10 БЕРЕЗНЯ — 150 РОКІВ ТОМУ (1865) У ПЕРЕМИШЛІ — ВІДБУЛОСЯ ПЕРШЕ ПУБЛІЧНЕ ВИКОНАННЯ МАЙБУТНЬОГО ГІМНУ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ «ЩЕ НЕ ВМЕРЛА УКРАЇНА»

(«ЩЕ НЕ ВМЕРЛА УКРАЇНИ І СЛАВА, І ВОЛЯ...»)

Ма­буть, наш гімн та­ки во­ло­діє ма­гіч­ною си­лою про­ни­ка­ти крізь час та прос­тір, бо ме­ні до­сі вви­жає­ть­ся Ук­ра­їн­ський на­род­ний хор іме­ні Гри­го­рія Ве­рьов­ки на сце­ні Крем­лів­сько­го па­ла­цу, який ви­ко­нує пе­ред чле­на­ми по­літ­бю­ро ЦК КПРС і ра­дян­сько­го уря­ду «Ще не вмер­ла Ук­раї­на». От ро­зу­мом ося­гаю: бу­ти цьо­го не мог­ло, а внут­ріш­ній кі­но­про­ек­тор на­че про­кру­чує не­іс­ну­ючі кад­ри ста­рої хро­ні­ки, на яких одяг­не­ні у ви­ши­ван­ки, ша­ро­ва­ри й за­пас­ки укра­їн­ці та укра­їн­ки вис­пі­ву­ють спо­кон­віч­ну спраг­лість до во­лі і праг­нен­ня не­за­леж­ної дер­жа­ви мо­го на­ро­ду...

Насправді ж пісня була публічно виконана вперше під час Шевченкового свята у Перемишлі 150 років тому. А перший в історії тиражований на грамплатівці запис гімну «Ще не вмерла Україна» випустила студія Columbia (США) 1916 року у виконанні Михайла Зазуляка.
Цікава доля цього українського баритона початку ХХ сторіччя. Він закінчив львівську гімназію, працював учителем української мови й літератури, з юнацьких років захопився співом.

Ві­до­мий ро­сій­ський еко­но­міст, ко­лиш­ній рад­ник пре­зи­ден­та Ро­сій­ської Фе­де­ра­ції, за­сно­вник Ін­сти­ту­ту еко­но­міч­но­го ана­лі­зу Ан­дрій Іл­ла­ріо­нов — один із не­ба­га­тьох ро­сі­ян, які на­зи­ва­ють сво­їми іме­на­ми ре­чі, по­в’яза­ні з вій­ною, що її роз­в’яза­ла в Ук­раї­ні ни­ніш­ня ро­сій­ська вла­да. За йо­го сло­ва­ми, в обох су­спіль­ствах іс­нує без­ліч мі­фів сто­сов­но один од­но­го.
Май­же рік вій­ни при­звів до по­яви но­во­го тра­гіч­но­го фе­но­ме­на — кон­флік­ту між су­спіль­ства­ми, в ос­но­ві яко­го все ті ж мі­фи, на­в’яза­ні про­па­ган­дою. Іл­ла­ріо­нов узяв участь у круг­ло­му сто­лі «Діа­лог під час кон­флік­ту», що від­був­ся в Ки­єві. Ко­рес­пон­дент Укр­ін­фор­му по­ста­вив Ан­дрію Ми­ко­ла­йо­ви­чу кіль­ка за­пи­тань, від­по­ві­ді на які, ми спо­ді­ва­ємо­ся, до­по­мо­жуть роз­ві­яти де­які мі­фи.

— Андрію Миколайовичу, на ваш погляд, як дорого обходиться росіянам політика Кремля щодо України?
— Я вам прямо хочу сказати, що санкції, які були введені проти окремих громадян Росії і окремих компаній, на мій погляд, є вкрай обмеженими, вкрай неефективними. Вони мають скромний вплив навіть на економічні показники зазначених компаній, не кажучи вже про макроекономічну ситуацію і нульовий вплив на політичний курс, що проводиться кремлівською владою.

Ще то­рік на по­чат­ку зи­ми чи­ма­ло по­лі­тич­них прог­но­зи­стів — як міс­це­вих, так і з-за кор­до­ну — на­ма­га­ли­ся за­сте­рег­ти укра­їн­ців від мож­ли­вої ак­ти­ві­за­ції про­тест­них на­стро­їв у бе­рез­ні-квіт­ні. Мов­ляв, важ­ка зи­ма, пом­но­же­на на бо­йо­ві дії, не­од­мін­но не про­йде без­слід­но. Са­ме то­му по­ча­ток най­ла­гід­ні­шої по­ри ро­ку при­ніс із со­бою як­що не су­спіль­ний ви­бух, то, що­най­мен­ше, сер­йоз­ні за­во­ру­шен­ня в ба­га­тьох міс­тах.

Куди не кинься — скрізь «тонко»...
Загалом, подібні прогнози потроху починають справджуватися. Лише упродовж останнього тижня в столиці громадяни почали приносити революційну атрибутику — шини та діжки — до тієї чи іншої адміністративної будівлі. Найгарячішим виявилося пікетування Національного банку, де не обійшлося навіть без застосування сили. Як відомо, нині розслідування інциденту тижневої давнини — в самому розпалі, і в МВС, принаймні, палко обіцяють покарати гарячих та емоційних співробітників міліції.
Зрозуміло, що валютні стрибки не додають громадянам оптимізму. Відтак не дивно, що серед українців нині є чимало тих, хто цілком щиро співчуває і підтримує будь-яку акцію протесту, котра організовується біля твердині головного вітчизняного банкіра Валерії Гонтарєвої.