Учені з’ясували, що куріння може призвести до втрати чоловічої Y-хромосоми у деяких клітинах крові. Також, як запевняють дослідники, у курців ризик розвитку раку вищий.
Вони змогли підтвердити, що втрата статевої Y-хромосоми знижує тривалість життя у чоловіків, а ще призводить до розвитку раку легенів та інших важливих органів.
Зі збільшенням дози нікотину, що надходить в організм, імовірність втрати Y-хромосоми тільки зростає. Наприклад, курці, котрі викурюють більш ніж одну пачку цигарок на день, набагато частіше втрачають цю хромосому. Але, як виявилося, присутній і зворотний ефект — у чоловіків, які кидають курити, кількість дефектних клітин у крові зменшується.

Сучасні технології стали невід’ємною частиною нашого життя. Причому підростаюче покоління дуже активно користується сучасними досягненнями.
З одного боку, це непогано — йти в ногу з часом. Однак фахівці вказують на те, що смартфони, планшети та соціальні мережі викликають у дітей сонливість і хронічне відчуття втоми.
Діти пізно лягають спати, мало відпочивають і відповідно швидко втомлюються. Підтвердженням цьому є експеримент, який провели вчені над підлітками у віці 10–12 років. Діти заповнили анкети і носили спеціальні прилади, які реєстрували час їхнього сну і неспання, повідомляє informing.ru.
Після цього фахівці проаналізували отримані результати і звернули увагу, що діти, які пізно лягали спати, дивилися до ночі телевізор або проводили час за комп’ютером, мали вранці поганий настрій, відзначалися неуважністю, страждали від сонливості.
Науковці рекомендують, щоб діти спали не менш як 9 годин на добу, а батькам настійно радять стежити за режимом їхніх чад.

На жаль, на діа­бет хво­ріє май­же три від­сот­ки зем­лян, тоб­то по­над 200 міль­йо­нів лю­дей. Крім то­го, ця хво­ро­ба дає ви­со­кий від­со­ток смерт­но­сті від ус­клад­нень.
На за­пи­тан­ня щодо про­фі­лак­ти­ки сер­це­во-су­дин­них ус­клад­нень при діа­бе­ті від­по­ві­дає фа­хі­вець— кан­ди­дат ме­дич­них на­ук, до­цент Окса­на Ді­душ­ко.

— Оксано Миколаївно, скажіть, будь ласка, чим загрожує діабетична хвороба?
— Надто високий рівень глюкози (цукру) в крові, що зберігається тривалий час, викликає розвиток ускладнень діабету. Високий рівень цукру в крові може пошкоджувати різні органи, зокрема серце, кровоносні судини, очі й нирки. Захворювання серця і кровоносних судин можуть призводити до розвитку інфаркту міокарда або інсульту — основних причин смерті у людей, хворих на діабет. Але людина чимало може зробити для профілактики або уповільнення розвитку ускладнень діабету.
— Отже, що маємо робити щодня, аби уникнути ускладнень?

Не тіль­ки ка­то­лиць­кий світ, а й біль­шість про­тес­тант­ських цер­ков, а та­кож де­які за­хід­ні пра­во­слав­ні церк­ви, які ко­рис­тую­ть­ся су­час­ним гри­го­рі­ан­ським ка­лен­да­рем, від­зна­ча­ють Різд­во Хрис­то­ве в ніч на 25груд­ня.
Реш­та пра­во­слав­них ві­ру­ючих, які жи­вуть пе­ре­важ­но на Схо­ді, цю по­дію свят­ку­ють за ар­ха­їч­ним юлі­ан­ським ка­лен­да­рем — 7 січ­ня. З ни­ми со­лі­дар­ні та­кож про­тес­тан­ти, що меш­ка­ють на те­ри­то­рі­ях, де до­мі­нує схід­не пра­во­слав’я.

25 ГРУДНЯ РИМСЬКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА СВЯТКУЄ РІЗДВО ХРИСТОВЕ

Різниця в датах, з одного боку, створює певну незручність, адже є перешкодою для святкування цієї події одночасно усіма вірянами. Крім того, у тих, хто дотримується юліанського календаря, виникає додаткова спокуса, бо свято Нового року припадає саме на період Різдвяного посту, який рекомендує утримуватися від веселощів і гучного застілля. Але, з іншого боку, більш толерантні і менш релігійні українці мають унікальну можливість святкувати Різдво Христове двічі — і з католиками, і з православними. До того ж з наукової точки зору, астрономічна дата — поняття відносне. Насправді Христос народився один раз, і це відбулося два тисячоліття тому.

У ко­ро­ні об­да­ро­вань Ук­раї­ни яс­кра­во сяє діа­мант та­лан­ту пі­аніст­ки Анас­та­сії Лук’­янен­ко. Во­на має ґрун­тов­ну му­зич­ну осві­ту: це — Ки­їв­ська му­зич­на де­ся­ти­літ­ка ім.М.Ли­сен­ка, На­ціо­наль­на му­зич­на ака­де­мія Ук­раї­ни імені П.І. Чай­ков­сько­го, ас­пі­ран­ту­ра при НМАУ.
Анас­та­сія Лук’­янен­ко — ла­уре­ат і дип­ло­мант май­же де­сят­ка між­на­род­них кон­кур­сів. Кон­цер­ту­ва­ла із сим­фо­ніч­ни­ми ор­кес­тра­ми під ке­рів­ниц­твом В. Здо­рен­ка, В. Сі­рен­ка, В. Блі­но­ва, Н. Су­ка­ча, Л. Бер­ша­ка та А. Пєв­цо­ва. Удо­ско­на­лю­ва­ла свій про­фе­сій­ний рі­вень у май­стер-кла­сах із все­світ­ньо ві­до­ми­ми пе­да­го­га­ми: Сью­зен Стар (США), Те­ре­зою Дюс­со (Фран­ція) і Ми­хай­лом Мар­ко­вим (Ні­дер­лан­ди). Ви­сту­па­ла із соль­ни­ми кон­цер­та­ми в Ки­їв­ській та Оде­ській фі­лар­мо­ні­ях.
У ре­пер­ту­арі — тво­ри різ­них сти­лів від ба­ро­ко до су­час­но­сті.
Не­од­но­ра­зо­во бра­ла участь у Між­на­род­них фес­ти­ва­лях «Му­зи­ка осе­ні» (Поль­ща), «Ки­їв Му­зик Фест», «Прем’­єри се­зо­ну».
Має запи­си на Ук­ра­їн­сько­му ра­діо. Бе­ре участь у про­гра­мах На­ціо­наль­но­го ра­діо­ка­на­лу «Куль­ту­ра».

Мала сцена Київського академічного театру драми та комедії на лівому березі Дніпра — один із небагатьох театральних майданчиків Києва, де свої творчі сили можуть спробувати молоді українські режисери. Нещодавно Дмитро Весельський презентував тут виставу «Сімейні сцени» за п’єсою одеського драматурга Анни Яблонської, а Андрій Попов здійснив сценічне прочитання легендарної бродвейської історії кохання «Двоє на гойдалці» Уїльяма Гібсона.
Ім’я автора п’єси «Сімейні сцени» А. Яблонської відоме далеко за межами України. Вистави за її творами, крім нашої країни, представлені на театральних майданчиках Німеччини, Литви, Латвії, Естонії, Польщі, Росії. Драматург трагічно загинула під час терористичного акту в аеропорту «Домодедово» 24 січня 2011 року, а мала б отримати премію як один із лауреатів конкурсу журналу «Искусство кино». На той час Анні було лише двадцять дев’ять років. А за три дні до смерті вона написала в соціальних мережах: «Мені здається, що в мене залишилося дуже мало часу».
За сюжетом п’єси молода жінка Ірина (артистка Альона Завгородня) сама виховувала сина. А поки її чоловік (Сергій Петько) був в одній із гарячих точок, знаходила втіху у компанії сусіда (Олександр Комаренко).

На знаменитому Андріївському узвозі столиці, в старовинному будинку № 5/31, нині можна (і варто) потрапити в гості до ремісників, міщан, купців, бурмістрів, райців, лавників та інших городян, котрі з 1494 року почали жити за законами Магдебурзького права. Як його треба було заслужити і чим воно було корисне, розповідає унікальна виставка «Від Магдебурга до Майдану». Підготували її та представили публіці під патронатом Київської міськдержадміністрації, Управління охоронної спадщини, Науково-методичного центру з охорони, реставрації та використання пам’яток історії, культури, заповідних територій багаторічні дослідники київських старожитностей.
— Про те, як потрапляли до нас предмети, вік яких подолав 300-річну межу, можна писати пригодницькі романи, — заінтригувала Оксана Фісун, заввідділу підготовки експозиції заповідника «Стародавній Київ». — Серед когорти незвичних авторів буде чимало археологів, тих, хто в глибоких шарах землі Подолу знаходив цінності, котрі увійшли в історію не лише українського, а й світового мистецтва. Ми оберігаємо те, що є у нас. Звісно, це не коштовності.

Між­на­род­ний центр куль­ту­ри та мис­тецтв Фе­де­ра­ції проф­спі­лок Ук­раї­ни (вул. Ін­сти­тут­ська, 1) роз­чи­няє две­рі для най­мен­ших гля­да­чів, їх пе­да­го­гів і бать­ків. Цьо­го ра­зу ува­зі чис­лен­них гос­тей за­про­по­но­ва­но прем’­єру те­ат­ра­лі­зо­ва­ної му­зич­ної 3D-ви­ста­ви «Каз­ко­ві при­го­ди у Вір­ту­лян­дії». Ар­тис­ти й ор­га­ні­за­то­ри свя­та че­ка­ють на нас із 26 груд­ня по 10 січ­ня.

Це — справді феєричне новорічне шоу, де акробати, актори (у ролі Чарівника — Анатолій Суханов) і артисти балету демонструють свою майстерність, а сучасні мультимедійні технології та неймовірні спецефекти дають можливість кожному дорослому й маленькому глядачеві ніби зазирнути по той бік казки, потрапити до дивовижного світу Нового, 2015 року. У масових сценах водночас виступають сто сорок учасників шоу.
Вистави відвідають діти та дорослі з усіх куточків нашої країни. За годину до початку театралізованого музичного 3D-спектаклю в холі Міжнародного центру культури та мистецтв працюватимуть аніматори, проводитимуться веселі конкурси, новорічні атракціони за участі героїв улюблених мультфільмів і традиційно — танок навколо новорічної ялинки з Дідом Морозом та Снігуронькою.

Ста­ном на по­ча­ток груд­ня на Пол­тав­щи­ну при­бу­ло вже май­же 16 ти­сяч пе­ре­се­лен­ців із Кри­му та Дон­ба­су. За да­ни­ми міг­ра­цій­ної служ­би, в ре­гі­он що­дня при­їз­дять з охоп­ле­них во­єн­ним ли­хо­літ­тям ре­гіо­нів до 25 лю­дей. Для про­жи­ван­ня вті­ка­чі від вій­ни, за­зви­чай, оби­ра­ють Пол­та­ву, Кре­мен­чук, Мир­го­род, Ком­со­моль­ськ, Луб­ни то­що — най­біль­ші міс­та об­лас­ті, де біль­ше шан­сів знай­ти ро­бо­ту та офор­ми­ти со­ці­аль­ні ви­пла­ти.
Про­те на но­во­му міс­ці для ба­га­тьох пе­ре­се­лен­ців не все скла­дає­ть­ся так, як їм хо­ті­ло­ся б. Чо­му? Про проб­ле­ми вті­ка­чів від вій­ни та їх­нє ро­зу­мін­ня ти­ми, хто пра­цює з пе­ре­се­лен­ця­ми, ко­рес­пон­ден­ту «ДУ» роз­по­ві­ли са­мі ке­рів­ни­ки ус­та­нов Пол­тав­щи­ни, ку­ди най­час­ті­ше звер­таю­ть­ся вті­ка­чі від вій­ни.

«Пенсійний туризм»: чиновники
не проти, «туристи» — теж
У Головному управлінні Пенсійного фонду в Полтавській області днями відзначили подолання своєрідного рубежу — виплату пенсії чотиритисячному переселенцю з Донбасу. Для колективу управління, де пенсії нараховують та виплачують майже півмільйону полтавців, ця цифра значуща не стільки в числовому вираженні, скільки моральному, адже переселенцям, котрих із домівок вигнала війна на Донбасі, доводиться починати життя на новому місці фактично з нуля.

Ро­ди­ну Ри­ба­ко­вих у Ко­те­лев­сько­му райо­ні, що на Пол­тав­щи­ні, знає ба­га­то їх­ніх зем­ля­ків. 38-річ­ний свя­ще­ник та йо­го 33-літ­ня дру­жи­на ста­ли до­сить ві­до­мі од­но­сель­цям піс­ля то­го, як во­ни — бать­ки двох ді­тей — на­ва­жи­ли­ся взя­ти на ви­хо­ван­ня ще п’ять­ох при­йом­них з ін­тер­на­тів. 
Те­пер їх­ній прос­то­рий дво­по­вер­хо­вий бу­ди­нок у се­лі Біль­ськ — пра­бать­ків­щи­ні скі­фів от­ри­мав по­ки що не­звич­ний для се­лян ста­тус ди­тя­чо­го бу­дин­ку сі­мей­но­го ти­пу. Не­звич­ний то­му, що по­ки ні­хто в Ко­те­лев­сько­му райо­ні не на­ва­жив­ся на­слі­ду­ва­ти при­клад цієї ро­ди­ни...

«Чу­жі» ді­ти в ка­зен­них си­ро­тин­цях
Глава великого сімейства Борис Рибаков та його «матушка» Марія (в селі за традицією й нині так називають дружину священика) кажуть, що жодної миті не пошкодували, що поклали на свої плечі такий нелегкий тягар, а на душу — величезну відповідальність перед Всевишнім та людьми за виховання прийомних дітей. У розмові вони уникають називати прийомних дітей «чужими», або «соціальними сиротами», як ті «проходять» по паперах чиновників соціальних служб району.