Тепер за правилами безмитного ввезення товарів у ручній поклажі або автомобілем дозволяється провозити на суму до 500 євро (в аеропортах — до 1000 євро) і з вагою до 50 кг тільки тим, хто був відсутній в Україні понад 24 години і в’їжджає в країну не частіше, ніж раз на 72 години.
При більш частому в’їзді без податків можна ввезти товари на суму тільки до 50 євро. Тобто всім «човнярам», які живуть у прикордонні та заробляють нині не менше середньостатистичного українця на щоденному безмитному перевезенні через кордон дрібних партій товарів, має урватись.
Однак навряд чи протести сильно допоможуть. Держава вже зрозуміла, що через свою занадто лояльну митну політику сьогодні втрачає, за оцінками Інституту соціально-економічної трансформації, до 70 млрд щорічно на сірому імпорті. Який уже не просто просочується, а тече річкою через шпарину під назвою малий прикордонний рух (МПР).
Цього б не було, якби перш ніж запроваджувати МПР із сусідніми країнами, в Україні подбали про робочі місця для жителів прикордонних територій. Тепер же доводиться йти на непопулярні рішення.

120 на 24 — мит­на ариф­ме­ти­ка, яка всіх влаш­тує
Зміни до Податкового кодексу, якими нині закручуються митні гайки для транскордонних заробітчан, перш за все спрямовані на боротьбу із сірим імпортом — організованим щоденним завезенням дрібнооптових партій різноманітних товарів, з яких не сплачується мито. Із введенням обмежень багато жителів прикордоння мають або сидіти за кордоном добу, або купувати товарів лише на 50 євро, що дуже обмежує рентабельність їхнього бізнесу.
У ході перемовин із правоохоронцями та депутатами учасники протестів вирішили частково поступитися вимогами. Їх влаштує, якщо депутати проголосують за скасування найбільш незручної для всіх жителів прикордонних областей (не лише для жителів 30-кілометрової зони) норми про «24 години».
Відомо, що блокувальники доріг зустрілись у Львові з народним депутатом Андрієм Антонищаком, який зареєстрував законопроект, що пропонує скасувати цю норму.
«Зустрівшись з ними, я пересвідчився, що це звичайні люди, які погоджуються на норму про «72 години», вони навіть готові збільшити її до 120 годин (тобто возити товари безмитно не частіше, ніж раз на 5 діб), якщо буде скасована норма про «24 години». Нині я не знаю, чи підтримають депутати мою правку, але намагатимусь донести їм її важливість», — заявив Андрій Антонищак.
Наразі внесені зміни вже скоротили черги, створені перевізниками безмитного товару, на кордоні з Польщею. Власне такі черги сьогодні найбільше дратують усіх інших громадян, які перетинають кордон у справах, далеких від човникової комерції.
Торік на цю проблему нарешті звернув увагу Президент України Петро Порошенко, який відвідав пункт пропуску «Ягодин» на Волині та на власні очі переконався у багатокілометрових чергах із приватного транспорту. «70% черг — це «човники» та автомобілі, які їдуть транзитом. Лише 30% — ті, хто спокійно перетинає кордон», — зазначив Петро Порошенко та закликав міністрів та силовиків забезпечити нормальні та гідні умови для перетину кордону громадянами.

«ЗакУпи» — основа прикордонного життя
«Човниками» переважно працюють жителі прикордоння, які часто возять товари з Польщі та з інших сусідніх країн, з якими укладено міжурядові угоди про МПР (Румунія, Угорщина, Словаччина) до України. Наприклад, на базарах Львова часто можна бачити магазинчики на зразок «Товари з Польщі», де торгують їжею, побутовою хімією, технікою.
Зокрема, у третьому кварталі 2017 року, за даними польської урядової статистики, українці найбільше возили будматеріали (23%), техніку і побутову техніку (19%), запчастини до авто (13%), їжу (12%).
У рамках малого прикордонного руху в третьому кварталі 2017 року було зафіксовано близько 2,1 млн перетинань польсько-українського кордону, що становить 37% від усіх перетинів, і це на 21% більше, ніж за аналогічний період минулого року. За даними польської урядової статистики, у 2016 році близько 67% українців, які в’їжджали в Польщу, їхали саме на так звані «закУпи».
Повідомляється, що тільки за шість місяців 2017 року наші співвітчизники накупили в сусідів-поляків товарів на понад $150 млн. Роком раніше — на $100 млн. Це зведені дані із зареєстрованих документів Tax Free у пунктах перетину українсько-польського кордону. Згідно зі статистикою українсько-польськi прикордонні пункти щодня перетинають у середньому 18 тисяч українців, що їдуть за покупками не стільки для себе, як для перепродажу.
Серед них і ті, що заробляють, по суті, на контрабандній торгівлі підакцизними товарами — алкоголем та тютюном. Через значну різницю у вартості — на сьогодні це надзвичайно рентабельна комерція. В Україні одна пачка сигарет коштує близько 30 гривень. Перейшовши кордон, її можна продати за 10 злотих, тобто майже вдвічі дорожче.
Торгівля горілкою відбувається за такою ж схемою: в українських магазинах її купують за 70–80 гривень, а в Польщі збувають місцевим перекупникам за 130–150 гривень у гривневому еквіваленті.
За митними правилами один громадянин може особисто перевезти через кордон дві пачки сигарет та одну пляшку горілки. Однак частенько під одягом «човники» за «сприяння» прикордонників проносять через пункт пропуску навіть блоки сигарет та кілька пляшок горілки. У такі щасливі дні за один перехід можна заробити 300–600 гривень, розповідають жителі Львівщини, а за місяць — кілька тисяч гривень.
Перевезення горілки та сигарет — не єдиний вид «контрабанди без порушення закону» на кордоні. Є заробіток і на зворотному шляху. Ті, хто повертається додому з порожніми руками, підробляють пасажирами у тих, хто везе товар, який перевищує ліміт «для особистих потреб». За таку послугу водії бусів зазвичай платять пасажиру 50–60 грн.

Про ро­бо­чі міс­ця зга­да­ли, ли­ше ко­ли до­че­ка­ли­ся розк­ві­ту кон­тра­бан­ди
«Україна — суверенна держава, яка має свої закони і захищає економічні інтереси. ЄС не визначає конкретну суму, на яку можна безмитно ввозити товари. У межах 500 євро раз на 72 години — цілком нормальна норма.
У нас у прикордонних районах Львівщини ціле покоління громадян усе життя веде човникову торгівлю. Вони обходять закони і безмитно, без податків торгують. Це слід виправляти. Зазначені зміни ніяк не суперечать зобов’язанням України в рамках зони вільної торгівлі з ЄС», — прокоментував доцент кафедри зовнішньоекономічної та митної діяльності, координатор освітньої програми «Управління митною діяльністю» у Національному університеті «Львівська політехніка», а в минулому — заступник начальника Львівської митниці Андрій Тодощук.
Як виправляти ситуацію, знає начальник управління інвестиційної політики Львівської обласної державної адміністрації Роман Матис, який пояснює, чому були потрібні такі зміни в житті прикордонних регіонів.
«Човникову торгівлю можна кваліфікувати як контрабанду. Бо схема перевезення товарів через кордон на суму до 500 євро та вагою до 50 кг здебільшого працювала для того, щоб перевезти із сусідньої території частинами значно більший обсяг товару. Й уникнути сплати податків.
Я розумію, що частина мешканців прикордонних районів залучена до цього процесу й живе з нього. Тому обмеження несанкціонованого імпорту в довгостроковій перспективі дасть Україні більше інвестицій у виробництво на своїй території», — вважає Роман Матис.
Він запевняє, що людям, які втратять заробіток через зміну правил, знайдеться робота. Зокрема, на Львівщині за минулі два роки було створено щонайменше 20 тисяч нових робочих місць.
Чесно кажучи, трохи запізніла реакція місцевої влади. Треба було діждатися кілометрових черг на кордоні, щоб зрозуміти, що людям потрібна легальна робота, щоб мати за що жити...

Ма­ри­на НЕ­ЧИ­ПО­РЕН­КО, 

Укр­ін­форм