Це — непідйомні суми для українського бюджету, адже віддавати кредиторам треба кожну третю гривню з тих, які вдалося зарахувати до кошторису. Тож, аби гасити старі позики, треба брати нові у міжнародних фінансових організацій чи розміщувати на фінринках державні облігації.
Рік і сім місяців чекала Україна грошей МВФ після того, як отримала останній транш на початку квітня 2017-го. З того часу влада прагнула не стільки виконувати взяті зобов’язання, скільки знайти спосіб цього уникнути.
Особливо важливим було виконання двох умов, аби МВФ спромігся видати черговий транш, — ухвалити закони «Про Вищий антикорупційний суд» і підвищити тарифи на газ для населення.
Із цим удалося впоратися, тож 18 грудня 2018-го Рада директорів МВФ ухвалила програму допомоги стенд-бай для України на 14 місяців на загальну суму 3,9 млрд дол.
Перший транш у 1,4 млрд дол. надійшов на рахунки НБУ 25 грудня 2018 року. Напередодні Верховна Рада зробила все необхідне для продовження співпраці з МВФ: ухвалила збалансований бюджет на 2019 рік, Закон «Про формування незалежних наглядових рад у державних банках», а Кабмін «порадував» народ новими цінами на газ.
Другий і третій транші наша країна отримає у травні й листопаді цього року після того, як МВФ перевірить виконання взятих Україною зобов’язань (акурат після президентських і парламентських виборів, аби було з ким домовлятися).
Серед нових зобов’язань — реформування до кінця 2019-го Державної фіскальної служби, тобто поділ її на податкову й митну служби. Обидві про свою діяльність звітуватимуть міністру фінансів. Податкову міліцію треба буде замінити новим органом, підконтрольним Мінфіну.
Рішення про поділ ДФС уряд ухвалив, та воно потребує додаткового законодавчого оформлення. Треба внести зміни до Податкового й Митного кодексів, визначитися з формою та функціоналом органу, який замінить податкову міліцію, завершити аудит інформаційної системи митної й податкової служб.
Курс на підвищення
Уряд зобов’язався й надалі підвищувати тарифи на газ і на комунальні послуги, пов’язані з газовими тарифами. Постанова Кабміну, ухвалена торік, якою з осені встановлено нові ціни на газ для населення, передбачає наступний етап підвищення. Він згідно з домовленостями з МВФ має підняти ціни на блакитне паливо для населення і теплокомуненерго до рівня 80% ринкової ціни газу.
Експерти запевняють, що чергове підвищення не буде таким відчутним, як цього опалювального сезону, тож це зобов’язання Україна виконає. До 1 травня 2020-го будуть скасовані зобов’язання «Нафтогазу» щодо постачання населенню палива за заниженими цінами. Після цього ціни на газ стануть ринковими.
Продовжаться реформи «Нафтогазу», його розділять на дві компанії, сертифікуватимуть оператора ГТС. «Нафтогаз» повинна підготувати перелік непрофільних транзитних видів діяльності та цьогоріч передати їх ПАТ «Магістральні газопроводи України».
До кінця 2018-го уряд мав оголосити тендер із продажу ПАТ «Центроенерго» (конкурс із приватизації «Центренерго» провалився), а в першому півріччі 2019-го провести конкурс із приватизації вугільної компанії «Краснолиманська», підприємства «Індар» і готелю «Президент-готель «Київ».
Також уряд зобов’язався подати до Верховної Ради законопроект про скорочення переліку компаній, заборонених до приватизації, й залишити у ньому лише підприємства, життєво значущі для нацбезпеки.
Серед важливих планів — нові закони про лізинг держвласності й про концесію. Нацбанк має оприлюднити зміни до законодавства про операції з пов’язаними особами. Рада фінансової стабільності до кінця цього березня вирішить, як відновити платоспроможність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО).
Задекларовано наміри зменшити втрати держави від банкрутства 95 банків і намагання повернути втрачені активи. Для цього ФГВФО публікуватиме списки позичальників-боржників і недобросовісних акціонерів, які завдали банкам збитків.
До кінця нинішнього березня Фонд має виставити на продаж державні активи на 20 млрд грн. Мінфін повинен регулярно звітувати про прогрес у відновленні банківської активності й зрушення у судових процесах щодо чотирьох держбанків: перший звіт треба опублікувати вже у березні.
Верховній Раді до кінця першого кварталу необхідно ухвалити закони про «СПЛІТ» і про повноваження Нацкомісії з цінних паперів і фондового ринку. Законопроект про «СПЛІТ» передбачає ліквідацію Держкомісії з фінпослуг і передачу її функцій НБУ та Нацкомісії з цінних паперів і фондового ринку.
Аби отримати черговий транш від МВФ, до кінця червня Нацбанк повинен ужити заходи до банків, які не відповідають вимогам капіталізації. Також до кінця червня повинен запрацювати Антикорупційний суд. Україна зобов’язалася призначити до нього суддів із бездоганною репутацією й відповідними професійними навичками до кінця квітня.
Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) чекає аудиту, він має завершитись у липні. Цьогоріч парламент повинен ухвалити закони про посилення повноважень НАБУ й розширення спектра методів розслідувань, включно з негласними діями, доступом до комп’ютерних систем і можливим прослуховуванням.
У свою чергу, НАЗК зобов’язане забезпечити прямий і безпечний електронний доступ до повних майнових декларацій усіх осіб, на яких поширюється дослідність НАБУ.
Крім цього, держава повинна проводити здорову фінансову політику. Тобто дефіцит держбюджету не має перевищувати торішній, а Нацбанк не повинен друкувати гроші для підтримки бюджету.
Збереження макроекономічної й фінансової стабільності в рік виборів є надважким завданням. Особливо коли від претендентів на президентську посаду чути ідеї зробити Нацбанк залежним від політиків, суттєво зменшити ціни на газ.
Якщо подібні виборчі обіцянки хтось спробує реалізувати, країна може опинитись у кризових 1990-х. Фінансової української кризи бояться не тільки наші громадяни й вітчизняний бізнес, а й міжнародні кредитори й партнери.
Тому програма співпраці з МВФ зосереджена на тому, аби Україна пройшла нинішній рік без потрясінь зі збереженням фінансової стабільності, якої вдалося досягти після кризи 2014–2015 років.
Якщо відмовитися від співпраці з МВФ, то для виплат за старими боргами треба взяти гроші у приватних кредиторів під високі відсотки. Вони з’їдатимуть держбюджет, який можна витратити на підвищення зарплат медикам, учителям, на оборону країни.
Якщо оголосити дефолт і не платити за старими боргами, фінансову систему чекає дестабілізація, гривня суттєво девальвує, Україна не зможе виходити на фінринки за кредитами.
Чого не буде
У меморандумі йдеться й про те, чого не варто чекати українцям цьогоріч від співпраці з МВФ. Зокрема, Україна пообіцяла утриматися від проведення будь-яких податкових амністій, уведення податкових пільг або привілеїв.
Також не змінюватиме правил оподаткування прибутку підприємств. Цей пункт можна розшифрувати як незапровадження податку на виведений капітал. Крім цього, Україна пообіцяла утриматися від запровадження спеціальних пенсій або пільг та започаткування накопичувального рівня пенсійної системи.
Експерти зазначають, що порівняно з попередніми програмами співпраці з МВФ ця програма коротка — всього на 14 місяців, скромніша й досить консервативна, без амбітних настанов, як у попередні часи. У ній ідеться про певні реформи, про нешвидке завершення розпочатих змін, зокрема про зменшення інфляції й забезпечення гнучкого валютного курсу.
Ця програмна скромність пов’язана з обмеженою здатністю України проводити реформи у нинішньому році через подвійні вибори.
Ефект від того, що співпраця України з МВФ перейшла з площини декларацій та обіцянок у площину реальних рішень, є. По-перше, напередодні позитивного рішення Ради директорів МВФ Світовий банк надав Україні гарантії на 750 млн дол. Це означає, що уряд зможе позичати гроші на міжнародних ринках капіталу під нижчі відсотки.
По-друге, на тлі новин про продовження співпраці з МВФ зміцніла гривня. По-третє, з тексту меморандуму зрозуміло, що цьогоріч Мінфін розраховує активно виходити на зовнішні ринки запозичень й отримувати гроші від інших кредиторів, у тому числі від Єврокомісії.
Чи надовго вистачить ефекту?
Найбільш складними можуть виявитися пункти з ухвалення законів про «СПЛІТ» і про зміну повноважень Нацкомісії з цінних паперів і фондового ринку, а також антикорупційні зобов’язання з посилення повноважень НАБУ. Антикорупційна частина меморандуму спричинила найбільше дискусій під час узгодження тексту.
Виконання нової програми співпраці з МВФ значною мірою залежатиме від політичних факторів, зазначають експерти. Меморандум передбачає, що програма переглядатиметься щопівроку, тож цьогоріч першого програмного перегляду слід очікувати у червні-липні — після президентських виборів.
За третій транш відповідатиме нині діючий уряд, є велика надія на те, що гроші країна отримає, непідйомних завдань не передбачено. Хоча політична турбулентність може призвести до змін в економічній політиці.
До того ж експерти кажуть, що умови меморандуму, які треба виконувати, можуть зачепити інтереси не тільки простих українців, а й олігархів.
Україна зобо’язалася притягти до відповідальності власників банків, які збанкрутували й підсилити Фонд гарантування вкладів фізосіб. Справу «Приватбанку» нині розглядає Лондонський суд. Якщо виграють власники цього банку, це буде сигналом, що нічого страшного не відбудеться з іншими власниками комбанків, які порушили закон.
Перед банкрутством із багатьох вітчизняних банків їхні власники виводили гроші на фіктивні фірми, перекладаючи зобов’язання своїх фінустанов на ФГВФО, тобто на всіх українців. Адже, коли у Фонду не вистачало грошей на виплати вкладникам збанкрутілих банків, він поповнювався з держбюджету, тобто з грошей платників податків.
Залучати гроші від українців на депозити й кредитувати за їх рахунок свої підприємства — великий ризик і порушення норм НБУ. При цьому власники банків не були зацікавлені у поверненні таких позик.
Нині чимало власників збанкрутілих банків, які стали ще багатшими завдяки хитрим схемам, насолоджуються життям за кордоном. І стягнути з них украдене буде вкрай складно.
У МВФ вірять, що Україна зможе знизити інфляцію до 5%. Експерти сумніваються в цьому й зазначають, що це не є ключовим завданням для країни. Аби зменшити інфляцію, НБУ тримає високу облікову ставку — 18%, тож кредити банки видають під 24–25%.
За таких високих ставок попит на позики падає, ділова активність бізнесу завмирає, інфляція зменшується, бо менше грошей в обігу. Але який сенс у ціновій стабільності, якщо не розвивається бізнес, виробництво?
МВФ проти введення в Україні податку на виведений капітал, він, на переконання багатьох фахівців, має сприяти збільшенню внутрішніх інвестицій і зменшенню обсягів виведення капіталу з України й корупції.
У податківців зникнуть підстави перевіряти фінансові результати підприємств. Такі перевірки для бізнесу є найстрашнішими. Прибутком легко маніпулювати, тож нескладно «присікатися» до фінрозрахунків.
При введенні податку на виведений капітал обкладається не розрахований прибуток, а конкретні операції, які можна простежити, які залишають сліди. Такий податок менш уразливий для корупції, це — спрощена система для великого бізнесу.
Фізособи платять податок зі своїх доходів, юрособи — податок зі своїх чистих доходів. Теоретично все виглядає добре, на практиці бізнес прагне мінімізувати прибутки, залишити їх в офшорах. За такими схемами щороку з України виводиться 10 млрд дол., тобто 10% ВВП.
Частина цих грошей потім повертається у вигляді так званих іноземних інвестицій або кредитів, які офшорні компанії видають своїм компаніям в Україні. Ті накопичують збитки, бо віддають відсотки за кредити, тож увесь прибуток виводиться у вигляді позичкових відсотків.
Податок на виведений капітал робить такі схеми непотрібними, бо можна проінвестувати в Україні, не сплачуючи податку. Але експерти МВФ і Світового банку вважають, що після запровадження податку на виведений капітал суттєво зросте дефіцит українського бюджету.
Вітчизняний бізнес заявив, що готовий заплатити авансом 50% податку на прибуток, аби країна розрахувалася із зовнішніми боргами. Проти нового податку виступають компанії, які виводять великі суми в офшори й не хочуть чесно платити податки.
Є надія, що МВФ дослухається до розумних аргументів українських фахівців і чесних бізнесменів, які прагнуть працювати для держави і для людей.
Олена КОСЕНКО
