У розвинутих країнах давно прийнято, що обов’язковий аудит та аудитори, які його проводять, надають гарантії правдивості фінансової звітності підприємств та установ. Тож зацікавлені сторони покладаються на аудиторський висновок, вірять у точність та правдивість фінзвітності.
Обов’язковий аудит сприяє впорядкованому функціонуванню ринків й ефективному проведенню фінансових операцій. Обов’язковий аудит і аудитори, які проводять фінперевірки, відіграють важливу суспільну роль. Такі аудиторські перевірки можуть виконувати лише уповноважені на них аудитори.
Зовнішній аудит проводять бухгалтери, які мають кваліфікацію у сфері аудиту та які не пов’язані з юридичною особою, що проходить аудиторську перевірку. Їх наймають задля вивчення фінзвітів підприємств та бізнесоперацій. Важлива мета — переконатися, що фінзвітність достовірно відображає фінансовий стан підприємства чи установи.
Фінансову звітність «схвалює» аудиторський висновок. Він надається незалежними бухгалтерами, які проводять аудит бухгалтерських книг і записів підприємств і установ. Цей висновок визначає масштаби аудиту, окреслює процедури й документи, які використовують при підготовці фінзвітності, й констатує, чи дійсно фінзвітність відтворює точну картину фінансового стану компанії та чи відповідають фінзвіти чинному законодавству.
Є три типи аудиторських висновків. У безумовно позитивному йдеться про те, що фінзвітність підприємства чи установи є правдивою й точною і підготовлена з дотриманням визначених правил бухгалтерського обліку. В умовно позитивному висновку зазначено моменти, які не дозволяють кваліфікувати його як безумовно позитивний.
Обмеження щодо сфери проведення аудиту може бути однією з причин для того, щоб не можна було назвати висновок безумовно позитивним. Негативний висновок означає, що звітність не відповідає визначеним стандартам. У такому звіті може бути попередження. У найбільш негативному висновку аудитор фіксує сумнів щодо здатності компанії залишатися в бізнесі.

Га­ран­тії
Зовнішній аудит забезпечує незалежну експертизу записів і операцій компанії, аби гарантувати, що фінзвітність є правдивою. У багатьох країнах зовнішні аудиторські перевірки є обов’язковими для лістингових компаній та підприємств, які представляють суспільний інтерес. Це має встановити довіру до фінзвітності та надати зацікавленим сторонам інформацію для прийняття важливих рішень.
Особливо зацікавлені у зовнішньому аудиті акціонери підприємств і ті, кому доручено представляти їхні інтереси, зокрема аудиторський комітет. Директори компаній, які відповідають за управління стратегією підприємства та за його діяльність, залучають зовнішнього аудитора.
Він має дати незалежну оцінку достовірності фінзвітності, яку готує підприємство, та оцінку якості контролю за фінаобліком і дотриманням законодавства. Крім акціонерів підприємства та керуючого органу (наприклад, ради директорів), у чесному аудиті зацікавлені регулятори ринків, кредитори, вкладники банків, кредитних спілок, аналітики, громадськість.
Зовнішній аудит треба проводити відповідно до вимог ЄС, які викладені у його спеціальних директивах (для всіх аудитів) та у положенні ЄС (для аудиторів компаній суспільного інтересу). Міжнародні стандарти для проведення зовнішнього аудиту встановлюють Audit and Assurance Standards Board (IAASB).

На­ші ре­алії
На жаль, нині вимоги до аудиту в Україні не відповідають вимогам ЄС та IAASB. Стандарти, за якими проводять чимало аудиторських перевірок у нашій країні, навіть не наближаються до стандартів і найкращих практик, установлених IAASB, тож законодавство про аудиторську діяльність треба змінювати, узгодити його з вимогами ЄС.
Аудиторська проблема особливо актуалізувалася після підписання Україною Угоди про асоціацію з ЄС. Концепція моделі регулювання аудиторської діяльності, що лягла в основу законопроекту, розробленого торік Мінфіном, була підготовлена за участю фахівців Світового банку. Документ викликав бурхливу реакцію учасників ринку, він не сподобався багатьом вітчизняним аудиторам.
Вони твердили, що проект Закону «Про аудиторську діяльність» переслідував лише одну мету — наше законодавство про аудит має відповідати європейському. А ось потреби вітчизняного ринку опинилися на задньому плані. Європейське законодавство спрямоване на аудит компаній суспільного інтересу, українське — на аудит усіх компаній.
За ініціативою асоціації аудиторів України, Світового банку, Мінфіну була створена робоча група для доопрацювання законопроекту. Вона вже передала компромісний документ, який задовольнив більшу частину учасників ринку, його регуляторів, Мінфін, до парламенту. У законопроекті чітко виписано термінологію, відтворено вимоги законодавства ЄС, визначено підприємства суспільного інтересу, поділ юросіб на великі, середні, малі.
Велику увагу надано професійним стандартам, визначено систему нагляду за підприємствами суспільного інтересу, норми, що стосуються обов’язкового аудиту, порядку регулювання контролю якості, профвідповідальності, професійного саморегулювання. Законопроект визначив новий статус Аудиторської палати, роль аудиторів у нових реаліях.
Аудиторська діяльність в Україні не була на 100% саморегулівною — її регулювала Аудиторська палата, створена у 1993 році з представників ринку та держорганів. Вона веде реєстр аудиторських компаній, контролює якість роботи аудиторів. Законопроект пропонує змінити систему регулювання — ввести два органи контролю. Один — для аудиторів, які перевіряють суб’єктів суспільного інтересу, другий — для решти аудиторських фірм.

Су­во­рий кон­троль
В Україні планується створити орган суспільного нагляду за аудиторською діяльністю, він складатиметься з ради нагляду та інспекції із забезпечення якості. Розробники розділили суб’єктів аудиторської діяльності на тих, хто проводить перевірки суб’єктів суспільного інтересу (банків, страхових компаній, акціонерних товариств, кредитних спілок), та інших аудиторів.
Передбачається, що аудиторів, які оцінюватимуть суб’єктів суспільного інтересу, перевірятиме незалежна інспекція із забезпечення якості. Вона забезпечуватиме додатковий контроль за висновками аудиторів, які працюють із суб’єктами суспільного інтересу.
Розробники законопроекту запевняють: це для того, аби гарантувати фінансову стабільність у країні. Аудиторські компанії, які підтверджують фінзвітність банків, кредитних спілок, акціонерних товариств, страхових компаній, перебуватимуть під пильним наглядом інспекції із забезпечення якості. Адже, вкладаючи гроші у цінні папери, відкриваючи депозити у банках, підписуючи угоду зі страховою компанією, громадяни мають бути впевнені у надійності цих установ.
Аудитори, які не займаються підтвердженням фінзвітності суб’єктів суспільного інтересу, контролюватимуться Аудиторською палатою. Вона матиме інший статус — зараз у її складі половина держслужбовців і половина аудиторів. Пропонується надати їй статус самоврядної громадської організації. Всі аудитори мають бути членами Аудиторської палати, від них залежить розвиток аудиту в Україні, престиж професії аудитора. Такі моделі успішно працюють у більшості європейських країн.

Ню­ан­си
Інспекція із забезпечення якості є частиною органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю. Вона проводитиме перевірки якості виконаних завдань суб’єктами аудиторської діяльності, які займалися підприємствами суспільного інтересу.
Обов’язково контролюватимуть якість аудиторських послуг суб’єктів аудиторської діяльності, які надають послуги з обов’язкового аудиту фінзвітності великих підприємств раз на три роки. Аудиторів, які перевіряють фінзвітність інших компаній обов’язково, як і сьогодні, перевірятимуть раз на 6 років. Вводиться й додаткова перевірка (кожні 3 роки), як того вимагає Євродиректива.
Реєстр аудиторів вестиме Аудиторська палата. Їй делеговано і контроль якості роботи аудиторів, які перевіряють підприємства несуспільного інтересу. Інспекція із забезпечення якості як структурний орган органу суспільного нагляду перебуватиме під контролем Мінфіну, але буде окремою юрособою. Діяльність інспекції та її повноваження визначатиме орган суспільного нагляду.
У своїй діяльності інспекція має бути незалежною від суб’єктів аудиторської діяльності, яких вона перевіряє. Головне, щоб у ній працювали професіонали і щоб вона мала незалежне від аудиторської діяльності фінансування. Серед повноважень інспекції — проведення перевірок із контролю якості суб’єктів аудиторської діяльності, які займаються перевірками суб’єктів суспільного інтересу; підготовка проектів публічних звітів за результатами суспільного нагляду.
Інспекція має демонструвати відкритість своєї роботи. Люди повинні знати, як вона перевіряє ведення реєстру аудиторських фірм, контролює якість аудиторських послуг, опікується стягненнями за аудиторські порушення, забезпечує підвищення профкваліфікації аудиторів.
Важливо й те, що інспекція розроблятиме і подаватиме на розгляд ради органу суспільного нагляду порядок проведення контролю якості аудиторських послуг; розроблятиме рекомендації щодо проведення перевірок; затверджуватиме плани наслідків перевірок; призначатиме інспекторів для перевірок із контролю якості.
Законопроект передбачає, що інспекція, крім штатних працівників, може залучати до перевірок незалежних фахівців. Інспекція затверджуватиме рекомендації з усунення недоліків внутрішньої системи контролю якості та готуватиме подання наглядовій раді щодо застосування стягнень за результатами перевірок із контролю якості. Робота інспекції перебуватиме під пильним контролем наглядової ради, яка є частиною органу суспільного нагляду.
Таким чином буде забезпечено дворівневу систему контролю якості, аби люди були впевнені, що аудиторські перевірки є достовірними і якісними. Законопроект передбачає, що фахівці, які працюватимуть в інспекції, повинні мати досвід роботи аудитора не менше п’яти років. Вони мусять припинити діяльність із надання аудиторських послуг одноосібно чи у складі суб’єкта аудиторської діяльності.
Перед початком перевірки інспектор повинен задекларувати відсутність конфлікту інтересів між ним та суб’єктом аудиторської діяльності, якого він перевіряє. Інспектор зможе перевіряти суб’єкта аудиторської діяльності, з яким його пов’язували трудові відносини чи відносини власності, лише через 3 роки після припинення таких відносин.
Такі норми відповідають нормам Європейської директиви, Європейському бухгалтерському кодексу. Аби залучити якомога більше професіоналів до роботи в інспекції, передбачається її незалежне фінансування. Заробітна плата інспекторів відповідатиме ринковому рівню, до того ж вони не будуть державними службовцями.
Контроль якості передбачає тестування внутрішніх процедур, перевірку робочих документів, аудиторської звітності, договорів на проведення аудиту, внутрішньо розпорядчих актів суб’єкта аудиторської діяльності, які визначають політики процедур, які мають застосовуватись при здійсненні аудиту.
Вітчизняні аудитори з таким процесом знайомі вже багато років. Аудиторська палата проводить контроль якості, тож аудитори знають, як вести робочу документацію, оформляти результати своєї роботи, аби бути конкурентними на ринку аудиторських послуг. Інспекція перевірятиме контроль якості виключно суб’єктів аудиторської діяльності, які перевіряють фінзвітність суб’єктів суспільного інтересу, запевняють розробники законопроекту.
Додатковий контроль інспекції встановлено виключно для суб’єктів аудиторської діяльності, які проводитимуть аудит суб’єктів суспільного інтересу. Решту аудиторів перевірятиме Аудиторська палата, якій буде делеговано функції з контролю якості виконаних завдань.
Інспекція перевірятиме дотримання застосування міжнародних стандартів аудиту; умов незалежності; кількість і якість використання ресурсів; дотримання вимог щодо безперервного навчання (це — вимога міжнародних стандартів аудиту) й ефективність системи внутрішнього контролю якості суб’єкта аудиторської діяльності; достовірність інформації у звіті.
Передбачається, що всі суб’єкти аудиторської діяльності будуть публічними, адже професія аудитора є суспільно значущою і важливою.
Елла НОВАК