Економіка
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Субота Листопад 17, 2018

Шановні читачі! 15 червня газеті "Демократична Україна

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років! 

Редакційна колегія

П'ятниця, 12 Жовтень 2018 11:30

Ризики для економіки

Rate this item
(0 votes)

Ни­ні Ук­раї­ні за­гро­жу­ють сер­йоз­ні зов­ніш­ні й внут­ріш­ні ри­зи­ки, за­сте­рі­га­ють екс­пер­ти. Се­ред зов­ніш­ніх на­зи­ва­ють де­фі­цит зов­ніш­ньо­го фі­нан­су­ван­ня, зву­жен­ня мож­ли­вос­тей до­сту­пу до між­на­род­них рин­ків ка­пі­та­лу, по­си­лен­ня гіб­рид­них за­гроз на­ціо­наль­ній без­пе­ці, зок­ре­ма про­ти­сто­ян­ня на схо­ді кра­їни.

Внутрішні ризики — посилення девальваційних тенденцій на валютному ринку, недостатня швидкість просування реформ і збереження низької кредитної активності комерційних банків.
Найбільшим внутрішнім ризиком для вітчизняної економіки експерти вважають політичний.

Тобто президентські й парламентські вибори і все, що пов’язане з внутрішніми конфліктами й російською агресією.
Небезпечний ризик — глобальна нестабільність для держав, які прориваються в економічну двадцятку. Якщо в тих країнах щось піде не так, це може опосередковано вплинути на Україну.
У нинішньому році очікується зростання ВВП на 3,1% (уряд сподівався на 3,2%, згодом погіршив прогноз до 3,1%), у наступному році — 3%. Цьогоріч спостерігається позитивна зовнішня кон’юнктура для вітчизняних товарів. Україна — експортоорієнтована країна, в нинішньому році наші товари продаються за досить привабливими цінами.
На зростання ВВП впливає й збільшення обсягів торгівлі, українці почали купувати дуже багато імпортних товарів. Це ніби не на користь нашій економіці, але в кінцевому підсумку позитивно вплинуло на збільшення ВВП.
Зростання споживчих цін цьогоріч очікується на рівні 9,5%. Уперше за останні кілька років інфляцію вдалося уповільнити, зокрема, й завдяки сприятливим зовнішнім умовам і зростанню економіки (зараз вона менше 10% — за оцінками експертів).
До 2020 року уряд планує знизити інфляцію до 5% і тримати її в низьких параметрах. Це сприятиме залученню інвестицій, адже для інвестора важливо, щоб була стабільність і прогнозованість економіки.
Якщо інфляція стрибатиме від 10 до 20%, наша країна інвесторів не приваблюватиме. Коли уряд зможе втримати інфляцію на рівні 5–6–7%, інвестори побачать, що економіка в Україні прогнозована, і серйозно зацікавляться нашою країною.

В очі­ку­ван­ні ін­вес­ти­цій
Вітчизняні бізнесмени вважають, що наступного року інвестиції зменшаться: інвестори не вкладатимуть гроші в країну під час виборів, це надто ризиковано. Можливо, в кінці 2019 року, коли відбудуться президентські й парламентські вибори, інвестиційна активність зросте.
Зазвичай інвестори роблять паузу й оцінюють ситуацію під час і після виборів. Якщо після виборів економіка країни полетить униз, навіщо ризикувати своїми грошима, доцільно дочекатися стабілізації.
Суттєві проблеми з інвестиціями у нашої країни почалися після 2014 року, пояснюють експерти. Хоча й до 2014-го прямих іноземних інвестицій було замало, приходили гроші, раніше виведені з України.
Але тоді ситуація у нас була привабливішою за нинішню, очікування європейських партнерів, міжнародних донорів були оптимістичнішими.
Коли інвестори обирають країну для вкладення своїх коштів, то оцінюють її внутрішній ринок, ресурси робочої сили, вплив на державу зовнішніх факторів, роботу судової системи, здатність захистити свої інвестиції, розмах рейдерства.
Інвесторів не надто лякає корупція, адже вона є в усіх країнах, до неї можна пристосуватися. В нашій країні їх особливо лякає непрогнозованість в економіці й політиці.
Обираючи між Польщею й Україною, інвестори віддадуть перевагу нашій сусідці. Адже польська економіка є прогнозованою, Польща є членом ЄС, багато європейських компаній започаткували у ній свій бізнес.
Раніше інвесторів приваблювала в Україні дешева робоча сила, кваліфіковані робітничі кадри. Зараз ситуація кардинально змінилася: велика кількість українців поїхала працювати у Польщу, Словаччину, Чехію, бо тамтешні роботодавці платять більше.
Нині вітчизняні підприємці змушені піднімати зарплату до європейського рівня, аби втримати кваліфікованих працівників. Тож привабливої для інвесторів дешевої робочої сили у нас уже немає.
Уряд, зауважують експерти, крім гарантування прав власності, має надавати інвесторам податкові пільги. Приміром, щоб вони впродовж перших п’яти років не платили податків узагалі чи платили вдвічі менше. І гарантувати, що нова влада не змінить пільгових правил, як бувало раніше.
Тоді інвестори зможуть прогнозувати свою роботу на 5–10 років і завдяки меншому оподаткуванню відкриватимуть нові виробництва, на яких випускатимуть товари з доданою вартістю, що продаватимуть на ринках ЄС. Тож наша економіка зростатиме, отримуватиме більше валютної виручки від експорту.
Зараз до України заходять інвестори, які готові ризикувати. Зокрема, шведська ІКЕА — один із найбільших світових виробників і продавців товарів для дому. Нещодавно було оголошено, що ІКЕА незабаром відкриє перший офіційний магазин у Києві.
Про плани відкриття магазинів ІКЕА в Україні говорили давно, але їх реалізація постійно відкладалася. За слухами, через те, що наші чиновники вимагали «відкат», а шведська компанія принципово хабарів не дає.
Президент України Петро Порошенко чекає наступного етапу, коли ІКЕА прийме рішення про розміщення в Україні власного виробництва. Наша країна для цього має сировину, деревину, висококваліфікований персонал, унікальні торговельні угоди з ЄС і багатьма іншими країнами і всі умови для виробництва високоякісної, конкурентоздатної продукції.
З точки зору великої політики і великої економіки входження ІКЕА на наш ринок свідчить про поліпшення економічної ситуації та інвестиційного клімату в Україні, кажуть оптимісти.
Позитив у тому, що товари, які продає ІКЕА, вона намагається виробляти в країні, де відкриває свої магазини. Тож може збільшити кількість нових робочих місць і виробництво товарів із доданою вартістю у деревообробній промисловості.
Але ІКЕА самотужки не зможе підняти економіку України. Стовпами розвитку нашої економіки, нагадують експерти, завжди були металургійна галузь та вугільна промисловість.
Нині не всі країни відмовилися від вугілля: якщо держава має вугільні ресурси, вона їх використовує, бо для неї це — найдешевший ресурс. Тож Україна може залучити інвестиції у вугільну промисловість. У нас непогано розвивається атомна енергетика, яка теж може привабити інвесторів, як і деревообробна галузь.
Недоцільно вивозити ліс-кругляк, треба переробляти деревину в середині країни. У нас уже є ефективні деревообробні підприємства, які виготовляють класні товари з деревини і продають їх в європейські країни. На жаль, зауважують експерти, такі підприємства повільно відкриваються.

Прог­но­зи від МВФ
Прогнози МВФ для нашої країни набагато оптимістичніші за урядові. У Фонді вважають, що у найближчі п’ять років ВВП на душу населення збільшиться майже на 50% — до 4222 дол.
Нині він становить 2,82 тис. дол., у країнах, що розвиваються, — 5,49 тис. дол., середній по світу — 11,73 тис. дол., у розвинутих державах — 48,97 тис. дол.
МВФ робить прогнози, зауважують експерти, виходячи з того, що продовжить співпрацю з Україною і наша країна виконуватиме його вимоги. Одна з найголовніших — збалансованість держбюджету. Якщо державний кошторис буде збалансованим, то країна витрачатиме не більше, аніж зароблятиме, тож з економікою буде все гаразд.
Уряд уже подав проект бюджету на 2019 рік до парламенту. Документ ніби збалансований, ніби його позитивно оцінили експерти МВФ і серйозних зауважень не надали. Але між першою й останньою бюджетною версією з усіма депутатськими правками, як завжди, буде велика різниця, нагадують експерти.
Будуть серйозні зміни у видатковій частині кошторису. Наступний рік — виборчий, мажоритарники тиснутимуть на уряд, аби для своїх округів «вибити» додаткові гроші. Такі пропозиції порушать загальний баланс державного кошторису.
Експерти МВФ, які працювали в українській столиці з 6-го по 19 вересня, поїхали, грошей не дали, пообіцяли дати після прийняття збалансованого бюджету, бо мають негативний досвід співпраці з українським урядом й передбачають суттєву різницю між бюджетними версіями.
У проекті бюджету-2019 передбачено трохи більше 50 млрд грн на субсидії населенню, нині — 71 млрд. Тож, напевне, уряд подасть зміни до проекту бюджету, додатково запланує 19–20 млрд грн, аби вистачило на субсидії у випадку підняття цін на газ.

Га­зо­ва те­ма
Друга вимога МВФ — підвищення ціни на газ для населення. Формально уряд погодив це питання, але наскільки — поки неясно. Позиція Фонду щодо ціни на газ була жорсткою. Очевидно, що до 2020 року уряд таки буде змушений довести газову ціну для населення до ринкової.
Технічна місія МВФ поїхала з України, але офіційної заяви ні уряд, ні МВФ не зробили. Це свідчить про те, що остаточна цифра підняття ціни на газ не погоджена.
НБУ спрогнозував зростання газових тарифів на 25% у цьому році і ще на 15% — у наступному. МВФ вимагає все і відразу, пропонує підняти газову ціну до рівня імпортного паритету, тобто — до понад 11 тис. грн за тисячу кубів.
У Мінсоцполітики кажуть, що нині важко спрогнозувати розмір середньої суми субсидії, бо не визначена остаточна ціна на газ. Коли вона стане відомою, будуть перераховані ціни на гарячу воду й опалення.
Разом із тим уже сьогодні можна стверджувати, що значного зменшення чисельності субсидіантів не передбачається. Усна відмова працівників соцзахисту у призначенні субсидії не є законною, кажуть у Мінсоцполітики.
Згідно із законом орган соцзахисту зобов’язаний оформити заявку та декларацію і лише після їх розгляду офіційно, тобто письмово, повідомити заявника про призначення чи непризначення йому субсидії. До того ж відмова у субсидії людині з меншими доходами, аніж мінімальна зарплата, є неправомірною.
Рішення про підвищення ціни на газ для населення уряд відтермінував до 18 жовтня. Ця дата пов’язана з часовими рамками, в яких мають бути врегульовані відносини з МВФ, зауважують експерти. Допоки уряд не домовиться з Фондом, залишатимуться нинішні газові ціни.
«Нафтогаз» зобов’язаний постачати блакитне паливо облгазам і теплокомуненерго, до речі, без передоплати, які продаватимуть його населенню. Цей вид діяльності для «Нафтогазу» є збитковим.
МВФ вимагає підвищити газові ціни для населення до цін оптового ринку, аби була єдина ціна для населення і промислових підприємств. За таких умов, зазначають експерти, не можна буде втілювати корупційні схеми.
За різних газових цін облгази можуть завищувати показники споживання газу населенням, різницю продавати комерційним структурам й отримувати надприбутки. Коли газова ціна буде єдиною, така шахрайська схема не працюватиме.
У країнах Балтії й Східної Європи давно і різко підвищили газові ціни для населення, хоча доходи людей зростали поступово, нагадують експерти.
Прибалтійські країни змушені були підняти газові ціни ще у 1992 році. Тоді вони перевершили європейські, бо прибалти повністю залежали від російських газових поставок, у них не було можливості взяти газ з інших джерел.
Стрибок газових цін боляче вдарив по населенню, але й спонукав його до серйозної економії блакитного палива та інших енергоресурсів. За рахунок такої економії у бюджеті з’явилися додаткові кошти, які можна було використовувати на інші потреби.
Українські отримувачі субсидій значно менше переймаються економією енергоресурсів, аніж люди, які не отримують субсидій. У 2011 році фахівці «Нафтогазу» провели дослідження й встановили: якщо замінити старі, неефективні газові котли у домогосподарствах, установлені у 1970–1990-х роках, щороку можна економити 3 млрд кубів газу.
У нинішньому бюджеті на субсидії закладено 71 млрд грн, на енергозбереження — 400 млн грн, як і у бюджеті-2019. Експерти пропонують урядовцям розробити спеціальну програму спільно з фахівцями МВФ, Світового банку, НБУ щодо кредитування населення для заміни старих газових котлів не під 20% річних, а під 2–3%. Тоді можна було б зекономити гроші на купівлі імпортного газу.
Український уряд намагається розтягнути процес підвищення газових цін на чотири етапи. Перший етап запустити на початку нинішнього опалювального сезону, другий — у його кінці, коли потреба у газі спаде, третій і четвертий — так само у наступному році. Це зробить процес не таким болючим.
Деякі експерти пропонують пошукати внутрішні резерви у наших олігархів, а не перекладати економічний тягар на незаможних українців. Можна було б увести суттєвий податок на розкіш. Адже за свою нерухомість у Франції, США, Великобританії наші багатії платять набагато більше податків, аніж в Україні.
У новій програмі співпраці між урядом та МВФ, як стверджують експерти, може з’явитись антикорупційний блок питань. Дискусія точиться щодо перерозподілу функцій із перевірки електронних декларацій між антикорупційними органами на користь НАБУ.
Зараз перевіркою декларацій опікується НАЗК, однак діяльність агентства важко назвати ефективною. Інше важливе питання у переговорах із МВФ стосується чергового етапу реформи Державної фіскальної служби. Підхід до її трансформації може змінитися, в тому числі в напрямку реорганізації митниці та податкової служби.

Оле­на КО­СЕН­КО

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».