З 1 ве­рес­ня аг­рар­ні роз­пи­ски як но­вий вид кре­ди­ту­ван­ня сіль­сько­го гос­по­дар­ства впро­ва­джую­ть­ся ще в трьох об­лас­тях — Він­ниць­кій, Чер­кась­кій та Хар­ків­ській. Від­по­від­ний спіль­ний на­каз під­пи­са­ли мі­ністр аг­рар­ної по­лі­ти­ки та про­до­воль­ства Ук­раї­ни Олек­сій Пав­лен­ко та мі­ністр юс­ти­ції Ук­раї­ни Пав­ло Пет­рен­ко. Тим са­мим гео­гра­фія пі­лот­но­го про­ек­ту з від­пра­цю­ван­ня тех­но­ло­гії за­про­ва­джен­ня в обіг аг­рар­ної роз­пи­ски, за ре­алі­за­цію яко­го то­рік пер­шою в кра­їні взя­ла­ся Пол­тав­ська об­ласть, сут­тє­во роз­ши­ри­ла­ся.
Аг­рар­на роз­пис­ка є ефек­тив­ним інст­ру­мен­том, який до­зво­ляє спро­сти­ти сіль­гос­пви­роб­ни­кам до­ступ до фі­нан­со­вих та ма­те­рі­аль­но-тех­ніч­них ре­сур­сів. Це осо­бли­во важ­ли­во в умо­вах ни­ніш­ньої еко­но­міч­ної си­ту­ації та від­сут­но­сті в бан­ків­сько­му сек­то­рі не­об­хід­но­го для по­даль­шо­го роз­вит­ку віт­чиз­ня­ної аг­рар­ної га­лу­зі де­ше­во­го кре­дит­но­го ре­сур­су.
Ак­тив­ну участь у впро­ва­джен­ні цієї но­ва­ції в Ук­раї­ні бе­ре Між­на­род­на фі­нан­со­ва кор­по­ра­ція (IFC, Гру­па Сві­то­во­го бан­ку). Про осо­бли­во­сті ро­бо­ти роз­ши­ре­но­го скла­ду пі­лот­но­го про­ек­ту та йо­го пер­спек­ти­ви роз­мов­ля­ємо з рад­ни­ком IFC Сер­гі­єм Ра­бен­ком.

Ві­до­мий ви­слів про те, що вій­ну мож­на вва­жа­ти за­кін­че­ною, ко­ли по­хо­ва­но остан­ньо­го за­гиб­ло­го сол­да­та, в ук­ра­їн­ських ре­алі­ях те­пер до­пов­ню­ють фра­зою: і ко­ли йо­го ро­ди­ну за­без­пе­чать да­хом над го­ло­вою. Та­кі осо­бли­во­сті на­шо­го ни­ніш­ньо­го жит­тя.

Родинам загиблих в АТО воїнів залишається не тільки невиліковний біль утрати, але й купа невирішених побутових проблем після втрати годувальника сім’ї. Серед них — квартирне питання, адже часто родинам загиблих воїнів нема де жити. Воно й не дивно, бо під кожну чергову хвилю мобілізації перш за все потрапляли «маленькі» українці, чимало з яких на час призову не мали ані роботи, ані власного даху над головою...

Директор юридичного департаменту міністерства оборони України полковник Валерій КОВАЛЬ

8 жовт­ня в Ук­раї­ні від­зна­чає­ть­ся День юрис­та. На­пе­ре­до­дні свя­та я зу­стрі­вся з ди­рек­то­ром юри­дич­но­го де­пар­та­мен­ту Мі­ніс­тер­ства обо­ро­ни Ук­раї­ни пол­ков­ни­ком юс­ти­ції Ва­ле­рі­єм Ко­ва­лем і по­про­сив роз­по­віс­ти про ро­бо­ту вій­сь­ко­вих юрис­тів.

— В юридичній службі Міністерства оборони України служать і працюють сотні фахівців з юриспруденції, — говорить Валерій Петрович. — На перший погляд може здатися, що забагато. Та, повірте, це не так, бо роботи вистачає кожному, адже наші представники працюють не тільки у військових частинах, а й на підприємствах, в установах та організаціях, які належать до сфери управління МО України.
— Які основні завдання покладають нині на департамент, який Ви очолюєте?

За два­дцять чо­ти­ри ро­ки не­за­леж­но­сті Бі­ло­русь зна­ла ли­ше двох пре­зи­ден­тів: пер­шо­го гла­ву дер­жа­ви — Ста­ні­сла­ва Шуш­ке­ви­ча, який при­вів Бі­ло­русь до не­за­леж­но­сті, у лип­ні 1994 ро­ку змі­нив Олек­сандр Лу­ка­шен­ко. Від­то­ді він ви­гра­вав усі пре­зи­дент­ські пе­ре­го­ни.

Правда, в 2011 році президентська кампанія виявилася чи не найбільш скандальною. Чимало опонентів президента опинилися за ґратами або в еміграції. Натомість Білорусь залишилася під дією режиму економічних і політичних санкцій із боку Заходу. Такий розвиток подій стимулював участь Білорусі в інтеграційних процесах на пострадянському просторі.
Певні зрушення у позиції білоруського президента можна було побачити наприкінці 2013 року під впливом Революції гідності в Україні. Мінськ був не в захваті від анексії Криму та від початку бойових дій на Донбасі.

4 жовт­ня 2015 ро­ку від­бу­ли­ся пар­ла­мент­ські ви­бо­ри у Кир­гиз­ста­ні. Ро­сій­ські за­со­би ма­со­вої ін­фор­ма­ції на­зва­ли їх «най­більш віль­ни­ми» за всю іс­то­рію кра­їни. Не в остан­ню чер­гу то­му, що всі чо­тир­над­цять по­лі­тич­них пар­тій, які бра­ли участь у ви­бо­рах, так чи інак­ше під­три­му­ють член­ство Кир­гиз­ста­ну в Єв­ра­зій­сько­му со­юзі на чо­лі з Ро­сією.

Такий геополітичний вибір є вимушеним для Киргизстану, який залишається на передовій протистояння з радикальними ісламістами. Не дивно, що президент Киргизстану Алмазбек Атамбаєв першим із глав держав Євразійського союзу підтримав бомбування російською авіацією позицій ІДІЛ у Сирії.
Однак і через десять років після революції 2005 року внутрішньополітична ситуація у Киргизстані далека від стабілізації. Зберігається міжрегіональна напруга між Півднем і Північчю Киргизстану. Напруженими залишаються киргизько-узбецькі відносини. Утім, ці парламентські вибори засвідчили, що Киргизстан фактично політтехнологічно повторив казахський досвід консолідації влади за результатами виборів.

У не­дав­но опри­люд­не­ній вій­сь­ко­вій стра­те­гії Пен­та­гон ви­знав, що по­си­лен­ня «гло­баль­но­го без­по­ряд­ку» су­про­во­джує­ть­ся «еро­зією» вій­сь­ко­вої пе­ре­ва­ги Спо­лу­че­них Шта­тів Аме­ри­ки. Та­кий запис у до­ку­мен­ті є по­га­ною но­ви­ною для аме­ри­кан­ської ар­мії з ува­ги на за­гос­трен­ня про­ти­сто­ян­ня з Ки­та­єм в Азії. Ва­шинг­тон на­ма­гає­ть­ся ут­ри­ма­ти іні­ці­ати­ву че­рез по­глиб­лен­ня со­юзів із чо­тир­ма дер­жа­ва­ми ре­гіо­ну, од­нак не­ві­до­мо, чи чер­го­ві ру­хи США на стра­те­гіч­ній ша­хів­ни­ці за­без­пе­чать ус­піх стра­те­гії стри­му­ван­ня Ки­таю.

Збройний конфлікт Росії з Україною та активність «Ісламської держави» відтіснили останніми тижнями на подальший план загострення суперництва Сполучених Штатів і Китаю в Азії. Стратегія «повернення на Тихий океан», реалізовувана адміністрацією Барака Обами, та зростаюча сила Китаю викликала побоювання експертів, які попереджають про вибух збройної конфронтації — навіть за участю кількох держав регіону, які ведуть суперечку за морські басейни і острови, наприклад у Південно-Китайському морі. Військовий ризик робить важливим елементом pivot to Asia, крім економічних відносин, присутність збройних сил США на Тихому океані.

2 жовт­ня 2015 ро­ку у Па­ри­жі від­був­ся са­міт «нор­манд­ської чет­вір­ки». На по­ряд­ку ден­но­му бу­ло пи­тан­ня ви­ко­нан­ня до­сяг­ну­тих у лю­то­му по­точ­но­го ро­ку до­мо­вле­нос­тей у Мін­ську що­до по­етап­но­го вре­гу­лю­ван­ня кон­флік­ту на Дон­ба­сі.

Політичні оцінки переговорів є досить емоційними. Російські оглядачі вважають, що Путін не тільки повернув бомбуваннями Сирії Росії статус «великої держави», а й схилив розвиток подій на Донбасі у напрямку інтересів Росії. Альтернативна точка зору констатує факт послаблення уваги Заходу до українських проблем унаслідок чергового загострення сирійської кризи та напливу біженців до країн Європейського Союзу. Певне раціональне зерно мають обидві точки зору.
Це засвідчують офіційні результати переговорів, озвучені бундесканцлером Ангелою Меркель і президентом Франції Франсуа Олландом. Вони констатували факт неможливості виконання усіх пунктів Мінських домовленостей у поточному році.

Ком­па­нія з на­бо­ру кан­ди­да­тів до лав ук­ра­їн­ської по­лі­ції до­ко­ти­ла­ся і до Пол­тав­щи­ни. Пер­ші охо­чі по­пов­ни­ти ря­ди по­лі­цей­ських в Кре­мен­чу­ці ви­ши­ку­ва­ли­ся в чер­гу 21 ве­рес­ня. Че­рез два дні до Пол­тав­ської об­лра­ди, де так са­мо по­ча­ли при­йом ан­кет від тих, хто хо­че слу­жи­ти ук­ра­їн­ським по­ліс­ме­ном, вер­веч­кою по­тяг­ли­ся меш­кан­ці об­лас­но­го цен­тру.
Уже пер­ші під­ра­хун­ки до­ве­ли, що кон­курс­ній ко­мі­сії бу­де з-по­між ко­го ви­би­ра­ти: ли­ше про­тя­гом пер­шо­го дня на­бо­ру ан­ке­ти за­пов­ни­ли 1650 пол­тав­чан! Не змен­ши­ла­ся чер­га і на­ступ­но­го дня. І це при то­му, що в об­лас­но­му цен­трі пла­ну­ють на­бра­ти ли­ше 250 по­лі­цей­ських.

НЕ МІСЦЕ КРАСИТЬ ЛЮДИНУ...
Важливість моменту зародження нової правоохоронної структури в місті на Ворсклі засвідчив факт участі в церемонії набору до поліції Прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка і міністра МВС Арсена Авакова. Урядовці не приховували свого задоволення активністю полтавців, охочих одягнути форму поліцейського.

ЯК МІСЦЕВІ ВИБОРИ ВПЛИНУТЬ НА ПОДАЛЬШІ ПЕРИПЕТІЇ НАВКОЛО МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Упро­довж кіль­кох остан­ніх тиж­нів го­лов­ни­ми те­ма­ми су­спіль­но­го об­го­во­рен­ня в Ук­раї­ні за­ли­шаю­ть­ся міс­це­ві ви­бо­ри і си­ту­ація на Дон­ба­сі. При­чо­му про там­теш­ні оку­по­ва­ні те­ри­то­рії ни­ні пе­ре­важ­но та­кож го­во­рять у кон­тек­сті май­бут­ніх ви­бо­рів. Осо­бли­во піс­ля то­го, як се­па­ра­тист­ські ва­таж­ки бу­цім­то під тис­ком сві­то­вої спіль­но­ти по­го­ди­ли­ся пе­ре­нес­ти влас­ні псев­до­ви­бо­ри.

Звісно, подібна цікавість — цілком виправдана. Однак не слід забувати, що реальне реформування місцевого самоврядування не обмежиться 25 жовтня. Скоріше, навпаки: саме сформовані після цієї дати нові місцеві еліти мусять стати локомотивом справжньої децентралізації в Україні.
Більшість експертів сходяться на думці, що місцеве самоврядування як децентралізована форма управління було й залишається найбільш природною та історично обґрунтованою формою управління державою.