Де­ся­ти­річ­ний хлоп­чик, який на­ро­див­ся без пра­вої ру­ки, от­ри­має у пе­ред­день Різд­ва по­да­ру­нок, не­за­мін­ний про­тя­гом усь­ого жит­тя. Не­бай­ду­жі лю­ди зі­бра­ли для Ка­ме­ро­на Міл­ла­ра з Един­бур­га (Шот­лан­дія) близь­ко 10 ти­сяч єв­ро, які він ви­тра­тить на при­дбан­ня біо­ніч­но­го про­те­зу ру­ки, ство­ре­но­го 3D-прин­те­ром.

«Я до сто­лу тіль­ки сів і від­ра­зу пе­ре­їв». Цей рек­лам­ний сло­ган час­то лу­нає з на­ших те­ле­при­йма­чів, ко­ли фар­ма­цев­ти на­ма­гаю­ть­ся збаг­ри­ти нам, спо­жи­ва­чам, якіс­ні лі­ки для по­ліп­шен­ня трав­лен­ня. Чи дійс­но ли­ше пі­гул­ки — ефек­тив­ний за­сіб по­до­лан­ня на­слід­ків пе­ре­їдан­ня? Чи іс­ну­ють ін­ші на­дій­ні­ші й го­лов­не — здо­ро­ві­ші ме­то­ди бо­роть­би із за­жер­ли­віс­тю? Про це ми по­про­си­ли роз­по­віс­ти фа­хів­ця-діє­то­ло­га — кан­ди­да­та ме­дич­них на­ук, до­цен­та Ми­хай­ла ЙОН­ДУ.

Спіл­ку­ван­ня з ко­ле­гою-пись­мен­ни­ком зав­жди над­то від­по­ві­даль­не. Про­те роз­мов­ля­ти з по­етом, кри­ти­ком, пе­ре­кла­да­чем, ро­ма­ніс­том і пуб­лі­цис­том Вік­то­ром Гра­бов­ським у світ­лі йо­го 75-річ­чя втри­чі від­по­ві­даль­ні­ше не то­му, що пись­мен­ник пе­ре­бу­вав на пер­ших ро­лях у та­ких ви­дан­нях, як «На­род­на га­зе­та», «Са­мо­стій­на Ук­раї­на», «Сло­во Про­сві­ти», «Лі­те­ра­тур­на Ук­раї­на».

8 СІЧНЯ — 130 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ГНАТА ПЕТРОВИЧА ЮРИ (1888–1966), УКРАЇНСЬКОГО АКТОРА, РЕЖИСЕРА, ПЕДАГОГА

По­спі­ша­ючи у спра­вах або гу­ля­ючи міс­том, ми май­же ні­ко­ли не за­мис­лю­ємо­ся над тим, чо­му де­які ву­ли­ці на­зва­ні на честь лю­дей. Між ін­шим, при­сво­юва­ти люд­ські іме­на на­звам шкіл, пар­ків, па­ро­пла­вів, ву­лиць і на­віть пла­нет дав­но вже ста­ло тра­ди­цією.
Хто ці лю­ди, удо­стоє­ні та­кої чес­ті? Зде­біль­шо­го — це ви­дат­ні мит­ці у тій чи ін­шій сфе­рі, до­сить ві­до­мі пос­та­ті, які своєю пра­цею, сла­вет­ни­ми спра­ва­ми, ви­на­хо­да­ми чи тво­ра­ми ли­ши­ли доб­рий слід у звер­шен­нях сво­го краю, дер­жа­ви чи у сві­то­вій іс­то­рії. Та­ким чи­ном вдяч­ні на­щад­ки вша­но­ву­ють пред­ків, тих, хто, на їх­ню дум­ку, за­слу­го­вує на доб­ру пам’­ять і не­за­бут­тя.

На­пе­ре­до­дні 14 січ­ня жи­те­лі Ук­раї­ни ко­ля­ду­ють, во­ро­жать (хо­ча це не схва­лює Свя­те Пись­мо) і го­ту­ють най­смач­ні­шу ку­тю. У дав­ні ча­си са­ме в цей день від­зна­чав­ся Но­вий рік уже піс­ля Різд­ва та ко­ля­док, а те­пер ми від­зна­ча­ємо йо­го як Ста­рий Но­вий рік. 14 січ­ня від­зна­ча­ють день Свя­то­го Ва­си­ля, а 13 січ­ня — свя­то Ме­ла­нії.

Ве­ли­ко­му свя­ту Різд­ва Хрис­то­во­го пе­ре­дує со­ро­ка­ден­ний піст, який на­зи­ває­ть­ся Різ­двя­ний або Пи­ли­пів. На остан­ньо­му тиж­ні рев­ні ві­ру­ючі за­тя­гу­ють ту­гі­ше пас­ки: тре­ба під­го­ту­ва­ти­ся до Свят­ве­чо­ра. Цьо­го дня (6 січ­ня) ба­жа­но не їс­ти ні­чо­го до по­яви на не­бі пер­шої зір­ки, яка сим­во­лі­зує Віф­ле­єм­ську.

7 СІЧ­НЯ — РІЗД­ВО ХРИС­ТО­ВЕ

Свя­то Різд­ва Хрис­то­во­го — од­не з най­улюб­ле­ні­ших у на­ро­ді. На Різд­во прий­ня­то зби­ра­ти­ся за сто­лом у ро­дин­но­му ко­лі, хо­ди­ти один до од­но­го в гос­ті, спі­ва­ти ко­ляд­ки, да­ру­ва­ти по­да­рун­ки.
Ряс­на тра­пе­за і ве­се­ла ком­па­нія до­зво­ля­ють на час за­бу­ти всі фі­нан­со­ві труд­но­щі сьо­го­ден­ня, пе­ре­клю­чи­ти­ся на по­зи­тив у на­дії, що все в осо­бис­то­му жит­ті і в кра­їні в ці­ло­му обо­в’яз­ко­во змі­нить­ся на кра­ще.
Це та­кож час по­мір­ку­ва­ти про на­ро­джен­ня свя­то­го Немов­ля­ти, зга­да­ти іс­то­рію, опи­са­ну в Єван­ге­лії.

Остан­ні в 2017 ро­ці пе­ред­но­во­річ­ні се­сії район­них рад на Пол­тав­щи­ні, де тра­ди­цій­но за­твер­джу­ва­ли бю­дже­ти райо­нів на 2018 рік, під­нес­ли пол­тав­цям не­спо­ді­ва­ні сюр­при­зи, про які ще рік то­му жи­те­лі на­віть і не здо­га­ду­ва­ли­ся.
Пал­ке об­го­во­рен­ня по­ряд­ку ден­но­го у се­сій­них за­лах під­штовх­ну­ло ви­бор­ців до дум­ки, що по­даль­ша до­ля цих пред­став­ниць­ких ор­га­нів з ба­га­то­річ­ною біо­гра­фією, які дав­но ста­ли тра­ди­цій­ни­ми в управ­лін­ській ієрар­хії, ни­ні ви­сить бук­валь­но на во­ло­си­ні. І са­мі де­пу­та­ти рай­рад, схо­же, про це зна­ють. І на­віть уже мо­раль­но го­то­ві друж­но склас­ти ман­да­ти...

В Ук­раї­ні граль­ний біз­нес за рам­ка­ми пра­во­во­го по­ля з 2009 ро­ку. Са­ме то­ді, зазна­ча­ють екс­пер­ти, кон’юнк­тур­на по­лі­тич­на хви­ля за лі­че­ні тиж­ні зни­щи­ла ці­лу га­лузь на­ціо­наль­ної еко­но­мі­ки. Ком­па­нії, які на­да­ва­ли граль­ні по­слу­ги, за­зна­ли ба­га­то­міль­йон­них збит­ків, ти­ся­чі лю­дей втра­ти­ли ро­бо­ту, дер­жав­ний бю­джет по­збув­ся ста­біль­но­го дже­ре­ла дохо­дів.

У Дер­жав­ній служ­бі за­йня­то­сті кіль­кість ва­кан­сій сяг­ну­ла май­же од­но­го міль­йо­на.
Про це заявив виконуючий обов’язки голови Державної служби зайнятості (Центрального апарату) Валерій Ярошенко, інформує прес-служба ДСЗ.