнародному центрі миротворчості й безпеки в Яворові, то протягом наступних років до навчальної програми були включені інші аспекти, зокрема підготовка молодшого офіцерського складу, інженерів та медиків. Окрім цього, зараз ми перебуваємо у дев’яти різних локаціях по всій Україні, а не в одній.
— Чи зацікавлені самі українці у канадському тренуванні?
— Так, вони дуже зацікавлені у тому, що ми пропонуємо, а саме: систематичному підході до тренувань, дуже подібних на навчання, які проводять інші країни — члени НАТО.
— Яку найбільшу складність вам доводиться долати під час занять?
— Є кілька викликів, одним із яких є мова. Наш підрозділ — франкомовний, англійською ми спілкуємося як другою мовою. Натомість українці використовують українську й англійську, тож нам доводиться частіше, ніж хотілося б, звертатися до послуг перекладачів. Тому комунікаційна складова є значною проблемою.
— Міністр оборони Канади Харджит Саджан якось сказав, що операція UNIFIER — це процес взаємного обміну досвідом. Чому можуть українці навчити канадців?
— З 2014 року українці регулярно беруть участь у бойових операціях, тож мають дуже свіжий та відчутний досвід, який ми можемо перейняти.
Моральний стан і рішучість українців викликають захват
— Провівши вже певний час в Україні, яку Ви думку склали про Збройні Сили України? Наскільки вони професійні?
— ЗСУ прогресують дуже швидко, їхній моральний стан залишається дуже високим. Українські військові розповідають нам, що їхні обладнання, підтримка та загальна організація покращуються. Професіоналізм членів ЗСУ зростає у високому темпі.
— Якою є найсильніша сторона Збройних Сил України?
— Як на мене, це — рішучість, оскільки вони залучені до сучасного тривалого, розтягнутого конфлікту. Тож рішучість, моральний стан є визначальними рисами українських воїнів. В іншому разі вони не могли б стримувати фронт.
— Які найбільші виклики постають перед ЗСУ нині?
— Довготривалість конфлікту. Виснаженість військових, накопичення втоми даються взнаки, оскільки люди вже кілька років постійно ротуються на фронті. Однак, наскільки ми розуміємо, українці свідомі цього й пропонують усе більше допомоги, аби упевнитися, що воїни залишаються як фізично, так і ментально здоровими.
— Чи є у Вашій команді члени українського походження? Якщо так, то чи відчувають вони якусь свою особливу роль?
— У нас є кілька військових українського походження. Вони знають мову, тож використовуються як перекладачі й радники. Ці люди виконують активну роль і дуже пишаються можливістю повернутися, так би мовити, додому.
Громадськість завжди зустрічає нас радісно
— Чи мали Ви змогу поспілкуватися з місцевим населенням? Як мешканці реагують на присутність канадських військових?
— Ми відкрито пересувалися по країні у військовій формі й усюди нас приймали дуже позитивно: чи йдеться про Західну Україну, чи про Київ, чи про інші регіони. Прийом усюди був дуже позитивним.
— Чи доходить до Вас інформація стосовно користі від канадських тренувань на справжньому полі бою?
— Так, ми називаємо це «петля зворотного зв’язку». Ми проводимо як колективні, так й індивідуальні заняття, тож можемо з одного й іншого боку поглянути на те, чи наші тренінги й навчання є корисними.
Коли ми отримуємо зворотний зв’язок після групових занять, то бачимо, що заняття варті того. Найкращим прикладом цього є опанування навичок бойової медицини: наші заняття мають реальне застосування — вони рятують життя українських воїнів.
— Канада має військові тренувальні місії й в інших частинах світу. Чим відрізняється UNIFIER від подібних операцій в інших країнах?
— Канада дійсно допомагає розвивати можливості безпекових служб і деінде, у тому числі в Афганістані, Іраку й деяких регіонах Африки. Відмінністю ЗСУ є те, що вони — більша, зріліша й просунутіша організація, аніж інші безпекові служби, з якими ми раніше працювали.
Намагаємося справляти якомога триваліший ефект
— Українські військові нині проходять канадське тренування у дев’яти різних локаціях, однак у рамках UNIFIER в Україні перебуває всього близько 200 членів Збройних Сил Канади. Чи достатньо такої кількості особового складу для виконання поставлених завдань?
— Аби виконати все бажане, людей ніколи не вистачає. Однак ми дуже ефективно використовуємо наявні ресурси, у тому числі людські, які завжди є мультиплікаторами сил, — чи йдеться про розробку стандартів, чи про написання тренувальних планів, чи оцінювання.
Ми переконані, що кілька правильно розміщених військових із необхідними навичками здатні впоратися з роботою, для якої зазвичай необхідна більша кількість виконавців.
— Чи надаєте ви дорадчу підтримку старшому керівництву ЗСУ?
— Це питання було б добре розглянути. Шість ротацій тому ми почали з групового навчання, а нині намагаємося досягти більш інституційного й тривалого ефекту, для чого мусимо рухатися вгору шкалою вартості. Таким чином, залучення більш високопоставлених командирів ЗСУ буде наступним кроком.
— Чи є якісь аспекти тренування, що не покриті чинним мандатом місії?
— Ми діємо лише в рамках поставлених завдань. У нас є кілька тренувальних груп, які втілюють різні зусилля й завжди намагаються шукати більше можливостей, аби мати якомога ґрунтовніший вплив. При цьому ми завжди пам’ятаємо, що наша робота повинна мати тривалий ефект.
Максим НАЛИВАЙКО,
Укрінформ
