Економіка
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Субота Грудень 15, 2018

Шановні читачі! 15 червня газеті "Демократична Україна

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років! 

Редакційна колегія

Четвер, 15 Листопад 2018 18:04

Українському вину – бути

Rate this item
(0 votes)

Упро­довж кіль­кох остан­ніх ро­ків на віт­чиз­ня­но­му рин­ку ви­на від­бу­ли­ся кар­ди­наль­ні змі­ни — йо­го за­по­ло­ни­ли якіс­ні ви­на, які рі­шу­че ви­тіс­ни­ли ко­лись по­пу­ляр­ні «шмур­дя­ки» й тет­ра­па­ки. Це — за­слу­га всіх ук­ра­їн­ських ви­но­ро­бів — ве­ли­ких і ма­лих, які до­ве­ли, що мо­жуть ви­роб­ля­ти якіс­не смач­не ви­но.

Експерти зазначають, що нині головний тренд вітчизняного винного ринку — розвиток авторського виноробства, в якому нові технології поєднуються з цікавими авторськими ідеями.

До відомих майстрів уже приєдналася ціла когорта молодих виноробів із Закарпатської, Запорізької і навіть Дніпропетровської областей. Набирає ваги й створення сімейних винарень.
Як зазначив на ІV Національному виноробному форумі, який нещодавно відбувся у Києві, президент Торгово-промислової палати України Геннадій Чижиков, влада нарешті дослухалася до виноробів.
У квітні Президент України підписав Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розвитку виробництва теруарних вин та натуральних медових напоїв».
Цей закон усуває велику кількість бюрократичних процедур, сприяє розвитку виробництва і спрощує процедуру ліцензування малого виробництва. Скасовується окрема ліцензія на торгівлю виробленими з власної сировини винами і медовими напоями, яка коштувала 500 тис. грн.
Важливою подією для виноробів стало ухвалення урядом постанови про порядок реєстрації декларацій відповідності матеріально-технічної бази малих виробництв виноробної продукції. Ця постанова сприятиме розвитку малого бізнесу й випуску якісної вітчизняної продукції.
Відтепер замість 140 дозвільних документів і дворічної бюрократичної тяганини необхідно подати лише декларацію відповідності, яка реєструється впродовж одного дня.
Про спрощення цієї процедури давно мріяли малі винороби. Хотілося б, аби вони змогли скористатися спрощеною реєстрацією вже цього року. Й зекономили час і гроші, які знадобляться для розвитку виробництва якісного вина й створення нових робочих місць.
Вітчизняні винороби мають ставити перед собою амбітні цілі, наголошує Г. Чижиков. Звичайно, за рік-два вони не зможуть досягти обсягів виробництва французьких, італійських, іспанських колег і створити десятки тисяч нових винарень, як у славетних виноробних країнах. Але варто прагнути до того, аби у 2020–2023 роках у нашій країні працювали 200–600 малих і середніх виробників вина.

В очі­ку­ван­ні свя­та
Нині необхідно спільно попрацювати й над процесом заміни найменувань продукції, які пов’язані з географічними зазначеннями.
У 2026 році, як передбачено Угодою про асоціацію з ЄС, Україна повинна відмовитися від назв «шампанське» і «коньяк» і запровадити національні найменування. Вони мають бути яскравими, ефектними і сприяти просуванню й закріпленню української продукції на світових ринках.
Наші винороби пропонують із наступного року проводити фестиваль українського вина не тільки для фахівців виноробної галузі, а й для всіх українців. Торгово-промислова палата України готова підтримати таку ідею, як і різноманітні конкурси, приміром на кращу винну пляшку, які практикуються в багатьох країнах світу.
Торгово-промислова палата України та корпорація з виноградарства і виноробної промисловості «Укрвинпром» від імені всієї галузевої спільноти звернулися до Президента України з проханням започаткувати День виноградаря і винороба.
На звернення ТППУ та «Укрвинпрому» у нинішньому січні уряд ухвалив проект рішення про започаткування професійного свята садівників, виноградарів і виноробів. Тепер слово за Президентом України.
У країнах, де виноградна галузь є провідною, а культура споживання вина — візитною карткою цивілізованої держави, щороку у листопаді відзначається День виноградаря і винороба.
Мета святкування — просування тисячолітньої культури створення й свідомого, помірного споживання якісного вина. В Європі вино — це харчовий продукт, який є невід’ємною складовою здорового раціону харчування.
В Україні ж виноробну продукцію ототожнюють з алкогольними напоями, хоча світова та європейська практика зокрема розділяє вино та алкогольні напої. Тож в Україні треба розвивати культуру споживання вина, в тому числі через проведення загальнонаціонального свята виноградаря і винороба.
Зараз у деяких українських регіонах проводяться фестивалі вина, але на державному рівні до них немає належної уваги, незважаючи на виноробний тренд, яким пишається країна.
Наша виноградна і виноробна галузь має великий потенціал до виробництва якісного вина, історичні виноробні традиції, потужний кадровий і науковий потенціал. Нині галузь потребує виваженої державної політики й підтримки, адже переживає нелегкі часи, констатував Г. Чижиков.

Під­трим­ка
Заступник міністра аграрної політики і продовольства Ольга Трофімцева зазначила, що середньостатистичний українець нині споживає впродовж року 4 л вина, француз — 42 л.
Торік наша країна експортувала вина і винних напоїв на 36 млн дол., імпортувала — на 105 млн дол. За дев’ять місяців цього року продали вина за кордон на 34 млн дол., тож поки Україна залишається імпортером цієї продукції.
Така ситуація зміниться з часом, у тому числі завдяки державній підтримці, правильній аграрній політиці. Але виробники повинні підказати державі, як і в чому вона має їм допомогти, зокрема як спростити правила ведення бізнесу.
На думку О. Трофімцевої, важлива не тотальна дерегуляція ринку й діяльності бізнесу, а розумна їх регуляція. Аби доброчесні виробники не потерпали від недобросовісних конкурентів, тих, хто не дотримується вимог безпечності, якості продукції.
Розумна регуляція покликана створювати комфортні умови для роботи виробників, які з повагою ставляться до споживача, виробляють якісну продукцію, з якою можна виходити на зовнішні ринки.
З іншого боку, необхідно суворо регулювати питання, які стосуються здоров’я людини. Коли п’єш вино, хочеться насолоджуватись, а не думати про те, з якого «порошку» воно виготовлене.
Не треба боятися перейменувань української продукції, які збігаються з географічними зазначеннями. Треба думати над тим, який обрати бренд, аби наша продукція могла успішно продаватися на внутрішньому і зовнішньому ринках.
Дехто говорить, що на європейському ринку для українського вина немає місця. Ольга Трофімцева не погоджується з цим. Європейці звикли до традиційних якісних вин, які п’ють роками. Їм хочеться скуштувати чогось новенького, незвичного.
Торговельні мережі, в яких продаються якісні вина, шукають нових виробників із нових регіонів, які можуть надійно постачати цікаву продукцію. Адже треба розширювати винний асортимент, залучати споживачів до нових смаків, не тільки до новозеландських і південноафриканських. Тож і для України знайдеться в Європі своя винна ніша.
Все більше вина почали пити в країнах Азії, винним різноманіттям особливо цікавляться у В’єтнамі. Ринки для нашого вина є, але їх треба завойовувати у жорсткій конкурентній боротьбі й підтримувати свою присутність на них постійністю, наполегливістю, якістю продукції.
Але в першу чергу треба думати про розвиток внутрішнього ринку, розвивати культуру споживання українського вина. У Франції, Німеччині, Італії винороби створюють навколо себе своєрідні кластери, які допомагають розвивати навколишні території.
Вони будують невеличкі готелі, купують у сусідів смачний сир, вироби з м’яса, розвивають зелений туризм. Такі приклади є і в нашій країні, зокрема у Херсонській області.
Наші туристи вже добре знають про херсонську гостинність і активно користуються нею. Іноземці були приємно здивовані, вони не чекали побачити в Україні цікавий кластер зі смачним вином і сиром.
Держава, запевнила О. Трофімцева, буде підтримувати розвиток національних кластерів, як і малих виробників, котрим складно виходити на зовнішні ринки зі своєю продукцією.
Влада приділятиме серйозну увагу розвитку виноградарства і садівництва, зазначила О. Трофімцева. Державна програма з компенсації вартості саджанців виявилась однією з найбільш успішних, дала позитивний поштовх для збільшення площ садів і виноградників.
На жаль, упродовж останніх п’яти років площі під виноградом зменшувалися, нині вони займають 44 тис. гектарів. Цього замало для такої країни, як наша, тож їх треба збільшувати.

Про­по­зи­ції
Директор ТОВ «Виноробна компанія ШАТО ЧИЗАЙ» Анатолій Полосков наголошує, що вино треба визнати продуктом харчування і вивести з підакцизної групи товарів. Акциз на 1 л натурального столового вина становить одну копійку. Якщо скасувати його, бюджетні втрати будуть мінімальними, а галузь отримає поштовх для розвитку.
Добре, що влада скасувала ліцензію на оптову торгівлю для дрібних виноробів і максимально спростила отримання ліцензій для малого виробництва.
Хоча тут простежується дивна логіка. Якщо винороб здав 10 тис. л вина, то вважається малим виробником, а якщо 11 тис., випадає з цієї категорії і має платити 500 тис. грн за ліцензію на оптову торгівлю.
А. Полосков вважає, що державної підтримки виноробної галузі ніколи не було. Держава успішно чи не успішно, а інколи й злочинно ділила гроші, зароблені виробниками алкогольної продукції, які відраховувалися з їхніх оборотів до спеціального фонду.
Упродовж п’яти років — з 2010-го по 2015-й — із виноробів було додатково зібрано майже 7 млрд грн, повернулося в галузь трохи більше 2 млрд грн. Зрозуміло, що державі завжди потрібні гроші на виконання своїх обов’язків і зобов’язань. Але в даному випадку не держава підтримувала виноробів, а винороби — державу.
Відомий співак і молодий винороб Олег Скрипка вважає, що українське вино заслуговує на особливу повагу. Він розповів, що свого часу захоплювався винним туризмом, куштував прекрасні вина у різних країнах світу, українські вина вважав другосортними.
Потім дізнався, що закарпатські виноградарі мають можливість не поливати своїх виноградників. Тож виноградні корені, шукаючи воду, глибоко проникають у ґрунт, і в результаті створюється неперевершений ягідний ароматний букет, набирається унікальний вміст цукру й ексклюзивного соку.
Європейці, за словами Олега Скрипки, починають віддавати перевагу пиву, молодь активно долучається до міцних напоїв. В Україні старші люди зазвичай п’ють пиво й горілку, молоді ж усе більше починають цікавитися вином.
Тож вітчизняним виноробам спочатку треба освоїти внутрішній ринок, набиратися досвіду на своїх теренах, а потім прориватися на Захід. Українське вино спочатку мають оцінити українці, як французьке — французи.
Співвласниця мережі винних барів Like a local’s Євгенія Миколайчук зазначила, що нині іноземці активно цікавляться українськими винами. Починає обирати їх і наша молодь.
На жаль, вітчизняні сомельє поки більше знають про імпортні вина й активно рекомендують їх народу. Вони можуть детально розповісти про французькі сорти винограду, італійські ґрунти під виноградниками і мають скромні знання про одеське виноробство. Так їх учили.
У барах Like a local’s проводяться «сліпі» дегустації, й українські вина відмінно конкурують з іноземними напоями.
Олександр Андрощук, власник мережі виномаркетів OK Wine, розповів, що нині працює з шістьма українськими виноробами, два роки тому таких партнерів у нього було двоє. Поки, за його спостереженнями, українці віддають перевагу іноземним винам, бо вони дешевші. Але, напевне, така ситуація скоро зміниться, наші вина будуть більше купувати.

Олена КОСЕНКО

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».