— Порушників, відверто кажучи, завжди вистачало, — говорить помічник голови Державної прикордонної служби України полковник Сергій Астахов. — Але останнім часом, зважаючи на останні події в Україні, насамперед на сході, їх побільшало. І якщо раніше вони були пов’язані здебільшого з намаганням провезти контрабандним шляхом тютюнову, алкогольну та іншу продукцію, заборонені різні предмети, то сьогодні порушення мають зовсім інше забарвлення...
За прикладами ходити далеко не доводиться: щодня на пунктах пропуску завертають назад близько 500 громадян Росії. Із різних причин. Проте в багатьох випадках це пов’язано з виявленням у них предметів, якими можна завдавати тяжких тілесних ушкоджень, символіки провокаційного характеру, а також військової форми і спорядження, яке використовується при веденні бойових дій.
Наприклад, на одному з пунктів пропуску пильні хлопці виявили в автомобілі росіянина військовий однострій, розвантажувальні жилети, тактичні окуляри і печатки, спальний мішок, бінокль і 3 ящики консервів. Їх наявність він спочатку пояснив тим, що «збирається відпочити». Звісно, що, зважаючи на наявність цього надто специфічного товару, та ще й магнітних дисків з антиукраїнською інформацією на них, ніхто йому не повірив. Тож довелося «туристу» повертатися туди, звідки прибув.
Варто зазначити, що серед затриманих чимало людей, які в недалекому минулому проходили службу в підрозділах спеціального призначення Російської Федерації, зокрема Головного розвідувального управління Генштабу ЗС РФ, ті, хто побував у місцях позбавлення волі. А це, погодьтеся, вказує, що їдуть вони не з добрими намірами. Одного такого «екстремала» затримали в Донецькій області. Під час проведення відповідних заходів з’ясувалося, що це такий собі громадянин Росії В. Шишенко, за плечима якого кілька ходок за незаконне зберігання наркотиків, розбої і крадіжки. Він зізнався, що їхав до столиці шахтарського краю для участі в масових мітингах «на підтримку матінки-Росії».
У Росії зараз багато говорять про фашистів і нацистів в Україні. Але, як на мене, краще їх шукати у себе вдома. Зайвим підтвердженням цього може бути ось такий факт.
Нещодавно українські прикордонники затримали справжнього російського неонациста, бо як ще можна назвати чоловіка, який мав при собі ніж з нанесеними літерами SS, агітаційні листівки із закликами «Донбас, вставай!», а також, як з’ясували наші спецслужби, був членом угруповання неонацистів-скінхедів «Слов’яни».
— Подібних «героїв», які намагаються проникнути в Україну, виявлено багато, — веде далі Сергій Миколайович. — Останнім часом ми стали свідками багатьох провокацій, вчинених не лише на Донеччині і Луганщині, а й в інших регіонах України, зокрема в Одесі. Ядром сепаратистських сил, задіяних у них, і є подібні кадри, хоча, звісно, організатори та ідейні натхненники знаходяться далеко від їх епіцентру...
Чимало подорожуючих затримують прикордонники і в залізничних пунктах пропуску. Так, у пункті контролю «Куп’янськ», що у Харківській області, не пропустили 2 росіян — пасажирів поїзда «Нижній Тагіл — Харків». Молоді люди поводилися зухвало, не могли пояснити мети поїздки. «Не знав», чим займатиметься в Україні, і росіянин, якого затримали в Одеському аеропорту.
Але наявність у цих «туристів» плащ-намета, портативної радіостанції, спецвзуття і військових камуфляжів свідчила про те, чим вони планували зайнятися на українській землі.
А уродженець Чечні А., військовослужбовець РФ, намагався перетнути наш кордон на автомобілі, де знаходились автомат Калашникова та 180 набоїв до нього, пістолет Макарова, військова форма і бронежилет: повний комплект такого собі рейнджера...
— Перелік подібних фактів можна продовжувати і продовжувати, — говорить Сергій Миколайович. — Адже як сарана лізе на поля, щоб знищити вирощені людьми врожаї, так і до нас намагаються пролізти обдурені, зомбовані російською пропагандою громадяни для «захисту братнього українського народу від нацистів і фашистів», як зізнаються деякі з них. Коли ж запитуєш, де ті «нацисти» і «фашисти», мовчать...
Проте серед тих, кому прикордонники сказали «зась» до України, є і різні авантюристи та пройдисвіти, хто свідомо їде до нас, намагаючись таким чином заробити. Та головну небезпеку з числа таких пасажирів становлять саме представники спецслужб, які їдуть для керування бойовими операціями в Україні. Розпізнати їх і затримати — завдання із завдань для наших зелених кашкетів.

Наші кордони захищають професіонали
Протяжність державного кордону, як уже згадувалося вище, становить близько 7 тисяч кілометрів. Найбільша ділянка — з Російською Федерацією: її довжина — майже 600 кілометрів. На суходолі. Зважаючи на ситуацію, що склалася останнім часом у країні, охорона українсько-російського кордону переведена на посилений режим.
— Російський напрямок перебуває на особистому контролі голови Державної прикордонної служби України генерала армії України Миколи Литвина, інших перших осіб нашої служби, — розповідає полковник Сергій Астахов. — Він особисто перевіряє ступінь захищеності українського кордону, спільно із заступниками здійснює коригування сил та засобів, задіяних в охороні державного кордону, і за потреби перекидає їх з однієї ділянки на іншу, а також взаємодію зі Збройними Силами, іншими силовими структурами держави. Зауважу, що практично весь кордон облаштований ровами, іншими інженерними засобами, які є перешкодою як для живої сили можливого агресора, так і для його техніки.
Перед написанням цих рядків я спілкувався з кількома прикордонниками, які несуть службу на різних ділянках кордону. Вони стверджують, що до будь-яких провокацій підготувалися як слід.
— Можу сказати, що в зоні відповідальності нашого загону всі об’єкти прикордонної служби стали опорними пунктами, — говорить підполковник Микола М. — Мої підлеглі спроможні вести кругову оборону, витримуючи наступ агресора до підходу основних сил. Зазначу, що ми добре озброєні, маючи не лише пістолети Макарова та автомати Калашникова...
Якщо говорити про моральний дух людей, то він, знаєте, досить високий: вони розуміють, що за ними — рідна земля, рідні їм люди, і ця обставина неабияк впливає як на офіцерів, так і на рядових.
— Сьогоднішні події зайвий раз підтвердили правильність рішення переходу Державної прикордонної служби України на комплектування своїх підрозділів виключно професіоналами, — каже підполковник Анатолій В. — Нагадаю, що ми першими в країні відмовилися від призовників-строковиків, і нині у нас служать молоді люди, які більш морально, фізично загартовані, аніж 18–19-річні юнаки, як це було раніше.
Є, правда, свої, як висловився один із моїх співрозмовників, нюанси. Найголовніший і найнебезпечніший — намагання блокувати діяльність охоронців кордону з боку самих громадян України, підбурюваних проросійськи налаштованими ватажками, а то й закордонними агентами, яким усе ж удалося проникнути до нашої країни.
Відрадно, що більшість населення досить прихильно ставиться до прикордонників. Наприклад, на Слобожанщині люди зібрали чимало предметів першої необхідності, продуктів харчування і передають, як вони самі кажуть, своїм захисникам. Не залишаються байдужими до їхніх проблем і керівники різних комерційних структур, теж надаючи посильну допомогу. Так, кілька фірм Харківщини надіслали їм понад 50 радіостанцій.
Допомагають прикордонникам контролювати ситуацію на кордоні і власники так званих малих літальних апаратів — літаків і гелікоптерів. Піднявшись на відносно невелику висоту, вони фіксують із повітря будь-які порушення на землі, негайно інформуючи про них прикордонників. Так, виконано майже 10 польотних завдань і оглянуто майже 2 тисячі кілометрів кордону. Серед добровільних помічників є навіть жінка-пілот...
До речі, небайдужі до власної долі і долі країни громадяни України надали українським прикордонникам фінансової допомоги майже на 3 мільйони гривень. Відгукнулася і Українська православна церква Київського патріархату: її предстоятель Філарет особисто передав прикордонному відомству патрульний автомобіль і кілька десятків комплектів спорядження і екіпірування для прикордонників одного з відділів служби.
Нині всі підрозділи Державної прикордонної служби повністю укомплектовані військовозобов’язаними, направленими військовими комісаріатами. Перевага надавалася тим із них, які раніше проходили службу в Прикордонних військах та інших військових формуваннях, мають досвід служби в гарячих точках і відмінне здоров’я. Із загальної кількості таких відібрали майже 80%, з них 30% — офіцери-запасники.
Громадяни, яких зарахували до державної служби, обов’язково проходили додаткову професійну підготовку, і за її результатами зараховувалися до підрозділів для несення служби.

І про «кримчан» не забувають
Останнім часом на долю українських прикордонників випало чимало випробувань, які і в страшних снах не могли їм наснитись. Якщо не брати до уваги бойових завдань, які вони виконують, то одними з лідерів цих негараздів є соціальні проблеми. В першу чергу тих охоронців кордону, які донедавна служили в Криму.
За словами полковника Сергія Астахова, ще у березні місяці за розпорядженням Миколи Литвина було створено робочу групу з вирішення їхніх проблем. Фахівці, які увійшли до неї, відразу розпочали збір потрібної інформації, аналіз багатьох проблем, доповідаючи про їх результати керівництву. Водночас людям підшукували нові місця служби: жоден із колишніх охоронців південних морських рубежів не залишився без роботи.
На материкову Україну повернулися сотні сімей, які зіткнулися з багатьма проблемами. Найгостріша з них — житлова. Тому за активного сприяння керівництва служби, насамперед генерала армії Миколи Литвина, їх відразу по прибутті почали розміщувати у відомчих санаторіях, причому безкоштовно. Свої послуги надали також і санаторно-лікувальні заклади Міністерства оборони, а також обласні державні адміністрації. Зокрема, Одеська, Вінницька, Херсонська. На жаль, усім місць не вистачило, і люди змушені винаймати житло власним коштом. Таким виплачують грошову компенсацію.
Для розв’язання житлової проблеми, за словами заступника директора департаменту персоналу адміністрації Держприкордонслужби генерал-майора Юрія Облаухова, можна буде використати недобудовані будинки: їх добудова дозволила б вже цього року отримати майже 300 квартир і понад 100 кімнат для розселення родин військовиків, передислокованих із Криму. Правда, для цього потрібна допомога держави: власними силами її не розв’язати.
У багатьох родин прикордонників, окрім житлової, вистачає й інших проблем. Мені розповідали про непоодинокі приклади, коли деякі заможні люди виявляють бажання взяти такі сім’ї під свою опіку і всіляко допомагати їм. Приміром, саме такі благодійники надали пристойну грошову допомогу для проведення операції дитині офіцера-прикордонника.
Загалом нині людям, які присвятили своє життя служінню Вітчизні, допомагають різні державні та комерційні структури, бізнесмени, звичайні громадяни. Особливо з числа ветеранів Прикордонних військ, які, отримуючи не такі вже й великі пенсії, діляться копійкою з молодшими колегами.
Польські колеги вирішили надати нам допомогу щодо реабілітації сімей прикордонників, які покинули Крим. Улітку їхні дружини з дітьми матимуть змогу відпочити у реабілітаційному центрі польських прикордонників. Програма реабілітації включатиме медичні процедури, заходи з морально-психологічного розвантаження, а також відвідування пам’ятних місць Польщі тощо.
Редакція нашого часопису щиро вітає вас, шановні прикордонники України, зі святом — Днем прикордонника!
У цей непростий для країни, народу час зичимо вам і вашим родинам міцного здоров’я, щастя. А ще — успіхів у виконанні тих надважливих завдань, які стоять перед вами.

Сергій ЗЯТЬЄВ