На по­чат­ку груд­ня ро­сій­ська Держ­ду­ма ухва­ли­ла дер­жав­ний бю­джет на 2016 рік. Йо­го ос­нов­ні за­са­ди до­сить опти­міс­тич­ні, як­що вра­ху­ва­ти масш­таб еко­но­міч­них проб­лем Ро­сії. Бю­джет мо­же за­зна­ти у 2016 ро­ці знач­них змін, пе­ре­до­всім чер­го­во­го ско­ро­чен­ня ви­трат. Їх ди­на­мі­ка бу­де знач­ною мі­рою ви­зна­ча­ти­ся ви­бор­чим ка­лен­да­рем на 2016–2018 ро­ки.

Пріоритетне ставлення до витрат на безпеку і оборону та соціальну політику вказує на намір збереження Кремлем нинішнього курсу у закордонній і внутрішній політиці. Влада все ще має «подушку безпеки» у формі можливостей отримання додаткових доходів і скорочення витрат, але, очевидно, що ухвалений бюджет знизить перспективу виходу з кризи.
Фундаментальна для планування бюджету Росії середньорічна ціна нафти визначена на рівні 50 доларів за барель. Кількість чинників, які впливають у короткій і середній перспективі на динаміку цін на нафту, ускладнює прогнозування, однак ця ціна здається занадто оптимістичною на тлі нинішнього рівня ціни нафти Urals (приблизно 40 доларів за барель) та обережних прогнозів російського міністерства фінансів, яке допускає зниження ціни на нафту нижче 40 доларів за барель.

Поточний рік є доленосним для політичного розвитку США. На початку листопада мають відбутися чергові президентські вибори. Наприкінці лютого стартують праймеріз (попередні) вибори кандидатів від Демократичної і Республіканської партій США.
Колишній державний секретар США Гілларі Клінтон вже фактично є переможницею перегонів за право бути висунутою на посаду президента США від Демократичної партії. У неї немає достойного суперника. Утім, на політичні перспективи Гілларі Клінтон впливають дії її колишнього шефа — президента США Барака Обами.
Зокрема, важливою є спроба Обами вплинути на стан справ у сфері вільного обігу вогнепальної зброї. Аргументація посилення контролю над обігом зброї ґрунтується на частоті її використання психічнохворими і терористами.

Пер­ші тиж­ні 2016 ро­ку по­зна­чи­ли­ся сум­ни­ми ре­кор­да­ми на фон­до­вих бір­жах. Ки­тай у спро­бі ва­лют­но-мо­не­тар­но­го сти­му­лю­ван­ня роз­вит­ку своєї еко­но­мі­ки до­сить різ­ко де­валь­ву­вав курс своєї на­ціо­наль­ної гро­шо­вої оди­ни­ці — юаня до аме­ри­кан­сько­го до­ла­ра. 
Очі­ку­ва­но­го по­жвав­лен­ня ді­ло­вої ак­тив­но­сті на тлі еко­но­міч­но­го за­не­па­ду в ін­ших сві­то­вих еко­но­міч­них цен­трах так і не ста­лось, але ки­тай­ське рі­шен­ня спро­во­ку­ва­ло «ефект до­мі­но» на ін­ших фон­до­вих бір­жах.

У підсумку довелося переривати торги акціями, аби збити лихоманку продажів та знецінення цінних паперів. Попри ці адміністративні рішення, негативна біржова лихоманка стала рекордною впродовж усієї історії статистичних спостережень за біржею. Ця ситуація стала лише віддзеркаленням непевних очікувань, яка склалась у світовій економіці.

Одночасно з північнокорейським термоядерним випробуванням набирає обертів чергова фаза близькосхідної кризи. Влада Саудівської Аравії 3 січня 2016 року стратила духовного лідера місцевих шиїтів Ан-Німра. Реакція на ці дії була цілком прогнозованою.
Масові заворушення за участі шиїтів сталися у Саудівській Аравії, Бахрейні, Ємені, Ірані. У Тегерані натовп напав на саудівське посольство. Упродовж тижня силам безпеки в більшості ісламських країн вдалося придушити найбільш емоційну й радикальну стадію шиїтських протестів. Однак загальна політична ситуація в регіоні ще більше погіршилась.
Радикально посилюється напруженість у відносинах між Саудівською Аравією та Іраном. Саудівська Аравія ініціювала колективні дії інших сунітських монархій Перської затоки проти шиїтського Ірану. Символом цього конфлікту стало визнання обома сторонами неможливості прямого військового протистояння, тому іранці і саудівці з’ясовують стосунки в сирійській війні «за дорученням».

Роз­по­чав­ся рік го­ло­ву­ван­ня Ні­меч­чи­ни в Ор­га­ні­за­ції з без­пе­ки і спів­ро­біт­ниц­тва в Єв­ро­пі (ОБ­СЄ). Од­но­час­но Ук­раї­на на два най­ближ­чі ро­ки ста­ла не­по­стій­ним чле­ном Ра­ди Без­пе­ки Ор­га­ні­за­ції Об’­єд­на­них На­цій (ООН). Зви­чай­но, це роз­ши­рює дип­ло­ма­тич­ні мож­ли­во­сті для вре­гу­лю­ван­ня кон­флік­ту на Дон­ба­сі.

Німецькі політики, які вдома опинилися під негативним тиском громадськості через новорічну скандальну поведінку молодиків-біженців у багатьох німецьких містах та неспроможність поліції не допустити цього, більш оптимістично налаштовані щодо позитивного впливу ФРН на міжнародній арені.
Однак будь-яке врегулювання неможливе без доброї волі учасників протистояння. Формальне продовження на 2016 рік періоду виконання Мінських угод 2015 року залишило незмінними непогоджені питання замирення. Серед них — стабільне дотримання припинення вогню, яке періодично порушується переважно військовими «ДНР–ЛНР», обмін полоненими за принципом «всіх на всіх». Ще минулого року від виконання цих вимог залежала реалізація наступних політичних положень Мінських угод, однак відтоді помітних позитивних зрушень так і не відбулося.

КРЕМЛЬ НЕ МОЖЕ «ЗАМОРОЗИТИ» ВІЙНУ НА ДОНБАСІ

Про при­літ Бо­ри­са Гриз­ло­ва — пред­став­ни­ка Ро­сії у мін­ській кон­такт­ній гру­пі — до Ки­єва бу­ло вкрай ма­ло офі­цій­ної ін­фор­ма­ції, ска­за­ти б — ні­якої. 
Мож­на бу­ло б лег­ко уяви­ти, що Гриз­лов при­віз ук­ра­їн­ській сто­ро­ні про­по­зи­цію, ви­кла­де­ну то­го ж дня Во­ло­ди­ми­ром Пу­ті­ним в ін­тер­в’ю ні­мець­кій га­зе­ті Bild, а са­ме: спо­чат­ку за­кріп­лен­ня в Кон­сти­ту­ції Ук­раї­ни осо­бли­во­го (ав­то­ном­но­го? фе­де­ра­тив­но­го?) ста­ту­су Дон­ба­су, ви­бо­ри і ам­ніс­тія, і ли­ше по­тім Ро­сія від­дасть Ук­раї­ні кон­троль над її кор­до­ном. 
Про­по­зи­ція, яка рад­ше схо­жа на уль­ти­ма­тум. Влас­не, так дех­то у нас і про­ко­мен­ту­вав при­літ Гриз­ло­ва — мов­ляв, при­віз уль­ти­ма­тум Пу­ті­на.

Однак зовсім не обов’язково публічні заяви Путіна один в один повторюються на неофіційних переговорах, задля яких посланець Кремля прибув до Києва. Власне, якби так було цього разу, тоді навіщо взагалі прилітати? Висловив свій ультиматум — і чекай на відповідь (приміром, на приліт українського міністра закордонних справ до Москви), як-то кажуть — м’яч тепер на полі суперника. Тож, схоже, Гризлов привіз до Києва все-таки трохи іншу інформацію, яку, звісно, Путін не оприлюднює заздалегідь або не оприлюднить ніколи.

Різд­вя­но-но­во­річ­ний цикл свят май­же за­вер­шив­ся. Пер­ші дні 2016 ро­ку для на­шої дер­жа­ви ми­ну­ли від­нос­но спо­кій­но і без осо­бли­вих не­спо­ді­ва­нок. Зви­чай­но, клю­чо­ві по­дії ро­ку ще по­пе­ре­ду, при­чо­му си­ту­ація як у на­шій дер­жа­ві, так і за її ме­жа­ми, за­раз та­ка, що ма­ло хто бе­реть­ся до­сте­мен­но спрог­но­зу­ва­ти на­віть най­ближ­чі ві­хи...
І все ж та­ки в пер­ші дні но­во­го ро­ку не за­ва­дить, бо­дай, спро­бу­ва­ти зро­би­ти не­ве­лич­кий прог­ноз. Пе­ред­усім, спро­буй­мо уяви­ти вер­сію по­лі­тич­но­го прог­но­зу-2016, ви­хо­дя­чи з тих зав­дань і проб­лем, які на­ле­жить ви­рі­шу­ва­ти ук­ра­їн­ським по­лі­ти­кам цьо­го ро­ку, і тих фак­то­рів і тен­ден­цій у віт­чиз­ня­ній та між­на­род­ній по­лі­ти­ці, які бу­дуть впли­ва­ти на про­це­си в на­шій кра­їні.
Чи не най­біль­ша іро­нія ни­ніш­ньої по­лі­тич­ної си­ту­ації по­ля­гає в то­му, що у 2016 ро­ці на­ле­жить ви­рі­шу­ва­ти ті ж зав­дан­ня і проб­ле­ми, що й у 2015-му. Не­об­хід­но бу­де ви­ко­ну­ва­ти ро­бо­ту, не зроб­ле­ну або не за­вер­ше­ну до кін­ця ми­ну­ло­го ро­ку. А це озна­чає, що клю­чо­ва те­за то­ріш­ньо­го прог­но­зу, кот­ра зво­ди­ла­ся до при­пу­щен­ня про за­тяж­ну й три­ва­лу фа­зу ни­ніш­ніх змін, у сво­їй біль­шо­сті, справ­ди­ла­ся. Йдеть­ся про ре­фор­ми, бо­роть­бу з ко­руп­цією, вста­нов­лен­ня ми­ру в зо­ні вій­сь­ко­во-по­лі­тич­но­го кон­флік­ту на Схо­ді Ук­раї­ни...