За словами Шумила, зберігся опис того, як Голубенко приїздив на Січ і серед козаків, схильних до благочестя, намагався підібрати послушників на Афон.
«Ця обитель переважно населялася колишніми козаками, деякі з них приймали чернечі постриги та залишалися назавжди, інші приїжджали на прощу до Афону, деякий час перебували в цій обителі, відпочивали від військових буднів», — розповів Сергій Шумило.
Зв’язки Запорозької Січі з Афоном не були випадковими, переконаний дослідник. Відомі в козацькому краї Трахтемирівський, Самарський Пустинно-Миколаївський монастирі підтримували тісні зв’язки з Афоном і запроваджували у себе чернечі афонські статути.
Як зазначив Сергій Шумило, після вивчення документів дослідники протягом року тричі приїжджали на Афон. Під час цих експедицій і були знайдені залишки скиту та соборний храм (кафолікон) козацької обителі на честь Різдва Богородиці, який зберігся у відносно хорошому стані. Також всередині храму частково зберігся фресковий розпис з києво-печерськими святими, орнаменти та дерев’яні іконостаси з іконами в стилі козацького бароко XVIII століття.
Назва козацької обителі «Чорний Вир», на думку дослідника, походить від річки, що трьома потоками стікає з гір та збирається у вир.
Історик вважає, що заснування «Чорного Виру» було спробою відродити на Афоні давноруський монастир Русик, який на той час уже був зайнятий грецькими ченцями. Занепад скиту, як і багатьох афонських монастирів, стався в 30-ті роки ХІХ ст., під час російсько-турецької війни, коли в монастирях Афону розташовувалися турецькі війська.
На прес-конференції Сергій Шумило також презентував свою книгу «Духовное Запорожье на Афоне. Малоизвестный казачий скит «Черный Выр» на Святой горе», яку написав за матеріалами архівних досліджень та експедицій на Афон.
Наталія МОЛЧАНОВА, Укрінформ