Піс­ля знач­но­го спа­ду у пер­шій по­ло­ви­ні 2015 ро­ку еко­но­мі­ка Ук­раї­ни по­ча­ла де­мон­стру­ва­ти пер­ші озна­ки по­кра­щен­ня, кон­ста­ту­ють екс­пер­ти Сві­то­во­го бан­ку.

За результатами І півріччя вітчизняний ВВП знизився на 16%, спад зафіксовано в усіх секторах економіки. Військові дії у промислово розвинутих регіонах призвели до припинення виробництва продукції на кількох металургійних комбінатах і до зниження обсягів виробництва на решті підприємств через дезорганізацію постачання та збуту. У цілому виробнича діяльність у першій половині цього року знизилася на 20,5%.
Але за цим показником приховуються значні розбіжності між регіонами. Стрімке падіння на сході було частково компенсоване відносно високими показниками кількох регіонів на заході та в центрі країни. Тим часом макроекономічна корекція охопила всі регіони України. Падіння реальних доходів веде до зниження споживання та обсягів роздрібної торгівлі, зазначають експерти: вони знизились у першій половині 2015-го на 20% і 25% порівняно з торішніми.

У кра­їнах ЄС ак­ту­аль­ною еко­ло­гіч­ною проб­ле­мою є ути­лі­за­ція елек­тро­від­хо­дів та аз­бес­ту. Ана­ло­гіч­ні проб­ле­ми ви­ни­ка­ють і на те­ри­то­рії Ук­раї­ни. Про до­свід по­во­джен­ня з не­без­печ­ни­ми від­хо­да­ми в Ук­раї­ні та Поль­щі роз­по­ві­ли ко­рес­пон­ден­ту «ДУ» між­на­род­ні фа­хів­ці: за­ступ­ник го­ло­ви прав­лін­ня гро­мад­ської ор­га­ні­за­ції «Еко­ло­гіч­ні іні­ці­ати­ви» (Ук­раї­на) Олег Глад­чук; за­ступ­ник ди­рек­то­ра де­пар­та­мен­ту охо­ро­ни нав­ко­лиш­ньо­го се­ре­до­ви­ща Люб­лі­на (Поль­ща) Мар­цін Ру­цай; поль­ський екс­перт з ути­лі­за­ції аз­бес­ту (Поль­ща) Ро­берт Шле­зак.

— Пане Роберте, розкажіть, чому тема азбесту настільки актуальна в Польщі?
Роберт Шлезак: У всьому світі в певний момент вигадали, що азбест є супер- матеріалом, з якого можна все будувати, починаючи від зубних щіток, каналізаційних труб і закінчуючи будинками. Те, наскільки небезпечним є цей матеріал, показала нам трагедія руйнування будинку. Фахівці, які займалися усуненням руїн цього зведеного з азбесту будинку, померли. Польські та українські громадяни працювали на розбиранні будівлі.

Остан­ні­ми мі­ся­ця­ми в Ро­сії різ­ко змен­ши­ла­ся кіль­кість ім­міг­ран­тів із Цен­траль­ної Азії, які ста­но­влять біль­шість пра­цю­ючих там гас­тар­бай­те­рів. Це по­в’яза­но з еко­но­міч­ною кри­зою, зни­жен­ням кур­су ро­сій­ської ва­лю­ти і за­гос­трен­ням ім­міг­ра­цій­но­го за­ко­но­дав­ства.

За офіційними даними Федеральної міграційної служби (ФМС), з липня 2015 року кількість іммігрантів з країн Центральної Азії зменшилася відносно аналогічного періоду минулого року: з Киргизстану — на 6% (нині 500 тисяч осіб), Таджикистану — на 18% (1 мільйон), Узбекистану — на 16% (2,1 млн). Зате зросла кількість громадян України, які перебувають у Росії — за даними ФМС у Росії перебуває 2,6 млн осіб, тоді як на початку 2014 року їхня кількість становила 1,6 млн, що частково компенсувало скорочення напливу іммігрантів з республік Центральної Азії.
Посередньо про зменшення кількості іммігрантів свідчать дані російського Центробанку про обсяг грошових переказів з Росії до країн походження іммігрантів: у першому кварталі 2015 року обсяги грошових переказів до країн СНД зменшились у середньому на 47% порівняно з аналогічним періодом минулого року.

Внут­ріш­ня си­ту­ація в Ту­реч­чи­ні за­ли­шає­ть­ся на­пру­же­ною. Не­зва­жа­ючи на ан­ти­те­ро­рис­тич­ну опе­ра­цію про­ти кур­дів, що три­ває по­над два мі­ся­ці, масш­таб проб­лем, які пос­та­ли пе­ред вла­дою в Ан­ка­рі, ли­ше збіль­шує­ть­ся.

Антикурдські акції стали важливим елементом передвиборчої кампанії (на 1 листопада заплановані дострокові парламентські вибори). Проте замість сприяти зменшенню політичної напруженості, вони радше зміцнюють і загострюють існуючі протиріччя.
Курдський мирний процес — спроба політичного вирішення проблем курдської національної меншини в Туреччині та закінчення війни, що триває вже понад 30 років між турецькою державою (нині при владі Партія справедливості і розвитку — ПСР) та Робітничою партією Курдистану (РПК), — з різною інтенсивністю і перервами тривав останнє десятиліття. Останній, як здається, перелом стався в липні поточного року.

Цьогорічним лауреатом Нобелівської премії миру стала маловідома широкому загалу туніська громадська організація, яка організувала переговорний процес між різними політичними силами цієї країни. Менш ніж за місяць, 10 грудня 2015 року, в день народження Альфреда Нобеля, тунісці отримають цю заслужену нагороду.
Слід зазначити, що традиційно претендентів на цю найбільш резонансну нобелівську премію була понад сотня. Нагадаємо, що серед таких претендентів називалися активіст руху «Вікілікс» Джуліан Ассанж, один із його джерел інформації — колишній співробітник найтаємничішої спецслужби Сполучених Штатів Америки «Агентства національної безпеки» Едвард Сноуден, навіть бундесканцлер Ангела Меркель.
Ассанжу пропонували вручити премію за його роль у досягненні «глобальної гласності», Едварду Сноудену — за розкриття механізмів стеження американських спеціальних служб фактично за кожним мешканцем планети Земля.

11 жовт­ня 2015 ро­ку гро­ма­дя­ни Бі­ло­ру­сі об­ра­ли пре­зи­ден­том кра­їни вп’яте, по­чи­на­ючи з 1994 ро­ку, Олек­сан­дра Лу­ка­шен­ка. На­віть по­рів­ня­но з по­пе­ред­ні­ми ви­бо­ра­ми 2010-го, пре­зи­дент­ські ви­бо­ри-2015 ста­ли од­ни­ми з най­більш спо­кій­них для пе­ре­мож­ця.

Серед внутрішньополітичних причин чергової поразки білоруської національної опозиції вкотре повторюється сценарій 1994-го. Тоді опозиція прийшла на вибори розпорошеною, без авторитетного лідера. Відтоді офіційна влада Білорусі досить вдало навчилася використовувати націоналістичні настрої.
Цього разу на фініші президентських перегонів Олександр Лукашенко навіть наважився сказати «ні» російському колезі Володимиру Путіну, відмовивши йому у створенні на території Білорусі російської бази «військово-космічних сил». Символічно, але таке «ні» Кремль почув під час своєї нинішньої військової кампанії у Сирії. Правда, Кремль зробив вигляд, що «не помітив» чітко сформульованої негативної відповіді білоруського президента, наголосивши, що питання розміщення бази потребує додаткового вивчення.

Президент США Барак Обама днями оголосив про підписання США, Канадою, Мексикою, Перу, Чилі, Брунеєм, В’єтнамом, Сінгапуром, Австралією та Новою Зеландією і Японією Угоди про транстихоокеанське партнерство.
Переговори про можливість створення такого торговельного об’єднання велися від початку 90-х років. Помітні зусилля для успіху цих переговорів зробили адміністрація президента США Білла Клінтона, адміністрація президента США Джорджа Буша-молодшого. Тож створення транстихоокеанського партнерства неможливо вважати монопольною дипломатичною перемогою адміністрації Барака Обами. Навпаки, святкувати ще рано, тому що до кінця 2015-го відповідну угоду має ратифікувати Конгрес США.
Домогтися цього адміністрації Барака Обами буде непросто, адже набирає обертів президентська виборча кампанія у Сполучених Штатах, тому чимало кандидатів від республіканців і навіть демократів, наприклад Гілларі Клінтон, критикує досягнуті домовленості, вважаючи їх недостатньо вигідними саме для США. У Канаді досягнута угода також стає для лібералів, які ведуть гостру передвиборчу боротьбу, темою для критики з боку політичних конкурентів.

У сві­то­во­му екс­перт­но­му се­ре­до­ви­щі роз­ви­ває­ть­ся жва­ва дис­ку­сія з при­во­ду ча­су три­ва­ло­сті опе­ра­ції ро­сій­ських вій­сь­ко­во-кос­міч­них сил у Си­рії. До­сить су­пе­ре­чли­ви­ми є оцін­ки двох тиж­нів бом­бу­вань баз іс­лам­ських те­ро­рис­тів. Уже не ви­кли­кає сум­ні­ву, що об’­єк­та­ми бом­бо­вих атак ста­ли як ін­фра­струк­тур­ні ба­зи «Іс­лам­ської дер­жа­ви Іра­ку і Ле­ван­ту» («ІДІЛ»), так і струк­ту­ри на­бли­же­ної до «Аль-Ка­їди» ор­га­ні­за­ції «Джеб­хат аль-Нус­ра» та най­слаб­шої лан­ки опо­зи­ції про­ти Ба­ша­ра Аса­да, яку уособ­лює так зва­на си­рій­ська віль­на ар­мія.

Останнім часом змінилися акценти й російської пропаганди. Тепер вона не виключає можливості участі «сирійської вільної армії» у сухопутній операції проти двох інших терористичних угруповань. Це розглядається в Кремлі як поступка Вашингтону, який стурбований надмірною роллю російських винищувачів у знищенні «світської опозиції» до Асада. Насправді проблема в тому, що підрозділи «сирійської вільної армії» є надто «вільними» від ідеологічної орієнтації.

Дав­но під­мі­че­но, що на­пе­ре­до­дні хо­лод­ної по­ри ро­ку в нас не­має га­ря­чі­шої те­ми, ніж проб­ле­ма опа­лен­ня. Себ­то пе­ре­січ­ні гро­ма­дя­ни об­го­во­рю­ють не стіль­ки опа­лен­ня як су­то тех­ніч­ний про­цес, скіль­ки ці­ну, яку слід спла­ти­ти за те, щоб ма­ти теп­ло в квар­ти­рах.

Для багатьох українців цього опалювального сезону вона може виявитися захмарною. Навіть попри широко розрекламовані субсидії та «200-кубометрову» урядову знижку на споживання газу. Тому вітчизняні політики наполягають як на зниженні вартості газу для населення, так і на використанні блакитного палива власного виробництва для потреб населення.
Наскільки нині сприятливі умови для видобувників українського газу та які підводні камені зустрічаються на його шляху до українського споживача, можна було зрозуміти під час бурхливих дебатів на недавній сесії Полтавської облради, де розподіляли газоносні площі між вітчизняними видобувниками...

ОПРИЛЮДНЕНО ОФІЦІЙНИЙ ЗВІТ РАДИ БЕЗПЕКИ НІДЕРЛАНДІВ ЩОДО РЕЙСУ МН-17

Зав­тра ви­пов­нить­ся рів­но 15 мі­ся­ців з мо­мен­ту най­жах­ли­ві­шої тра­ге­дії, кот­ра ста­ла­ся в пе­рі­од усе ще не за­вер­ше­ної ук­ра­їн­сько-ро­сій­ської вій­ни: 17 лип­ня ми­ну­ло­го ро­ку в не­бі над Дон­ба­сом бу­ло зби­то па­са­жир­ський «Бо­їнг», кот­рий ви­ко­ну­вав рейс із Гол­лан­дії до Ма­лай­зії.
Ні­би­то ба­га­то во­ди сплив­ло від­то­ді. Су­спіль­ство ста­ло свід­ком Іло­вай­сько­го «ка­за­на», двох Мін­ських пе­ре­мо­вин і ся­ких-та­ких на­пів­мир­них до­мо­вле­нос­тей, по­дій нав­ко­ло До­нець­ко­го аеро­пор­ту, де­баль­цев­ських пе­ри­пе­тій... Утім, від­лун­ня від зби­то­го па­са­жир­сько­го лі­та­ка час від ча­су впер­то по­трап­ляє на пер­ші шпаль­ти сві­то­вої пре­си.
Ни­ніш­ній тиж­день при­ніс чер­го­вий ін­фор­ма­цій­ний при­від для цьо­го, адже Ра­да Без­пе­ки Ні­дер­лан­дів — кра­їни, кот­ра втра­ти­ла най­біль­ше сво­їх гро­ма­дян 17 лип­ня 2014-го, — опри­люд­ни­ла звіт що­до тієї ка­тас­тро­фи.