Економіка
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Субота Листопад 17, 2018

Шановні читачі! 15 червня газеті "Демократична Україна

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років! 

Редакційна колегія

П'ятниця, 31 Серпень 2018 21:50

Нова економічна криза: міф чи реальність?

Rate this item
(0 votes)

Багато міжнародних експертів передрікають чергову фінансово-економічну кризу, подібну до тих, яку пережив світ у 1998-му та 2008-му роках, а можливо, й більш серйозну.

Вже розпочалися серйозні торговельні війни між державами, зокрема між Сполученими Штатами та ЄС, Туреччиною, Китаєм та США. Біткоїн стрімко падає, від американських облігацій бізнес прагне позбавитися. Це ще не криза, але стан невизначеності.

Можуть різко обвалитися національні валюти у країнах, що розвиваються: у Туреччині це вже сталося, ліра просіла майже на 40%. Не застрахована від обвалу й наша гривня.
Зазвичай кризи починаються восени — тобто ось-ось. Експерти нагадують про циклічність криз — вони відбуваються, як правило, через десять років.
Серед нинішніх причин очікуваної кризи фінансисти називають слабкість національних економік та зміцнення долара. Про третю хвилю фінансової кризи говорили ще три роки тому аналітики з «Голдман Сакс» — одного з найбільших інвестиційних банків у світі.
Тоді Федеральна резервна система (ФРС) непомітно збільшила борг США на 2,7 трлн дол., який наприкінці 2015-го сягнув 62 трлн дол. — близько 350% ВВП Сполучених Штатів.
Шанси на повернення цього боргу у американців були невеликі, вони могли його списати через знецінення долара або з допомогою іншого жорсткого способу.
Колишній голова ФРС Алан Грінспен, архітектор американської кредитно-грошової політики при чотирьох президентах, передбачав значну подію на ринку в результаті накачування системи трильйонами доларів упродовж кількох років — долар перестане бути гегемоном.
Але американська економіка й валюта вистояли, долар не втратив ані надійності, ані статусу основної валюти світових фінансових трансакцій.
Чи справдяться кризові прогнози міжнародних експертів, покаже час. Фінансова криза починалась у 1997 році зі знецінення тайської валюти, з падіння акцій Малайзії й Південної Кореї. Тоді за кілька годин світ утратив трильйони грошей.
У 2007-му фінансовий пухир луснув в іншій частині світу — у США спалахнула іпотечна криза. Через обвал ринку цінних паперів десятки тисяч американців залишилися без житла й роботи.
Причиною колапсу тоді назвали шахрайство великих американських корпорацій. Десятки ТОП-менеджерів опинилися за ґратами. Одинадцять років тому хто завгодно міг дати оцінку американському будинку й підтвердити, що він коштує в кілька разів дорожче за справжню ціну.
На підставі таких документів американці брали кредити в банках. Сьогодні такі оборудки неможливі, обман карається ув’язненням. Банки ретельно перевіряють усі операції із заставним майном за останні 150 років.
Експерти зауважують, що стабільними валютами за нової, не дай бог, кризи залишаться сінгапурський долар, японська єна, швейцарський франк, китайський юань, американський долар.
Фінансисти радять планувати валютні збереження зважено. Якщо на тлі постійних міжнародних конфліктів раптом станеться щось непередбачуване в економіці, зберігати на чорний день «під матрацом» долар актуально, як і раніше.

Доларова історія

У горах, кілометрах у 20 від курорту Карлови Вари є містечко Яхимов, яке вважається батьківщиною долара. Головним багатством тамтешніх місць у середні віки були не цілющі води, а срібні копальні.
У 1516-му тут знайшли срібло. Власник земель граф Стефан Шлик почав чеканити власну срібну монету. Назвали її «йоахимсталер». На одній стороні монети зобразили святого Яхима, на іншій — лева, герб Чехії. Пізніше складну назву скоротили — з’явився талер.
Згодом талер став популярним в Європі. Фактично він був першою світовою валютою. В Іспанії його звали талеро, в Італії — таллеро, у Нідерландах — дальдре, у Скандинавії — далер, в Англії й Шотландії — даллер, потім — даллар і, нарешті, долар.
Під цією назвою він і прижився в Америці, куди через океан добиралися сміливі переселенці з Європи. У 1785-му Конгрес США прийняв офіційне рішення зробити долар грошовою одиницею країни.
Цікаво, що містичну й символічну купюру в один долар 1928 року випуску оформляв на прохання майбутнього віце-президента США Уоллеса російський емігрант Сергій Макроновський. Під цим псевдонімом ховався знаменитий художник-містик Микола Реріх.
На однодоларову купюру він наніс «символічний» знак — зрізану піраміду. Її вершина ніби літає у променях над основою. В утвореному трикутнику зображене «Всевидюче око». На стрічці, що окантовує піраміду знизу, напис по латині: «Новий світовий порядок».
Скоріш за все, це було замовлення дуже впливової людини чи групи осіб. Та чи дізнаємося ми про це коли-небудь?
Буквально наступного року економіка США впала, настала Велика депресія. Лікувати Америку від депресії довелося Рузвельту.
Зараз багато говорять про «новий курс» Рузвельта, який вилікував країну від економічної депресії. Але легендарний New Deal перекладається як «нова угода», яка була укладена між державою й великим бізнесом. Аби не втратити все, багатіям треба було ділитися частиною доходів із державою.
А справжній новий курс, зашифрований на доларовій банкноті, не афішувався. Це був курс на витіснення фунта стерлінгів як єдиної світової валюти з 1840 року і встановлення нового світового порядку, де буде правити Долар.
У перший же рік президентства Рузвельт конфіскував у всього населення США золото, замінивши його доларами, цим примусив країну поважати паперовий долар.
Друга світова війна витягла США з Великої депресії. За «ленд-лізом» США відправили союзникам зброї, продовольства, інших товарів на 48 млрд дол. Завдяки цьому економіка США значно піднялась. А власне переозброєння й атомний проект перетворили Сполучені Штати на світову економічну державу.
У 1944 році у передмісті Вашингтона Бреттон-Вудсі відбулася зустріч союзників, на якій ішлося про майбутню перебудову світу. Саме там і була затверджена міжнародна фінансова система: долар став єдиною світовою валютою для розрахунків між країнами. Був створений Міжнародний валютний фонд і ще низка фінансових інститутів.

Юань

Шістдесят років тому частка юаня у світовій торгівлі становила лише 1%, нині зросла до 26%. Поступово юань починає виконувати функцію резервної валюти, причому результати двостороннього обміну валют досить значні. Масштаби використання юаня у прикордонній торгівлі й прямих інвестиціях постійно зростають.
У зовнішніх прямих інвестиціях трансприкордонні платежі в юанях сягають майже 500 млрд. Прямі іноземні інвестиції, транскордонні платежі у юанях перевищили 901 млрд.
Народний банк Китаю й органи валютного контролю центробанків 33 країн і регіонів підписали двосторонні угоди валютних свопів, загальний обсяг яких сягає 3,1 трлн юанів. І у той же час установили плани з клірингу у юанях із 18 країнами й регіонами.
Юань залишається шостою за величиною валютою кредитування міжнародних банків і сьомою за величиною обмінною валютою у світі, посідає восьме місце у міжнародному балансі облігацій.
Китайська валюта може доповнити попит на ліквідність світової економіки й торгівлі, зазначають експерти, юань у кошику валют сприятиме реформам, удосконаленню міжнародної валютної системи.
Китай має намір і далі сприяти реформі конвертованості юаня, а також розширювати масштаби юаня як резервної валюти. Разом із тим планується підвищити рівень відкритості внутрішніх фінансових ринків, зробити більш зручними транскордонні інвестиції й фінансування, підвищити ліквідність і привабливість активів у юанях.
Міжнародне використання юаня розширюється. Юань стає другою за величиною світовою валютою торгового фінансування й четвертою розрахунковою у світі.

Україна

Деякі фахівці зазначають, що в нашій країні намітилася тенденція до економічного оздоровлення, мовляв, Україна вже відштовхнулася від дна, й наша економіка ось-ось почне зростати.
Банківська система пройшла серйозну чистку. Багато банківських акціонерів серйозно постраждали, та держава зуміла захистити права вкладників — більше 2 млн українців змогли повернути свої депозитні заощадження через Фонд гарантування вкладів фізосіб. Починаючи з 2013 року Фонд виплатив вкладникам збанкрутілих банків понад 80 млрд грн.
Фахівці Фонду радять нашим співгромадянам, які накопичили більше 200 тис. грн, розподілити їх по кількох банках. Але не співпрацювати з фінустановами, які пропонують надто високі відсоткові ставки за депозитами і не є членами Фонду гарантування вкладів.
Варто пам’ятати, що не гарантуються вклади в банківських металах, депозити на пред’явника і депозити, що є заставами за кредитом. Та головне — слід уважно читати умови банківського договору, аби не потрапити у халепу.
Нині депозити на суму більше 500 тис. грн мають 90 тис. українців, усього у банках на депозитах зберігається 406 млрд грн фізичних осіб.
Чимало аналітиків стверджують, що Україну чекає дефолт і долар за 40 грн. У Мінекономіки зазначають: якщо в нашій країні почнеться земельна реформа й продовжиться податкова, долар коштуватиме в середньому 28 грн. А якщо реформи зупиняться й інвестори остаточно втратять довіру до нашої країни, за «зелений» доведеться віддавати 33–35 грн.
Фінансисти нагадують, що в Україні хитка ситуація із золотовалютними резервами, незбалансований експорт і імпорт, які формують зовнішньоекономічну стабільність. Вітчизняний експорт упродовж останнього року порівняно з минулим зростає повільніше, ніж імпорт.
У нашої країни неактивне зовнішньоекономічне сальдо — купуємо більше, ніж продаємо. Уряд і Нацбанк зупинити цей процес не можуть, бо зовнішньоекономічні контракти укладають суб’єкти господарювання.
Нестабільність торговельного балансу створює ризики для фінансової системи. Аби стабілізувати фінансову ситуацію, необхідно залучити фінанси на зовнішньому і внутрішньому ринку.
Мінфін із початку року розміщував на аукціонах облігації внутрішньої державної позики і залучив до бюджету 1 млрд 200 млн грн, 71 млн дол., 60 млн євро. Взяти кредит у МВФ поки не вдається. Є й інші джерела наповнення державної скарбниці, зазначають експерти, можна вивести економіку з тіні, а гроші олігархів — з офшорних зон.
Цих капіталів значно більше, ніж золотовалютних запасів НБУ. Примусити повернути ці гроші не можна: багатії віддадуть їх в економіку, коли переконаються, що держава прозоро розвивається в оптимальному напрямку.
Поганим знаком для нашої економіки стала затримка з виплатою липневих пенсій. Це було підтвердженням того, що з фінансами в країні не все гаразд.
Офіційна версія — касовий розрив у надходженнях від єдиного соціального внеску (ЄСВ), який наповнює Пенсійний фонд. Планували зібрати одну суму, зібрали менше, тож виник касовий розрив.
Але насправді, зауважують експерти, проблема з наповненням держбюджету — у першому півріччі він недоотримав 10 млрд грн. ЄСВ становить 22% і перераховується до соціальних фондів, але є заборгованість із зарплат, яка сягнула рекордних 2 млрд 562 млн грн, майже втричі більше, ніж кілька років тому.
Проблема пенсійного забезпечення є похідною від економічного розвитку. Якщо економіка в країні стагнує, не розвивається, немає де брати гроші, аби вчасно виплачувати зарплати, стипендії, пенсії.
Якщо економіка розвиватиметься, збільшуватимуться відрахування до Пенсійного фонду й проблем із виплатами пенсій не буде. Нині, за різними оцінками, 50% вітчизняної економіки ховається в тіні, з 20 млн людей працездатного віку лише 11 млн платять податки та ЄСВ до соціальних фондів.
За солідарної системи проблеми з виплатою пенсій у майбутньому виникатимуть постійно, зауважують експерти, тож варто вводити накопичувальну систему. У Грузії вже наважилися на це, в Україні поки бракує політичної волі.
Владі вигідно керувати солідарною пенсійною системою в ручному режимі: перед виборами можна загравати з електоратом, підвищуючи пенсії. З накопичувальною системою такі маніпуляції неможливі.
Ця тема особливо турбує 30-річних українців. Адже при запровадженні накопичувальної системи у них може не вистачити страхового стажу для нарахування нормальної пенсії. Тимчасові мігранти, незареєстровані безробітні, «тіньовики» не платили страхових пенсійних внесків.
Гроші накопичувальної пенсійної системи можуть ефективно сприяти розвитку економіки, їх можна залучати як інвестиції у розбудову країни і не треба буде брати зовнішні запозичення за жорсткими умовами.
Але нині МВФ і Світовий банк просять Україну не поспішати із запровадженням накопичувального рівня пенсійної системи, адже під час війни і за нестабільної економіки це надто ризиковано.
До того ж є досвід східноєвропейських країн, які намагалися запровадити таку систему на початку 2000-х. Згодом Польща заморозила її, а Угорщина взагалі відмовилася й повернулася до солідарної системи.
Фахівці МВФ зазначають, що накопичувальна пенсійна система діятиме ефективно, коли економіка активно розвивається. На початку 2000-х українська економіка була на підйомі, але влада проґавила цей момент і не наважилася запровадити другий рівень пенсійної системи, тобто накопичувальний.

Олена КОСЕНКО

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».