Але хоч як було тяжко Лесі Українці, вона все своє життя віддавала рідній Україні, і нам потрібно брати з неї приклад», — розповів пан Олександр.
Розпочалася музична вистава з увертюри до опери Віталія Кирейка «Лісова пісня» — чудового твору, для якого, на жаль, не знайшлося місця у репертуарі жодного зі столичних театрів.
У виконанні заслуженого працівника культури України Зої Кравченко того вечора звучали добре відомі вірші Лесі Українки — «Хто сказав, що я слабка...», «Слово, чому ти не твердая криця...», «Ні долі, ні волі...», «Хотіла б я піснею стати», «Горить моє серце», «Це вигадка»; а Любов Сагат виконала пісні на слова поетеси — «На човні», «Лукашева сопілка», «Стояла я і слухала весну». Шанувальникам драматичної спадщини Лесі Українки було цікаво послухати фрагменти з драми-феєрії «Лісова пісня» (виконавці Ганна Коваль та Дмитро Вівчарюк), драми «Касандра» (Зоя Кравченко, Ганна Коваль та Олексій Кирилов) та арію Мавки з опери «Лісова пісня» (Любов Сагат).
Кожен номер окремо не оголошувався, а всі вони плавно перетікали з одного в інший, при цьому гармонійно створюючи єдине ціле. Режисерові та виконавцям вдалося поєднати поетичні рядки і ліричні мелодії у дійство, що змушує замислитися над жіночою долею, безмежно яскравою у почуттях і трагічною в дійсності. А основою композиції стала сила справжнього кохання, що пронизувала все життя і творчість поетеси, надаючи їй незламної віри в життя.
До нової постановки Олександр Кравченко обрав тих самих виконавців, що й до проекту «І на оновленій землі...» Сам же цього разу продекламував свого вірша, присвяченого поетесі, а в музично-поетичній виставі брати участі не став. За словами режисера, це він зробив зумисне, аби подивитися на зроблене збоку і врахувати здобутий досвід під час роботи над новими поетичними проектами.
А ми поцікавилися у митця, чому зараз українська класика малопопулярна і що потрібно зробити, аби виправити ситуацію?
«Багато хто підходить до постановок за українською літературою поверхово. Потрібно відмовитися від шараварщини, а зосередити всю увагу на глибокому філософському змісті нашої творчої спадщини. Принаймні я намагаюсь це робити у своїх музично-поетичних композиціях», — сказав Олександр Іванович.
Едуард ОВЧАРЕНКО
Фото надане Центром ім. І. Козловського