Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"
(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!
Пройшло більше місяця з часу прийняття (11 жовтня) та два тижні — з моменту опублікування (7 листопада) на офіційному сайті Кабміну урядової постанови № 780, якою затверджено новий споживчий кошик для українців.
Прем’єр-міністр Володимир Гройсман наголосив, що його уряд якісно переглянув переліки, збільшивши обсяги споживання деяких продуктів харчування та скоротивши терміни їх використання. У самому повідомленні, яке супроводжує текст постанови, зазначається, що урядовим рішенням збільшено обсяги споживання деяких харчових продуктів (крупи, м’ясо, фрукти), кількість окремих товарних позицій у наборах непродовольчих товарів (одяг, взуття) і скорочено терміни їх використання.
Про набори предметів першої необхідності, санітарії та ліків, житлово-комунальних послуг і послуг зв’язку сказано, що вони переглянуті. У який бік, розберемося пізніше.
Підвищення мінімальної заробітної плати до 3200 грн — це перший крок до детінізації грошових виплат, як вважає міністр соціальної політики України Андрій РЕВА. В інтерв’ю виданню «ДС» він розповів, що схиляється до регресивної шкали оподаткування, згідно з якою чим більше ти легально отримуєш, тим менше платиш податків.
«Зараз у нас практично пласка шкала. Є ще прогресивна: чим більший прибуток, тим більше платиш, — пояснив А. Рева. — Але остання саме зараз ще працювати не буде. А от регресивна могла б спрацювати. І ми обговорюємо цю ідею, оскільки такі серйозні рішення не можуть бути спонтанними».
За словами міністра, це мало бути так. Скажімо, в бюджет потрібно отримати 1000 грн. За мінімальної зарплати розміром у 1600 грн податок має бути на рівні 62,5%, а за зарплати в 10000 грн податок має становити 10%.
Даніель Ортега вчетверте став президентом Нікарагуа. Колишній в’язень диктатури і партизан, 70-річний Ортега не мав жодних конкурентів, бо раніше оголосив їх поза законом. Для перемоги йому були не потрібні ні масові мітинги, ні дебати. Він отримав понад 70% голосів і буде президентом наступні шість років — до 2022 року. Якщо дочекається кінця каденції, то в сумі буде біля владного керма країни 21 рік.
На відміну від колишніх ідеологічних вождів — Фіделя Кастро і Хуго Чавеса — Даніель Ортега вже не вдає «лівого». Він любить не тільки владу, але й приватну власність і капітал. Ортега став ревним католиком, а єпископат підкупив забороною абортів і гомосексуальних зв’язків.
Дорогу до самовладства Даніель Ортега вторував собі остаточно кілька місяців тому, коли слухняний Верховний Суд спочатку позбавив посади в опозиційній Ліберальній партії її голову Едуардо Монтеалегре, а коли цього виявилося замало, відібрав мандати у 21 депутата-ліберала.
Повідомлення з Москви у контексті подій в Україні і в Сирії показують, що Росія будь-що прагне прорвати міжнародну ізоляцію, в якій опинилася після анексії Криму. Одним із правдоподібних варіантів є прагнення Москви повторити сценарій, якій привів до збереження військових загарбань у Грузії без видимих дипломатичних і фінансових втрат.
Дії Москви в Україні і Сирії використовуються пропагандистськи як демонстрація здатності до співпраці з державами Заходу з метою вирішення міжнародних конфліктів. Вони лежать в основі зусиль, спрямованих на послаблення консенсусу Євросоюзу, який дозволив Заходу зберігати з 2014 року економічні санкції, досить болісні для російської сторони. Нині Кремль досяг більшості цілей у Сирії і значну частину в Україні, тому намагатиметься утримати досягнуте.
Ще кільканадцять тижнів тому існували побоювання, що Москва відновить в Україні повномасштабні військові дії. Нині попри різні домовленості і заяви мир так і не наступив, хоча кількість нападів фіксується хвилеподібно — то більше, то менше — але на певному відчутному рівні.
13 листопада 2016 року пройшов другий тур президентських виборів у Болгарії. Виборцям довелось обирати між кандидатом правлячої партії «Громадяни за європейський розвиток Болгарії» Цецкою Цачевою та претендентом від Болгарської соціалістичної партії Руменом Радєвим.
Зрозуміло, що за цих обставин багато залежало від того, хто з кандидатів зможе мобілізувати на свою підтримку виборців, які у першому турі голосували за інших кандидатів.
Зокрема, Румен Радєв намагався консолідувати навколо себе протестний електорат, який невдоволений соціально-економічними наслідками правління правоцентристів.
Уже понад два роки Болгарію періодично лихоманить від соціально-політичних протестів проти курсу жорсткої економії, до якого вдався правоцентристський уряд.
13 листопада 2016 року відбувся другий тур виборів президента Молдови. Суперничали кандидат від лівих політичних сил країни Ігор Додон і претендентка від правоцентристських проєвропейських політичних сил Майя Санду.
Чергове голосування відбувалося за умов досить потужного політичного розчарування значної частини молдовського суспільства. Власне цей фактор визначив низьку активність молодіжного електорату під час першого туру, який приніс перемогу Ігору Додону.
Колишній румунський президент Траян Бесеску, який після завершення двох термінів свого президентства додав до румунського громадянства ще й молдовське, стверджував, що підвищення активності молоді мало забезпечити перемогу у другому турі Майї Санду.
Світ приходить до тями після неочікуваної перемоги Дональда Трампа. За тиждень після голосування експерти встигли пояснити причини такого результату голосування 8 листопада.
Свого часу видатний британський прем’єр-міністр Вінстон Черчілль зазначав, що завдання політика — прогнозувати події, а після того як прогноз не збудеться, треба зрозуміло для громадськості пояснити, чому сталось інакше, ніж прогнозувалось.
Найбільш поширеним поясненням причин перемоги Дональда Трампа називають тенденцію до послаблення процесу ліберальної глобалізації та американсько-британського домінування у світі. Символами цього вважають референдум з питання виходу Великої Британії з Євросоюзу і нинішній результат президентських перегонів у США.
В обох випадках британський і американський середній клас голосував проти істеблішменту та існуючої системи.
21 листопада в нашій країні відзначається День Гідності та Свободи, встановлений на честь двох революцій: Помаранчевої (2004 року) та Революції Гідності (2013 рік).
Напередодні цього свята я зустрівся з представниками різних категорій населення і поцікавився їхніми думками з цього приводу.
Протягом 10 років Україна пережила дві революції — Помаранчеву і Гідності. Якщо під час першої не загинув жоден мітингувальник, то під час останньої пролилася кров сотень наших співвітчизників.
Як усе починалося...
2004 рік. За кілька місяців до президентських виборів в Україні розпочалася запекла політична боротьба. Основними її учасниками стали тодішній прем’єр-міністр Віктор Янукович і Віктор Ющенко — лідер національно-демократичних сил. Вони і стали переможцями у 1-му турі, набравши 39,87% та 39,32% голосів відповідно.
21 листопада 2004 року відбувся другий тур виборів. За його результатами перемагав Янукович, але екзит-поли свідчили про протилежне. Зважаючи на спроби влади сфальсифікувати результати цих виборів, у Києві та інших містах України почалися мітинги на підтримку Віктора Ющенка. Головною ареною народного невдоволення став Майдан Незалежності.
Протистояння між владою та опозицією наростало з кожним днем.
ЧИ ПОТРІБЕН УКРАЇНІ СПЕЦІАЛЬНИЙ ЗАКОН, КОТРИЙ РЕГЛАМЕНТУВАТИМЕ ПРОВЕДЕННЯ МАСОВИХ ЗАХОДІВ
У ці дні Україна вступає у досить тривалий період віншування різного роду річниць. Так, 21 листопада мине три роки з моменту початку Революції Гідності. Наступного дня — дванадцята річниця Помаранчевої революції... А враховуючи, що обидві події, розділені в часі дев’ятьма роками, були доволі тривалими, приводів позгадувати буремні часи в нас буде мало не щодня.
Ситуація підігрівається ще й тим, що в ці дні окремі політичні сили намагаються організувати масові вуличні акції протесту. Мовляв, масове зубожіння громадян вимагає саме такого підходу.
Їхні опоненти з не меншою енергією доводять: будь-які заворушення сьогодні йдуть лише на користь нашому зовнішньому ворогові. Відтак закликають українських громадян утримуватися від протестів, аби не стати зброєю в руках маніпуляторів.
Ситуація справді дуже неоднозначна. Втім, Україні до цього не звикати, адже за 25 років Незалежності, мабуть, ще жодного разу не було випадку, коли б той чи інший протест та чи інша політична сила не намагалась узяти під свій контроль. Однак сила українського народу якраз у тому, що він раз по раз ламав подібні плани.
Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».