Не­що­дав­ні сен­са­цій­ні зна­хід­ки ар­хео­ло­гів на Пол­тав­щи­ні зму­си­ли там­теш­нє об­лас­не ке­рів­ниц­тво де­що по-ін­шо­му по­гля­ну­ти на на­уку, фі­нан­со­ву під­трим­ку якої, як ба­га­тьом здає­ть­ся ни­ні, мож­на бу­ло б від­клас­ти до кра­щих ча­сів. 
При­най­мні, за умов хро­ніч­но­го бра­ку кош­тів на під­трим­ку на­віть най­важ­ли­ві­ших со­ці­аль­них про­грам не ста­ви­ти її в пер­шо­ряд­ну чер­гу на пов­но­цін­не фі­нан­су­ван­ня.

Скіфське золото сипалося просто в руки...
Цими днями на Полтавщині, і не тільки, на повний голос заговорили про сенсаційні знахідки археологів, котрі знову підтвердили невичерпні можливості для науковців всесвітньо відомого Більського городища, що поряд із селищем Більськ на території Котелевського району Полтавської області.

НАЦІОНАЛЬНОМУ КОСМІЧНОМУ ЦЕНТРУ — 20 РОКІВ

Сьо­го­дні, 12 серп­ня, ви­пов­нює­ть­ся рів­но 20 ро­ків від­то­ді, як в Ук­раї­ні бу­ло ут­во­ре­но На­ціо­наль­ний центр управ­лін­ня та ви­про­бу­вань кос­міч­них за­со­бів (НЦУВКЗ).

Багатогранна плідна діяльність цього центру, розташованого неподалік Євпаторії, була у березні 2014 року перервана внаслідок окупації російськими військами українського Криму та наступної його протиправної анексії Росією.
Серед різноманітних об’єктів на Кримському півострові, захоплених навесні 2014-го російськими агресорами, опинився і великий комплекс НЦУВКЗ, котрий, як стало відомо, потрапив у підпорядкування військово-космічних сил Російської Федерації.
Тож Україні вимушено довелося відтворювати втрачені структури Національного центру управління та випробувань космічних засобів уже на материковій частині нашої держави.

Кри­зу, яку ни­ні пе­ре­жи­ває Ук­раї­на, спри­чи­ни­ли не тіль­ки зов­ніш­ні по­лі­тич­ні та еко­но­міч­ні чин­ни­ки, а й внут­ріш­ні, по­в’яза­ні з про­бук­со­ву­ван­ням еко­но­міч­них та ін­сти­ту­цій­них ре­форм, вва­жа­ють екс­пер­ти Ін­сти­ту­ту еко­но­міч­них до­слі­джень та по­лі­тич­них кон­суль­та­цій.

Анексія Криму Росією та спровокований нею військовий конфлікт на Сході України, з одного боку, об’єктивно ускладнює діяльність уряду, а з іншого — вимагає швидких та глибоких реформ.
При цьому державна політика щодо забезпечення розвитку підприємництва, зокрема малих і середніх підприємств (МСП), є однією з тих сфер держуправління, які потребують негайного та докорінного оновлення. До цього часу в Україні були спроби поліпшити якість підприємницького середовища шляхом реагування на ті чи інші негаразди, але в цілому вирішити проблему не вдалося, констатують експерти.

На­род­на муд­рість ствер­джує, що са­ни до зи­ми слід го­ту­ва­ти вліт­ку. І, як свід­чить ба­га­то­ві­ко­вий до­свід, до­три­му­ва­ти­ся цьо­го по­сту­ла­ту слід без­за­пе­реч­но. 
Інак­ше впо­ра­ти­ся з проб­ле­ма­ми під час хо­ло­дів до­сить важ­ко, а іно­ді й не­мож­ли­во. Пе­ред­усім, як­що йдеть­ся про на­ступ­ний опа­лю­валь­ний се­зон, який не за го­ра­ми.

Цьогоріч його з острахом очікує не лише влада, вирішуючи традиційну проблему з енергоносіями, а й громада, стурбована значним здорожчанням комунальних послуг і браком коштів на покриття зашкальних тарифів (насамперед, на опалення).
Отож, що маємо нині? Готовність ЖКГ України до опалювального сезону 2016/2017 років на середину липня становила 50%. Принаймні, так стверджували у Міністерстві регіонального розвитку, будівництва та житловокомунального господарства.

Дії Мос­кви на між­на­род­ній аре­ні вку­пі з мо­дер­ні­за­цією ар­мії ви­кли­ка­ли зрос­тан­ня на­пру­же­но­сті у від­но­си­нах із За­хід­ною і Цен­траль­ною Єв­ро­пою. Осо­бли­во враз­ли­ви­ми до ро­сій­ської за­гро­зи є ко­лиш­ні рес­пуб­лі­ки і са­те­лі­ти СРСР.

Частина країн Західної Європи досі не розуміє мотивів страху своїх центральноєвропейських союзників по НАТО і членів Євросоюзу. Зниження військових витрат після завершення холодної війни та одночасний ріст стандарту і рівня життя західних суспільств не сприяють збільшенню військових витрат за кошт відмови від існуючих привілеїв, благополуччя і свободи.
Найкращим прикладом нинішніх військових можливостей європейських країн була операція в Лівії: вона показала дуже обмежені можливості європейських країн. Подібна ситуація спостерігається нині щодо консолідації дій проти так званої Ісламської держави.

Кра­їни Пів­ден­но-Схід­ної Азії за­ли­шаю­ть­ся на про­від­них еко­но­міч­них по­зи­ці­ях, по­при не­га­тив­ні тен­ден­ції зі зрос­тан­ням сві­то­вої еко­но­мі­ки. Ма­лай­зія є зраз­ком кра­їни з ін­но­ва­цій­ною еко­но­мі­кою, яка орі­єн­то­ва­на на за­про­ва­джен­ня но­віт­ніх тех­но­ло­гій та на ко­опе­ра­цію як з ін­ши­ми про­від­ни­ми азій­ськи­ми кра­їна­ми — Ки­та­єм та Япо­нією, так зі США та Єв­ро­со­юзом.

Індонезія у цьому сенсі не настільки благополучна, адже це не просто країна, розташована на «тисячі островів», розкиданих у Тихому океані, а й країна з багатоетнічним населенням, чиї інтереси не завжди погоджуються навіть у логіці ісламу.
Тому не випадково, що у багатій і благополучній Малайзії пропагандисти радикальної терористичної «Ісламської держави» не знайшли соціальної бази для своєї підтримки, чого не можна сказати про біднішу та більш заточену на різноманітні протиріччя Індонезію.

9 серп­ня 2016 ро­ку в Пе­тер­бур­зі від­бу­ла­ся пер­ша піс­ля «за­мо­ро­жен­ня» ро­сій­сько-ту­рець­ких від­но­син у лис­то­па­ді 2015 ро­ку зу­стріч пре­зи­ден­та Ро­сії Во­ло­ди­ми­ра Пу­ті­на і пре­зи­ден­та Ту­реч­чи­ни Ре­дже­па Ер­до­га­на.

Сторони відзначили внесок казахського президента Нурсултана Назарбаєва у нормалізацію турецькоросійських відносин, проте говорити про остаточну нормалізацію не доводиться.
Невдалий військовий переворот завдав країні значних економічних збитків. Туристи не їдуть до країни, в якій вони наочно бачили танки на вулицях і стрілянину по будівлі парламенту.
Спроби підняти національний туристичний бізнес за рахунок повернення російських туристів наражається на фінансові обмеження та загрози нових терористичних атак.

Япо­нія на по­чат­ку ХХІ сто­літ­тя за­ли­шає­ть­ся се­ред азій­ських кра­їн од­нією з не­ба­га­тьох, хі­ба що за ви­нят­ком Пів­ніч­ної Ко­реї та Ки­таю, де жін­ки ще не за­йма­ли най­ви­щих дер­жав­них по­сад. Але ця тен­ден­ція ду­же ін­тен­сив­но змі­нює­ть­ся.

На виборах губернатора столичної префектури Токіо вперше в історії перемогла жінка Юріко Коіке. Вона була єдиною жінкою, яка претендувала на цю посаду. Символічно, що вибори відбувалися позачергово, адже попередник пішов у відставку після звинувачень у нецільовому використанні коштів із виборчих фондів.
Цікаво, що Юріко Коіке перемогла кандидатів від правлячої Ліберальнодемократичної партії Японії та від опозиційної коаліції, адже балотувалась як незалежний кандидат. Насправді вона всю свою попередню політичну кар’єру робила в Ліберальнодемократичній партії, а у 2006—2007 роках була від цієї партії першою жінкою — міністром оборони Японії.

Ким є лю­ди­на, зви­ну­ва­че­на пре­зи­ден­том Ту­реч­чи­ни у під­го­тов­ці не­вда­ло­го пут­чу?

Реджеп Тайюп Ердоган звернувся до США з вимогою видачі 75річного турецького проповідника Фетхуллаха Гюлена. Це він стояв — на думку турецького президента — за лаштунками невдалого путчу групи військових. У Туреччині тривають масові арешти можливих прихильників Гюлена і осіб, причетних до путчу.
Він сам рішуче відкидає звинувачення. «Інсинуації ображають тих, хто в минулому терпів з причини численних військових замахів протягом останніх п’ятдесяти років», — сказав Гюлен. Проповідник нагадав, що вже 15 років перебуває в Америці (виїхав із Туреччини у 1999 році через звинувачення в ісламізації Туреччини і перебуває в США за зеленою картою). З підкресленою скромністю Гюлен додав, «що навіть не знає, ким мають бути його прихильники в Туреччині».

Близь­ко пів­то­ри ти­ся­чі вій­сь­ко­во­служ­бов­ців вій­сь­ко­вих час­тин По­віт­ря­но­го коман­ду­ван­ня «За­хід» бра­ли участь у про­ве­ден­ні ан­ти­те­ро­рис­тич­ної опе­ра­ції на Схо­ді на­шої Бать­ків­щи­ни. Ба­га­то з них прой­шли пе­ре­до­ву в скла­ді зве­де­но­го під­роз­ді­лу По­віт­ря­них Сил Зброй­них Сил Ук­раї­ни «Ди­ка кач­ка» та у скла­ді груп ци­віль­но-вій­сь­ко­во­го спів­ро­біт­ниц­тва.
Про здо­бут­ки По­віт­ря­них Сил, пер­спек­ти­ви роз­вит­ку та вдос­ко­на­лен­ня сис­те­ми про­ти­по­віт­ря­ної обо­ро­ни, вій­сь­ко­ві на­вчан­ня та по­ру­шен­ня ре­жи­му ви­ко­рис­тан­ня по­віт­ря­но­го прос­то­ру роз­по­вів ко­рес­пон­ден­ту «ДУ» ви­ко­ну­вач обо­в’яз­ки коман­ди­ра По­віт­ря­но­го коман­ду­ван­ня «За­хід» ге­не­рал-майор Олег Стру­цінсь­кий.