Дослідження підтверджує, що за умови ефективного управління трудова міграція та капітал, який вона генерує, можуть сприяти гуманітарному, соціальному, культурному розвитку в країнах походження й стимулювати економічне зростання. Потенціал міграції для розвитку тісно пов’язаний із грошовими переказами, заощадженнями, інвестиційними намірами трудових мігрантів.
Однак дедалі актуальнішим стає питання використання людського, соціального, фінансового капіталу трудових мігрантів для розвитку України. Результати дослідження свідчать, що на роботу за кордон виїхало 688 тис. наших співгромадян, серед них — 423800 довгострокових трудових мігрантів і 264400 — короткострокових. Окрім того, близько 319 тис. людей висловили намір залишити Україну в найближчі дванадцять місяців.
Експерти зробили ще один важливий висновок, пов’язаний із великою кількістю людей, задіяних у внутрішній мобільності. Вона вдвічі більша, ніж кількість зовнішніх трудових мігрантів, — 1643000 осіб. Загальний обсяг внутрішньої міграції позаторік сягав 9% економічно активного населення країни. Очікується, що темпи внутрішньої мобільності цьогоріч зростуть на 50%.
Позаторік найбільше українців працювало в Російській Федерації (30%). На тривалий час виїздили наші співвітчизники до Польщі (21%), Чеської Республіки (15%), Італії (11%), Білорусі (10%). На ці країни припадає близько 80% загального обсягу короткострокових і довгострокових міграційних потоків.
Експерти очікують, що побільшає обсяг довгострокової трудової міграції до США та Канади, дещо обміліють міграційні потоки до країн Євросоюзу та СНД. За кордон виїздитиме більше жінок та молоді (18–29 років), мешканців міст (особливо великих) та жителів Північної, Східної, Центральної України.
Особливості
Українська довгострокова трудова міграція почала зростати з 2006 року. Зростає й нині. Цьогоріч, прогнозують експерти, додасть 1,6%. Виявляється, українці виїздять за кордон у більш зрілому віці (в середньому у 34 роки), ніж мешканці Південно-Східної та Східної Європи (ПССЄ). Більшість короткострокових (64%) і довгострокових (71%) трудових мігрантів — це люди 18–44 років. Серед 45-річних і старших вища схильність до короткострокової трудової міграції, у 30–44-річних — до довгострокової.
Як визначили експерти, у більшості наших заробітчан високий рівень освіти й професійного досвіду — 37% мають повну вищу освіту, 41% — середню або професійно-технічну. Серед наших мігрантів дуже мало безробітних (близько 1%). Переважній більшості вдалося врегулювати статус проживання і працевлаштування за кордоном на початку міграційного циклу. Тож 79% працюють за договорами і лише 14% — без контракту.
В основному українці зайняті на будівництві, у промисловості, ресторанно-готельному бізнесі, сільському господарстві, доглядають за старенькими. Останні три сектори популярніші у країнах ЄС, торгівля й транспорт — у СНД.
Серед довгострокових трудових мігрантів більше чоловіків 30–44 років — 50 та 36% жінок, мігрантів-жінок більше 45–65-річних — 47 та 28% чоловіків. Серед молоді кількість чоловіків і жінок збалансована — 17 та 22%. Між чоловіками й жінками існує чіткий поділ праці. Чоловіки в основному працюють на будівництві, виробництві, транспорті, старші жінки господарюють у родинах, доглядають за старенькими, молодші влаштовуються у ресторани та готелі.
Середня різниця в особистому рівні доходів між нашими чоловіками і жінками — 5% на користь довгострокових трудових мігрантів-чоловіків. Ця різниця набагато менша, ніж у країнах ПССЄ. Чоловіки заробляють у середньому на 22% більше в СНД (1456 дол. проти жіночих 1198 дол.), тоді як у країнах ЄС у цілому панує паритет між доходами чоловіків і жінок.
Чоловіки-мігранти більше заробляють у сфері охорони здоров’я (53%), готельно-ресторанному бізнесі (53%), сільському господарстві (28%). І це попри те, що мігрантів із вищою освітою значно більше серед жінок (53%), ніж серед чоловіків (37%).
Жінки так само схильні відправляти грошові перекази, як і чоловіки, і роблять це з такою самою частотою. Однак жінки відправляють в середньому на 20% меншу суму (5708 дол.), ніж трудові мігранти-чоловіки (7200 дол.). Жінки надають перевагу офіційним каналам переказів, але на практиці поведінка чоловіків і жінок щодо відправлень майже ідентична.
Слабка стать більше схильна відсилати гроші на підтримку батьків і родичів, чоловіки переказують кошти для заощаджень, купівлі нерухомості та інвестицій у бізнес. Жінки частіше відправляють перекази в натуральній формі (51%), ніж чоловіки (40%). Працівниці також прагнуть заощаджувати зароблене, як і чоловіки (97 проти 96%), але зберігають більш суттєві суми за кордоном (87%) порівняно з чоловіками (73%).
Заробітчанки такі ж амбітні, як і чоловіки, щодо заощаджувальних планів — 201 тис. дол. проти 194 тис. і кількості вже відкладених заощаджень — 27 тис. і 25 тис.
Дедалі більше українців (60%) планують повернутися додому, нині вже 144400 довгострокових трудових мігрантів прибули в Україну (39% від загальної кількості). Найбільше їх виїхало з Росії (33%), Польщі (19%), Італії (9%), Чеської Республіки (9%). Імовірність повернення трудових мігрантів зростає з віком. Викликає занепокоєння, що кількість трудових мігрантів, які вирішили не повертатися до України, вдвічі більша серед молоді 18–29 років, ніж серед 45–65-річних.
Переважна більшість наших мігрантів бажають повернутися на свою малу батьківщину. При цьому вони оцінюють можливості працевлаштування й бізнес-клімат в Україні. Дослідження свідчить, що одному з десяти довгострокових трудових мігрантів вдалося об’єднатися з членами сім’ї за кордоном, а ще 11% досягли часткового об’єднання родини. Возз’єднаних сімей значно більше в США, Канаді й СНД, аніж у країнах ЄС.
Діаспорні об’єднання не відіграють суттєвої ролі для переважної більшості довгострокових трудових мігрантів. Лише кожен десятий українець якось взаємодіє з діаспорою за кордоном, зареєстрованих членів — 41%.
Вибір
Особливу увагу при виборі країни потенційні мігранти звертають на прогнозований дохід, загальні витрати, ризики міграції, попит на ринку праці, витрати на проживання, вартість поїздок між двома країнами, сектори економіки для працевлаштування. Експерти підрахували: щомісячний дохід у довгострокового трудового мігранта в середньому вчетверо вищий, ніж дохід мешканця України.
Середній чистий дохід членів домогосподарств (ДГ) за кордоном — близько 24 150 дол., з яких 39% — витрати ДГ за кордоном, а решта 61% — валові заощадження (тобто заощадження до грошових переказів). Це найсуттєвіші заощадження серед країн ПССЄ, зокрема Молдова — 58%, Румунія — 49, Косове — 42, Албанія — 37, Боснія і Герцоговина — 30%.
Експерти зазначають, що суми грошових переказів і доходи домогосподарств за кордоном не пов’язані між собою. Це підтверджує гіпотезу про те, що українські трудові мігранти, як і трудові мігранти країн ПССЄ, їдуть за кордон, насамперед, для накопичення статків.
Дві третини наших заробітчан переказують гроші в Україну. В середньому їхні родини позаторік отримали 4348 дол. у вигляді переказів. Для більшості сімей вони були основним джерелом доходу. Ці кошти використовуються переважно на основні щоденні потреби (харчування, одяг), на поліпшення умов життя (придбання меблів, побутової техніки), а також на купівлю чи спорудження будинків.
Експерти зауважують, що офіційні оцінки обсягів грошових переказів трудових мігрантів ненадійні, позаяк не точно оцінюють вартість переказів через неофіційні канали і в натуральній формі. Фахівці МОМ підрахували, що позаторік наші заробітчани через офіційні й неофіційні канали переказали в Україну 2,8 млрд дол., внесок довгострокових мігрантів — 61%, короткострокових — близько 25%. Решту (14%) грошових переказів отримали ДГ без трудових мігрантів.
Наші заробітчани віддають перевагу неофіційним каналам при відправленні грошових переказів. Аж 98% домогосподарств із довгостроковими трудовими мігрантами і 75% ДГ із короткостроковими мігрантами позаторік принаймні один раз скористалися неофіційними каналами. Всупереч офіційній оцінці опитування МОМ вказує, що через неофіційні канали відправляється набагато більше грошей — 53%.
Позаторік було 790 тис. переказів у натуральній формі (кур’єром і особисто), тобто в середньому близько 2200 переказів на день (вартість одного — 130 дол.). Як зазначають експерти, у 2013–2014 роках на особисті грошові перекази став припадати більший відсоток ВВП, ніж на прямі іноземні інвестиції та офіційну допомогу на розвиток країни. Тож грошові перекази сприяють економічній стабільності.
Але всупереч очікуванням того, що грошові перекази стануть антициклічними й зростатимуть при погіршенні соціально-економічної ситуації в Україні, вони залишилися відносно стабільними у валюті.
Членам домогосподарств за кордоном вдалося заощадити 44% свого загального доходу (заощадження, до яких не входять соціальне страхування, пенсії та інші обов’язкові відрахування) за вирахування витрат і грошових переказів. Наші заробітчани, насамперед, збирають гроші, аби придбати будинок, товари тривалого користування, оплатити освіту своїх дітей. Через погіршення економічної ситуації в Україні відкладають зароблене на випадок надзвичайних ситуацій та управління ризиками.
Дослідження свідчить, що загальна вартість щорічних чистих заощаджень, котрі відкладають за кордоном довгострокові трудові мігранти, на 240% більша, ніж грошові перекази, які вони відправляють в Україну. Щороку домогосподарства в нашій країні заощаджують близько 6 млрд дол., за кордоном зберігають 4 млрд дол. Але таких домогосподарств лише 3% від загальної кількості в Україні.
Фінансовий менеджмент
Міграція впливає на заощадження й користування банківськими послугами українських ДГ, які отримують грошові перекази. Кількість власників заощаджень і банківських рахунків принаймні вдвічі вища серед домогосподарств із трудовими мігрантами. Українські родини мають чіткі цілі заощаджень на довгострокові інвестиції, але це головним чином пасивні інвестиції (ощадні рахунки, нерухомість).
Три чверті ДГ із довгостроковими трудовими мігрантами повідомили, що роблять регулярні заощадження, й середня цільова сума становить близько 200000 дол. Відносини з банками підтримують у рідній країні і за кордоном. Однак 80% заощаджень заробітчани тримають там, де працюють, і лише 20% — в Україні.
Загалом трудові мігранти та їхні родини обережно й консервативно ставляться до своїх накопичень. Вони не довіряють фінустановам, бояться ризиків і витрат. Тож багато готівки зберігають вдома — за кордоном, але особливо — в Україні.
Фахівці МОМ зазначають, що ринкові можливості набагато ширші, ніж традиційні механізми фінансового посередництва й переказу грошей. Існує високий попит на широкий спектр послуг, і це вважається актуальним для всієї перспективи міграційних витрат і кожної стадії міграційного циклу (від стадії, що передує від’їзду, до повернення й реінтеграції). Мігранти потребують страхових та банківських продуктів, приватних пенсій.
Але попри очевидний попит і можливості на ринку зберігаються значні прогалини між постачальниками послуг і попитом трудових мігрантів на фінансове посередництво. На постачальників послуг (суб’єктів державного, приватного сектора, громадянського суспільства) тисне інформація про негатив, пов’язаний із міжнародною міграцією («відтік мізків», залишені без догляду діти й старенькі, знелюднення сільських районів, контрабанда, торгівля людьми).
Вони не знають реального досвіду переважної більшості домогосподарств, до яких входять трудові мігранти. Протягом останніх 15 років у приватному секторі, а надто у сфері фінансового посередництва, надмірну увагу звертали на грошові перекази та фінансову грамотність замість того, аби подивитися на самих трудових мігрантів та їхні загальні цілі накопичення статків або ж розглянути ситуацію з перспективи всіх міграційних витрат.
Як свідчить дослідження, українські трудові мігранти з 1991 року не довіряють потенційним постачальникам послуг, зокрема українським, як в урядовому, так і приватному секторі. Наші заробітчани, які працюють в країнах ЄС, зацікавлені інвестувати в місцеві інфраструктурні проекти і місцеві громади в Україні (22%). Популярні й інвестиції в малий і середній бізнес у сфері будівництва, торгівлі, туризму, виробництва. Найпривабливіші галузі для трудових мігрантів цікавлять і приватних іноземних інвесторів, зокрема виробництво, торгівля, будівництво.
Експерти прогнозують, що в осяжному майбутньому трудова міграція в Україні не зменшуватиметься. Значна частина заощаджень заробітчан накопичуватиметься готівкою вдома, у формі інвестицій і на рахунках закордонних банків. Тож українська влада має створити належні стимули й умови, аби наші трудові мігранти перенесли свій накопичений капітал в Україну.
Елла НОВАК
