Це нескладно — прийшов на сьому, зіграв виставу... А от після вистави до мене одразу підходять багато людей із запитаннями з усіх галузей культури. Тож міністерська робота триває.
Нещодавно вдалося зіграти ще й прем’єру — «Я знайду тебе, тому що кохаю!». Це була робота студентки режисерського курсу Едуарда Митницького. Мені одразу почали закидати, що ось я пішов у студентську роботу. Хоча, навпаки, я вважаю, що це хороший імпульс, коли молоді можуть дебютувати у професійному театрі», — розповів Євген Миколайович.
Події вистави «Я знайду тебе тому, що кохаю!» відбуваються вночі в одній із в’язниць Техаса.— Саме у такому незвичайному місці вперше зустрічаються хлопець і дівчина і відразу ж закохуються одне в одного. Він — за ґратами, звинувачений у зґвалтуванні, очікує розправи розлюченого натовпу. Вона — ще зовсім молода, працює кухаркою за копійки і утримує свого безробітного батька. І для них є лише один вихід — втеча. Втеча від страху, самотності, несправедливості та смерті. Та чи подарує їм доля цей шанс?
Очевидно, головна ідея вистави була висловлена у словах: «Після того як я тебе побачив, мені є чим дорожити» та «Завжди мати людину, яка буде з тобою поруч до самої смерті». Адже наскільки легше приймати будь-які удари долі, якщо біля тебе вірний друг, який завжди допоможе та підтримає. Однак, на жаль, далеко не кожна людина має такого щирого друга.
Інша не менш важлива думка спектаклю — чи є справжнє правосуддя? Ця тема особливо актуальна у наш час, коли багато людей втратили віру у справедливість закону.
Для Євгена Нищука роль ув’язненого хлопця немов продовження його роботи у моновиставі «Момент кохання» за Володимиром Винниченком, де кохання також зародилося в екстремальних умовах, і вся його цінність полягала в тому, що воно може тривати лише мить.
Справжнім відкриттям театру стала молода артистка Анастасія Блажчук. Разом з Євгеном вони створюють неповторний дует, який мало кого зможе залишити байдужим. Всі інші актори (Ганна Васильєва, Борис Георгієвський, Артем Мартінішин та Олександр Ромашко) є скоріше тим тлом, на якому більш виразно видно стрімкий розвиток їхніх щирих і ніжний почуттів.
Дещо інше забарвлення має сучасна комедія «В чом чюдо, тьотя?!». Багато хто вже на своєму гіркому досвіді переконався, як небезпечно мати справу з хатніми аферистами. Саме через таких нечесних на руку ділків люди нерідко втрачають своє житло. То чи зможе хтось стати на їхньому шляху? Можливо, добросердна дівчина? Але ж аферист зможе легко закохати її в себе. Тоді, може, меркантильна тьотя? Проте їй можна пообіцяти нагороду. Старий дід та баба? Однак їх, виявляється, обдурити найлегше. Вся надія лише на чудо. Та чи станеться воно?
Дві вистави досить різні. Але обоє засвідчують, що український театр не стоїть на місці, а розвивається. І все помітніше чути голос молодих українських режисерів. Отож творчий процес триває.
Едуард ОВЧАРЕНКО