Експерти очікують, що курс американської валюти зростатиме й надалі, і наприкінці 2016 року за «зелений» доведеться платити 25,62 гривні. Зараз на міжбанківському ринку курс долара коливається в межах 21–22 гривень.
За прогнозами, інфляція за підсумками нинішнього року може стрибнути до 44,8%. У наступному році вона загальмує свій рух до 17,2%, економіка стабілізується і ВВП покаже невелике зростання — на 0,7%.
Міжнародний валютний фонд виділив Україні черговий транш у 1,7 млрд дол., який піде на поповнення валютних резервів НБУ і доведе їх до 12 мдрд дол., але МВФ не побачив жодного фактора в нашій економіці, який би сприяв її зростанню. Незалежні експерти погоджуються з цими висновками і зауважують, що реальна інфляція цьогоріч може досягти 100%.
Аби економіка успішно розвивалася, слід орієнтуватися на істотне збільшення інвестицій, як це робила, приміром, Естонія, де їхня частка досягає 28% ВВП, а не 18%, як нині в Україні, вважають експерти Центру Разумкова. Вони допускають, що естонський орієнтир для України є заниженим, зважаючи на масштаб накопичених проблем в економіці. Тому, скоріш за все, справжні зрушення в нашій економіці будуть можливими, коли інвестиції в неї сягнуть понад 30% ВВП.
Експерти звертають увагу на те, що цей показник інвестицій у ВВП не фігурує серед індикаторів розвитку у Стратегії-2020 (там ідеться лише про 40 млрд іноземних інвестицій, які очікують в Україні). Це дуже тривожний симптом нерозуміння джерел забезпечення економічних перетворень.

ДИСПАРИТЕТ
Згідно з дослідженнями Світового банку щодо визначення обсягу суспільних заощаджень з урахуванням чинників сталого розвитку Україна фактично проїдає свій капітал і не компенсує його наявним рівнем заощаджень. Цей процес істотно посилюється через серйозний негативний вплив економічних чинників, які зумовлюють перетворення чистих заощаджень навіть на від’ємну величину.
У нашій країні валові заощадження становлять 9,4%, а споживання основного капіталу — 11,9%, у країнах єврозони — 20,1% та 14,3% (зокрема, у Німеччині — 23,6% та 12,1%, Франції — 17,2% та 12,2%, Естонії — 26,3% та 17,3%, Швеції — 24,8% та 13,2%), Швейцарії — 31,7% та 17,2%, Ізраїлі — 21,7% та 13,8%, Південній Кореї — 30,8% та 15,5%, Китаї — 51,4% та 12,5%, Малайзії — 33,1% та 13,2%, Сінгапурі — 46,5% та 18%, Індії — 30,7% та 13,1%.
Без інвестицій не може бути інновацій, але й наявність інвестицій ще не означає інновацій, застерігають експерти, адже капітал може вкладатись у відтворення застарілих технологічних укладів в економіці. Це, власне, й відбувається в економіці нашої країни. В результаті навіть у періоди прискореного економічного зростання не відбувається нормальний процес структурного коригування і галузі, які потенційно могли би стати технологічними локомотивами, не отримують належного розвитку.
В Україні навіть у тих сферах, які складають основу конкурентних переваг у світовому господарстві (металургія, виробництво харчових продуктів), рівень інноваційної активності підприємств є критично низьким і дуже далеким від середніх рівнів країн Євросоюзу.
За таких умов країна не може розраховувати на якнайшвидше входження до структур висококонкурентних ринків Євросоюзу, підкреслюють експерти Центру Разумкова. Без кардинального зламу цієї тенденції розвитку українського бізнесу перспектив реальної, а не паперової інтеграції України в Європу немає.
Експерти зазначають, що інноваційний параліч, який охопив Україну, стосується не лише великого бізнесу, він властивий усім без винятку секторам підприємництва. Найнижчі рівні інноваційної активності виявляються саме у сфері малого бізнесу. В Україні інноваційно активними є 9,2% малих підприємств, тоді як у Китаї — 30%, Японії — 33%, Франції — 33,3%, Великій Британії — 35,1%, Швеції — 46%, Фінляндії — 48,5%, Малайзії — 57%, Німеччині — 66,5%.
Малий бізнес — це не тільки торгівля чи надання будівельних і ремонтних послуг. В інноваційно активних країнах це сфера, де генеруються та первинно відпрацьовуються нові, часто ризиковані в бізнесовому плані ідеї, які в разі успіху та в умовах розвинутих ринків капіталу здатні швидко перетворити перспективну ідею на великий бізнес-проект, а її ініціаторів — на мультимільярдерів.
І в цьому криється величезний стимул для інноваційного зростання та підприємницької ініціативи. Але все це може існувати, коли є цивілізовані ринкові інститути, які сприяють підприємництву та мобілізації капіталу, наголошують експерти. Їх в Україні за весь період незалежності не створено.
Тож вимальовується картина далекосяжного процесу деградації глибинних основ соціально-економічного розвитку. Якщо його не припинити, він неодмінно призведе до маргіналізації України в системі світової економіки, випадіння її із сучасності та, скоріш за все, до загибелі української державності.

ДОБРОБУТ
Слабка економічна динаміка не дозволяє суттєво покращити реальний добробут українських громадян. Номінальна зарплата за останні п’ять років зросла майже вдвічі, проте динаміка реальних доходів значно стриманіша. Лише завдяки офіційному низькому рівню інфляції у 2010–2011 роках індекс середньої реальної заробітної плати дещо перевищив докризовий рівень (у другому півріччі 2011-го). У 2011–2013 роках зарплати (номінальна та реальна) зростали дещо вищими темпами.
Однак посилення кризових явищ на початку минулого року (у тому числі висока інфляція) помітно обмежили висхідні тенденції в доходах населення. Інфляційний шок у першому півріччі 2014-го (внаслідок девальвації гривні) в умовах економічного падіння спричинив помітне зниження реальної зарплати — до рівня середини 2012 року.
Тобто у кризові періоди як 2008–2009 років, так і 2013–2014 років фактично відбувалася консервація рівня реальних зарплат, хоча номінальні й могли певним чином зростати. У своїх оптимістичних сценаріях експерти передбачали, що відновлення зарплат і доходів у 2014–2015 роках нагадуватиме відновлення 2009–2010 років, а саме — матиме помірний чи скоріше суто символічний характер. Зараз зарплати заморожені, як того вимагав Міжнародний валютний фонд.
Інші ресурси населення (кредити комерційних банків, депозити населення в банківській системі) також зазнали суттєвих змін і дисбалансів, спричинених кризовими впливами. Так, стійке нарощування кредитів і депозитів у докризовий період було порушено кризою 2008–2009 років. Внаслідок значного виведення депозитів і перерахування залишків за кредитами за новим (девальвованим) курсом стався помітний розрив між обсягами кредитів і депозитів.
У докризовий період (2010–2012 роки) обсяги депозитів населення послідовно збільшувалися, а обсяги кредитування, навпаки, не лише не зростали, а навіть скорочувались і тільки з початку 2013-го почали утримуватися на фактично постійному рівні. Звичайно, таке ставлення до кредитування населення зумовлене суттєвим обсягом поганих кредитів (іпотечних, на купівлю автомобілів, побутових товарів тривалого користування), сформованих в експансивний докризовий період.
Експерти вважають, що у найближчі п’ять років навіть поступового відновлення кредитних ринків для населення не відбудеться. Збереження розриву депозити-кредити може привносити додаткові ризики: банки, побоюючись збільшення кількості поганих кредитів, можуть спрямовувати депозитні кошти на валютні ринки, формуючи непередбачувані зміни в попиті-пропозиції валюти, а з тим розхитуючи курсову динаміку.
Девальваційний шок навесні минулого року знову призвів до суттєвого нарощування вартості отриманих кредитів попри те, що загальна тенденція до обмеження кредитування населення залишилася. При цьому загальні обсяги депозитів (внаслідок перерахування валютних депозитів) в умовах виведення коштів населення з банківської системи помітно зменшилися. У період із вересня 2008-го до вересня 2009-го населення вивело 35 млрд депозитів у національній валюті, в іноземній — 3 млрд дол. У першому півріччі минулого року — 40 млрд грн і 6 млрд дол.
За умов збереження високих девальваційних ризиків навряд чи валютні депозити повернуться у банківську систему, а гривневі заощадження населення намагатиметься перевести в готівкову іноземну валюту. Виходить, національна банківська система продовжуватиме втрачати кошти населення. У свою чергу, населення не зможе розраховувати на банківську підтримку.
Це й надалі підтримуватиме девальваційну хвилю і вимиватиме заощадження людей із фінустанов, посилюючи кризові явища, розхитуючи банківську систему. У першому півріччі цього року збитки українських банків сягнули 82 млрд грн.

ПОТЕНЦІАЛ
Нині Україна вкотре опинилася на межі економічного виживання. Втім, вважають експерти Центру Разумкова, країна зберігає потенціал відновлення. І за умови прискореного реформування, зміни системи державного управління, активного залучення до світових виробничих і фінансових потоків Україна зможе у відносно стислий період посісти гідне місце у світовій економіці.
Зважаючи на зміну структури та чинників розвитку глобальної економіки, українська модель зростання докризового періоду, базована на експортній експансії товарів із низькою доданою вартістю, вже не буде дієвою в середньо- і довгостроковій перспективі. Інвестиційне розширення надасть нашій країні шанс на економічне відновлення, тому в сьогоднішніх реаліях посилення інвестиційного сприяння є одним із найактуальніших завдань економічної політики держави.
На думку експертів, прийняті у вересні 2014 року державні документи, що визначають стратегію розвитку України на період до 2020 року та заходи з імплементації Угоди про асоціацію з ЄС, вкрай необхідні. Але у своєму нинішньому вигляді є недостатньою основою для успішного здійснення в Україні реформ, які б дозволили дати ефективні відповіді на виклики, що постають перед українським суспільством.
Ці документи потребують коригування та доповнення. У них мають бути чітко визначені фінансові, організаційні гуманітарні ресурси для здійснення необхідних перетворень, а також джерела їх походження та механізми мобілізації. Важливого значення набувають завдання з істотного збільшення (до 30%) частки валового капіталоутворення у ВВП країни за рахунок значної активізації внутрішніх приватних інвестицій.
Концентрація економічних реформ у їх першій фазі на питаннях зміни параметрів підприємницького середовища та підвищенні його схильності до інновацій має потенціал найбільшого позитивного кумулятивного впливу на розвиток і здатність продукувати потенціал для подальшого розширення сфери реформ. Особливий наголос у цьому аспекті експерти радять поставити на інноваційності малого бізнесу.
Важливо чітко визначити структуру потенційних конкурентних переваг України в європейській та світовій економіці задля зменшення стратегічної невизначеності для приватного бізнесу та якнайшвидшого створення точок прискореного зростання в економіці, які підвищуватимуть динаміку економічного розвитку в цілому. У цих пріоритетних сферах необхідно реалізувати у пріоритетному порядку програми наукових досліджень і розробок, які покликані забезпечити технологічні прориви в перспективних напрямках.
Для успішного здійснення кардинальних трансформацій слід змінити сам спосіб підприємницької поведінки українського бізнесу, вважають експерти Центру Разумкова. Його треба позбавити орієнтації винятково на короткострокові цілі та розвинути в ньому здатність до стратегічно орієнтованої ринкової поведінки в умовах жорсткої глобальної і європейської конкуренції. І зорієнтуватися на ефективну кооперацію з державою (державно-кооперативне партнерство) та недержавними установами й організаціями, університетами та іншими вищими навчальними закладами.
Мета такої кооперації — оптимізація процесу наукових досліджень, підготовки фахівців із необхідними для успішних інновацій компетенціями, визначення та фінансова підтримка найбільш ефективних механізмів освоєння перспективних ринків збуту.
Водночас це потребує проведення державою в кооперації із соціально відповідальними представниками великого бізнесу цілеспрямованої освітньої політики в напрямі формування відповідних світоглядних засад молодого покоління та реалізації політики з поширення передового досвіду організації соціально відповідального бізнесу в розвинутих країнах світу.
Мінімізація можливостей для отримання доходів рентного типу та формування повноцінного конкурентного середовища для підприємництва мають бути результатом як відповідних змін у чинних законах, так і кардинальних змін у ціннісних орієнтаціях не тільки суспільства, а й сфери бізнесу.
Здійснення кардинальних трансформацій загалом та в економіці зокрема, їх наближення до цілей, визначених євроінтеграційною стратегією України, стане реальністю лише в разі активної участі та співпраці в цьому процесі всіх верств населення та за активної, стратегічно орієнтуючої і креативної ролі держави.
Це стане можливим, переконані експерти, винятково при піднесенні в суспільстві рівня взаємної довіри — довіри один до одного, довіри до суспільних інститутів — і подолання відчуження держави і громадянина. Саме це повинно стати головним результатом реформування політичної і правової системи держави.
Елла НОВАК