— Наталю Іванівно, що Вас спонукало взятися за таку цікаву і водночас слизьку тему — сновидіння? Наскільки вони є важливими, визначальними у нашому житті?
— Спершу зауважу, що з 1991 і по 2009 роки я вела щоденник сновидінь — після того як «прочитала» уві сні лист від сина секретаря Комуністичної партії Іспанії Долорес Ібаррурі, котра доживала віку в Радянському Союзі, — Рубена Ібаррурі, й повідомлена мені інформація підтвердилася.
Прошу не сприймати це за дивацтво хоча б тому, що в деяких країнах, зокрема США, давно існують установи, які створюють картотеки сновидінь. Сформувалася й наука, яка вивчає це явище: онейрологія.
Нічний бік нашої психіки зіграв велику роль у становленні європейської цивілізації.
Уві сні янгол являється Богородиці Марії та її чоловіку Йосипу, уві сні ж волхви дістають пораду іншою дорогою вертатися на батьківщину, бо цар Ірод, не знайшовши Святе Немовля, замірятиметься на їхні життя.
«...І старці ваші сновидіннями наставлені будуть» — написано в «Діяннях» (2,17). Коли перед правителем Понтієм Пілатом постало питання, кого відпустити на свято Пасхи — Христа чи Варраву — «жінка його послала йому сказати: не роби нічого Праведникові Тому, бо я багато потерпіла сьогодні уві сні через Нього» (Євангеліє від Матфея, 27, 19-27, 43).
Уві сні великий Франциск Ассизський побачив означені хрестом шоломи та щити хрестоносців; неправильно зрозумівши цей знак, він скочив на коня й схопився за зброю, але вдруге уві сні йому відкрилося його призначення — спинити безумство походів заради звільнення Гробу Господнього.
Те ж саме й в інших культурах: наприклад, мати індійського царевича Сіддхартха Гаутами уві сні дізнається про незвичайну місію сина, якому призначено стати засновником буддизму.
Під впливом сновидінь Олександр Македонський розробляв свої стратегічні плани, а Авраам Лінкольн скасував рабство.
Відомо, що один із найдавніших відомих науці сонників з’явився в Єгипті приблизно у 2000 році до нової ери паралельно з астрономічними дослідженнями, які вражають своєю точністю. Це означає, що людина дуже рано усвідомила себе на перехресті двох безмеж: того, що над нею, і того, що всередині неї.
Наш мозок має мільярди нервових клітин і, як підрахував французький учений Карл Саган, спроможний перебувати в такій кількості станів, що у Всесвіті не стачить атомів, аби назвати цифру.
Космос навколо й всередині нас теж космос... Чи випадково? «Наша психічна структура повторює структуру Всесвіту, і все, що відбувається в космосі, повторює себе в нескінченно малому і єдиному просторі людської душі», — писав великий психолог Карл Густав Юнг, котрий, як і Зігмунд Фрейд, багато займався сновидіннями.
— Отож джерело невичерпності картин та образів, які ми проглядаємо вночі незалежно від нашої волі, зрозуміле?
— Було б непростимим спрощенням пояснювати сновидіння хаотичною грою нашої підсвідомості, яка стає господарем ситуації, коли відпочиває тіло, а з ним і те, що називають свідомістю. Як формуються їх сюжети, часом дуже стрункі та логічні й чи так уже вони нічого не означають? У які, за висловом кібернетиків, «канали інформації» заганяється стихійна гра нашого мозку й від кого чи від чого це залежить?
Енцелограф — прилад, який стежить за зміною природних електричних імпульсів, що відходять від різних ділянок мозку, за ніч фіксує кілька підйомів та спадів частоти коливань біострумів і підвищення температури нервової тканини, що свідчить про енергійну роботу мозку.
Відповідно розрізняють два види сну: повільний і швидкий, або ж активний. Останній ще називають парадоксальним, і перед пробудженням він може тривати понад тридцять хвилин. Загалом же на фазу парадоксального сну припадає від півтори години до двох годин. Тоді людину збудити важко: її очні яблука рухаються, ніби стежать за чимось, враження таке, що вона не може відірватися від цікавого фільму, який їй показують. А так воно і є! Коли ж «фільм» виявиться страшний, то спрацьовує інстинкт самозбереження, і ми прокидаємося часом у холодному поту.
— Що тоді з нами відбувається?
— Під час парадоксальної фази сну в людини може бути і тиск високий, і пульс пришвидшений, та й узагалі енергії витрачається більше, ніж за нормального відпочинку. Не дивно, що після, здавалося б, спокійної ночі ми прокидаємося з таким відчуттям, ніби, як кажуть у народі, на нас «чорти горох молотили». Або ж навпаки — без причини окриленими та оздоровленими.
Ось що записав у щоденнику француз Мішель Сіфр, котрий зважився на дуже ризиковий експеримент — на два місяці ув’язнив себе в альпійській прірві Скарассон: «Учорашній день був виснажливо порожній. Я страждав від самотності й відчував страшенну втому. Сьогодні, навпаки, я в повній формі, діяльний. Яка дивовижна різниця в самопочутті протягом усього лише двох діб, точніше, двох циклів активності й сну! Мабуть, моя поведінка залежить від того, наскільки добре я спав, а також від думок, які приходять у період активності, а також від тих, які товпляться в підсвідомості, оживають уві сні».
Люди, котрі вважають, що їм ніколи нічого не сниться, помиляються: такого просто не буває. У науці побутує думка, що «раціоналістам» здебільшого сняться чорно-білі сни, емоційним людям — кольорові, причому спокійнішим з них у холодних тонах: синіх, зелених... І що це таке — стан поміж сном і тим нашим життям, яке ми маємо за реальне, — чи не щілина поміж двома світами?
— Отже, без «перетікання» між двома світами людина не здатна існувати?
— Без сну людина може обходитися значно менше, ніж без їжі. Вже через 30—40 годин порушується сприймання відстані, через 90 настають галюцинації, через 200 справжнісінький психоз аж до епілептичних нападів, а далі краще не випробовувати, зваживши, що подібні експерименти в історії вже ставили. Македонський цар Персей загинув у полоні через те, що йому не давали спати.
Та от дива! Приблизно той самий ефект виходить, якщо людину систематично будити на стадії парадоксального сну, зовнішньою ознакою якого є посмикування повік.
Героїня оповідання американського письменника Трумена Капоте «Злий фатум» продає свої сновидіння таємничому містеру Реверкомбу, котрий нібито складає їхню картотеку. Спочатку дівчині подобається легко добувати гроші, та за якийсь час вона почувається страшенно спустошеною, окраденою, неспроможною ні на яке бажання. Вона ладна викупити свої сновидіння, але це неможливо: вони вже для чогось використані.
Геніальний Альберт Ейнштейн знаходив у художніх творах науки не менше, ніж у суто наукових. Тож фантастичне оповідання Капоте у світлі нинішніх уявлень про структуру сну цілком відповідає дійсності. З тією поправкою, що нічні видива в людини не купиш. А забрати можна — за допомогою фармацевтичних засобів, які зводять нанівець саме парадоксальну фазу сну, тому й не йдуть на користь нервовій системі.
— Колись сон вважали репетицією смерті.
— А тепер у науці переважає думка, що це — репетиція життя. У принципі той космос, що всередині нас, досліджений так само мало, як і той, що зовні. Порівняно невеликий відсоток клітин кори головного мозку бере участь в управлінні внутрішніми органами, а інші що роблять? Займаються тим, що називається розумовою діяльністю: аналізують пережите, відбирають потрібну інформацію, приймають оптимальні рішення, запам’ятовують щось, малюють яскраві картини того, що було й що може статися... Все, що підкидає нам життя, має бути опрацьоване й компактно вкладене в «аннали пам’яті». Тому у вісімдесят років людина може згадати те, що сталося з нею в ранньому дитинстві, хоч їй здавалося: все безнадійно припало порохом забуття. А для такого ефекту інформація має бути вкладена в код — ніби рослина в насіння, щоб у потрібний час прорости логічним висновком чи художнім образом.
— Ось для чого, виходить, нам потрібні сновидіння?
— Дофрейдівський психолог Робертс писав: «Людина, позбавлена здатності бачити сновидіння, через деякий час впадає в безумство. Бо маса несформованих, уривчастих думок накопичуватиметься у мозку і пригнічуватиме ті думки, які мають повністю зберігатися в пам’яті». Така думка спостереженнями підтверджується, але тільки почасти.
Можливо, запам’ятовування чогось супроводжується формуванням ланцюжка з нервових клітин, і коли виникає потреба відновити якийсь фрагмент інформації, цей ланцюжок заново збирається. А що таких процесів відбувається дуже багато, то, накладаючись один на одного, вони утворюють химерні комбінації сюжетів сновидінь.
За сучасними науковими уявленнями, під час парадоксальної фази сну в нашому мозку відбувається щось подібне до перевірки комутаторів. З хаосу зчеплень нейронів утворюється лад, бо ж виникають найрізноманітніші комбінації — враження про недавні або давні, але за змістом близькі до них події, припущення, остороги, тривоги, надії — цілий конгломерат з-поміж того, що ми називаємо емоційним та інтелектуальним життям. Наш мозок уві сні перевіряє здобуту інформацію: відкидає зайве, відкладає цінне... Все це так, але чому сюжети сновидінь часто розвиваються в іншій реальності? Яка її природа? На це запитання немає відповіді.
— Чи там, де треба, шукаємо?
— Може, справа не тільки в діяльності нашого мозку, котрий, як вважали колись, виробляє думку, немов печінка жовч, а в чомусь іншому? Ще недавно подібна постановка питання була «єретичною», але останнім часом у науці нагромадилося стільки спостережень, що від такої версії «відмахнутися», як це було раніше, вже не вдається. До роздумів спонукає хоча б сновидіння, котре тлумачиться як форма істерії. Але чому людина з відключеною свідомістю набуває неможливої для неї досконалості в координації рухів? Що ними керує?
Ще цікавішими є випадки написання уві сні того, що вдень не вдавалося. Відомій у ХVIII столітті медіуму Елізабет д’Есперанс у школі не давалися твори. Якось, написавши кілька слів на тему природи й остаточно в собі зневірившись, вона вклалася спати, а вранці побачила розкидані навколо ліжка й списані її почерком аркуші паперу. Завдання було виконане! Задокументовано кілька випадків, коли людині, котра грала в лотерею, виграшні номери було названо уві сні. Як здійснюється цей контакт з майбутнім?
Так званим автоматичним письмом написано багато творів, і пояснювати це явище грою підсвідомості — марне діло. Бо виникає наступне запитання: що таке підсвідомість і чому її можливості незрівнянно більші, ніж свідомості, яке матеріальне підґрунтя цього явища?
Електроенцефалограма показує, що новонароджена дитина бачить сни майже безперервно. Бодай мінімального життєвого досвіду в нашому світі вона ще не здобула, тому знову ж таки постає питання: звідки беруться їхні сюжети, про що вони і яке мають значення для її розвитку? Побутує думка, що сновидіння є формою інтелектуальної діяльності ще не народженого в материнській утробі. Але визнання цього факту відкриває шлях до осмислення нашого нічного життя як другої реальності.
— Дехто вважає, що сниться те, про що думаєш.
— Але треба, мабуть, мати не надто складно організовану психіку, щоб бачити сни на лише виробничі або побутові теми. Принаймні мій особистий досвід, та й досвід інших людей, такого припущення не підтверджує. Судіть самі: чи могли мене — людину, котра ніколи не робила спроби вступити до КПРС, хвилювати обставини смерті саме сина секретаря Компартії Іспанії Долорес Ібаррурі?
— Тож яка таїна щодо нього відкрилася вам уві сні?
— Я знала, що він як льотчик загинув у небі під Сталінградом, шкода його, звичайно, але не більше, ніж будь-яку людину. І от років тридцять тому сниться мені, що я дістаю лист зі скриньки на паркані власного обійстя, а з нього дізнаюся, що Рубена Ібаррурі вбито на землі, ще й пострілом у спину, а куля прилетіла з боку так званого загородзагону.
Звичайно, такий сон не міг не запам’ятатися, та яким же було моє здивування, коли роки потому я в пресі натрапила на відомості, що Рубен Ібаррурі й справді загинув на землі. Невдовзі по телевізору показали фільм про Велику Вітчизняну війну, і в ньому молодого та напрочуд вродливого сина жінки, яку називали Пасіонарією, вбивають таки ж на землі за дуже загадкових обставин. Хто послав кулю? Загородзагоновець? Боюся, що ця деталь ніколи не вирине з «кіммерійського мороку» історії й залишиться таємницею, яка чомусь відкрилася мені. От після цього я й почала вести щоденник сновидінь, прагнучи збагнути, що ж вони означають і для чого нам дані.
Цікаво, що аналіз власних снів показав: чимало з них також справдилися. А у вас?
— Про деякі свої сни я можу достеменно сказати: вони справдилися. Та Ви наполягаєте, що в нашому нічному житті приховані надто важливі «ключі», якими можна відімкнути перспективи і можливості людини.
— Ми живемо в час вибухового розвитку комп’ютерних технологій, що на очах змінює нашу колективну свідомість. Наше життя, а особливо життя дітей, дедалі більше стає віртуальним, хоч ми навряд чи над тим замислюємося. Якщо ми у своєму еволюційному поступі дозріли до спілкування з розумними машинами, то чи не пора збагнути, що ж це таке — світ наших думок, емоцій, передчуттів та сновидінь? Дедалі більше стає зрозуміло, що то зовсім не «дзеркало», яке відбиває те, що ми сприймаємо як матеріальне життя, а з тим і постає питання, наскільки наша друга реальність спроможна вплинути на першу, а можливо, й сформувати її.
Володимир КОСКІН, фото автора