Одночасно в 1954–1975 роках він — викладач Київського хореографічного училища.
У 1985–1987-х роках Клявін був балетмейстером Київського дитячого музичного театру. А в 1987–1992-х він — балетмейстер-постановник і педагог-репетитор балету в оперних театрах Белграда, Нові Сада і Загреба.
Клявін-Візиренко — танцівник яскравого акторського таланту, який віртуозно володів класичним і характерним танцями, створював психологічно правдиві сценічні образи, був майстром дуетного танцю.
Як балетмейстер Клявін здійснив постановки балетів: «Кіт у чоботях» В. Гомоляки (1963), «Кам’яна квітка» С. Прокоф’єва (1965), «Дон Кіхот» Л. Мінкуса, «Лебедине озеро» П. Чайковського (обидві — 1972), «Муха-Цокотуха» Д. Саліман-Владимирова (1981), «Чарівний сон» на музику М. Лисенка (1983; усі в Київському театрі опери та балету ім. Т. Шевченка), «Оксана» В. Гомоляки (1964, Донецький театр опери та балету).
Роберт Альбертович поставив танці в операх «Євгеній Онєгін» П. Чайковського (1983), «Царська наречена» М. Римського-Корсакова (1998; обидві — Київський театр опери та балету ім. Т. Шевченка), «Золоторогий олень» А. Костіна (1986, Київський дитячий музичний театр).
Роберт Клявін був і видатним педагогом, серед його учнів — визнані майстри балету: Валентина Калиновська, Юрій Карлін, Сергій Лукін, Валерій Михайловський, Теодор Попеску.
Він також керував гастролями Київського балету у Бельгії, Угорщині, Швеції, Данії, Норвегії, Німеччині, Іспанії, Румунії, США, Канаді, Франції.
Найгучнішими гастролями наших майстрів балету досі, на думку фахівців, залишаються виступи у Франції в листопаді 1964 року. Тоді блискучий Париж, який мав славу в усі часи як балетний центр світу, на сцені Театру «Шанз Елізи» приймав учасників Другого міжнародного фестивалю танцю — балетні колективи з Англії, США, Швеції, Франції, Канади... У фіналі фестивалю виступала група з 40 артистів Київського балету.
Складний репертуар, що складався з декількох різноманітних програм, дав можливість повною мірою проявити естетику Київської балетної трупи та її творчий потенціал: «Франческа да Ріміні» і другий акт «Лебединого озера» П. Чайковського, «Пахіта» (гран-па) і «Дон Кіхот» (па-де-де) Л. Мінкуса, «Симфонічні танці» С. Рахманінова, «Поручик Кіже» С. Прокоф’єва, а також три концертні програми, що складалися з ряду хореографічних мініатюр, дивертисментів, дуетних номерів...
Національна хореографія була представлена «Українським гран-па» у постановці В. Вронського, народними танцями і, природно, традиційним «Гопаком» на музику В. Рождественського у постановці Р. Клявіна, який незмінно викликав грім оплесків, завершуючи кожен концертний вечір.
Журі фестивалю присудило найвищу нагороду — «Золоту зірку» — Київському балету як кращому колективу. Паризький університет танцю, очолюваний Сержем Лифарем, нагородив поза конкурсом преміями Анни Павлової та Вацлава Ніжинського солістів трупи Київського балету Іраїду Лукашову і Валерія Парсегова.
Після успішних гастролей у Парижі балетна трупа виїхала у тріумфальне турне по Італії, виступивши в Тулузі, Ліоні і в Монте-Карло, столиці Монако, під час якого було показано 32 концерти.
Численні відгуки на сторінках «Парі-прес», «Франс суар», «Парізьєн Лібере», «Орор», «Юманіте діманш», «Фігаро» дають нам можливість чітко уявити неймовірний ступінь успіху.
Не тільки як керівник і головний балетмейстер Київської опери, а й як неабиякий виконавець залишився в пам’яті і серці цінителів прекрасного Роберт Альбертович Клявін. Його найуспішніші партії — це Степан («Лілея» К. Данькевича), Лукаш («Лісова пісня» М. Скорульського), Софрон, Паша («Маруся Богуславка» А. Свєчнікова), Іван («Чорне золото» В. Гомоляки), Гірей («Бахчисарайський фонтан» Б. Астаф’єва), Андрій Волконський («Княгиня Волконська» Ю. Знатокова), Меркуціо («Ромео і Джульєтта» С. Прокоф’єва), Зігфрід, Ротбарт, Дезіре («Лебедине озеро», «Спляча красуня» П. Чайковського), Жан де Брієнні, Абдерахман («Раймонда» О. Глазунова), Альберт («Жізель» А. Адана), Базиль, Еспада («Дон Кіхот» Л. Мінкуса), Алі-батир («Шурале» Ф. Ярулліна), Спартак, Гармодій («Спартак» А. Хачатуряна).
У 1985–1987 роках Роберт Альбертович працював у Київському дитячому музичному театрі (нині Київський театр опери і балету для дітей та юнацтва), а з 1987 року — в оперних театрах Белграда і Нові Сада (Сербія), Загреба (Хорватія).
Крім театру, Клявін не був чужий мистецтв синтетичних. Він знімався у фільмах: «Андрій» (1954, Чорний Вихор), «300 років тому...» (1956, біскуп Леонтовський), «Лілея» (1959, Степан), «Летючий корабель» (1960, Змій), «Будні карного розшуку» (1973, Лавров).
Роберт Альбертович Клявін помер у 2002 році в Києві у віці 73 років. Похований на міському кладовищі «Берківці». На могилі артиста встановлено надгробний пам’ятник — скульптура майстра у ролі хана Гірея з балету Бориса Астаф’єва «Бахчисарайський фонтан».

ϳä­ãî­òó­âàâ ßðî­ñëàâ ØËÀ­ÏÀÊ,
Óêð­³í­ôîðì