У цьому переконаний генерал-майор у відставці Вадим Гречанінов — президент Атлантичної ради України.
НАТО... Цією абревіатурою радянські ідеологи лякали кілька поколінь радянських людей, мовляв, вона «загрожує не тільки Радянському Союзу, а й усім народам світу», запевняючи, що «Варшавський блок гарантує надійний захист, бо спроможний дати натовцям достойну відсіч». Але...
Останнього вже давно немає, а перший як існував, так і продовжує існувати. Більш того, поповнився новими країнами, у тому числі колишніми членами Варшавського договору і навіть деякими радянськими республіками. Україні ж там не знайшлося достойного місця.
Чому так сталося? Невже ми настільки відстали від цивілізованого світу, що нам ще рости і рости до стандартів НАТО?
Відповісти на ці та інші, не менш злободенні запитання редакція попросила Вадима Гречанінова — генерал-майора у відставці, президента Атлантичної ради України — громадської організації, яка багато зробила для наближення нашої країни до альянсу. 

Найнеспокійніша в історії України передвиборна президентська кампанія закінчується. Післязавтрашнього дня — 25 травня — з нетерпінням очікують буквально всі. Кандидати на пост глави держави з надією та сподіваннями на успіх. Терористи на сході України — з твердими намірами, можливо, востаннє, продемонструвати свою силу та впливовість. Російське керівництво — з бажанням якщо не зірвати волевиявлення, то хоча б якнайбільше насолити Україні. Пересічні громадяни нашої держави — з вірою в те, що після виборів життя в країні почне хоч якось нормалізовуватися...
Нинішня кампанія подарувала українцям чимало нових політичних штампів. Частина з них, так чи інакше, має право на життя. Інша частина — категорично неприйнятна. Однак, у будь-якому разі, підготовка до президентських перегонів завершується, тож вимагає певного підбиття підсумків. 

З болем у серці
Передусім, варто пригадати, в яких умовах Верховна Рада призначала позачергові вибори глави держави. Це сталося 22 лютого, тією самою постановою, яка проголошувала про самоусунення Віктора Януковича з посади президента.

Уже другий місяць у Західній Антарктиці на острові Галіндез, де за п’ятнадцять із лишком тисяч кілометрів від нашої країни розташована станція «Академік Вернадський», працюють дванадцять зимівників 19-ї української антарктичної експедиції. Нагадаємо, що її старт із Києва (27 березня 2014 р.) ми анонсували в матеріалі, опублікованому в номері «Демократичної України» за 21 березня ц. р. 

За час, що минув із тих березневих днів, відбулося чимало значущих подій у діяльності вітчизняного антарктичного співтовариства. Це, зокрема, виконувана раз на рік перезмінка експедицій, яка сталася на початку квітня, та повернення додому (20 квітня) зимівників попередньої 18-ї експедиції (2013–2014) і учасників сезонних загонів учених різного профілю.

Про перебіг далекої подорожі і перезмінку та про наукові підсумки виконаних досліджень кореспондент «ДУ» поцікавився у полярників.
18/19 — естафета експедицій

Українські сільгоспвиробники втрачають російський ринок і тому змушені терміново шукати йому заміну. 

Потреба в цьому є очевидною, бо ми є країною з яскраво вираженим експортним потенціалом. А тому зобов’язані шукати своє особливе місце в міжнародному розподілі праці.

Про це під час чергового засідання Національного прес-клубу з аграрних та земельних питань, яке нещодавно відбулося в Києві, сказав директор Департаменту економічного розвитку аграрного ринку Міністерства аграрної політики та продовольства Віталій Саблук. І додав: «Ми виробляємо сільгосппродукції значно більше від потреби. Понад половину її експортуємо, а меншу частину споживаємо на внутрішньому ринку».
На підтвердження своїх слів Віталій Саблук навів офіційні статистичні дані. Згідно з ними торік валовий збір зерна в Україні сягнув 63 млн тонн. При цьому внутрішня потреба в ньому становить 28,4 млн тонн. На зовнішніх ринках планується продати 32,5–34 млн тонн.