Суспільство
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
П'ятниця Березень 22, 2019

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 01 Березень 2019 11:30

Обіцянки-цяцянки

Rate this item
(0 votes)

ЩО НАПИСАНО ПЕРОМ... 
АБО СПРОБА АНАЛІЗУ ДЕЯКИХ ПЕРЕДВИБОРНИХ ОБІЦЯНОК КАНДИДАТІВ У ПРЕЗИДЕНТИ

Ча­су до пер­шо­го ту­ру пре­зи­дент­ських ви­бо­рів усе мен­ше й мен­ше. Від­так і бо­роть­ба по­си­лює­ть­ся з кож­ним днем, про що свід­чить, зок­ре­ма, низ­ка по­дій ни­ніш­ньо­го по­лі­тич­но­го тиж­ня.
Йдеть­ся пе­ред­усім про опри­люд­нен­ня фак­тів зло­вжи­вань в «Укро­бо­ронп­ро­мі» та за­яву Юлії Ти­мо­шен­ко, що по­слі­ду­ва­ла за­тим: мов­ляв, по­тріб­но не­гай­но роз­по­ча­ти про­це­ду­ру ім­піч­мен­ту Пре­зи­ден­та.

Вочевидь, немає сенсу нагадувати, що провести настільки складну процедуру упродовж тих чотирьох тижнів, що лишилися до виборів, просто нереально. Тому подібну заяву варто сприймати виключно як передвиборний хід.

Хоча заради справедливості варто визнати, що подібними ходами не гребують усі основні конкуренти Тимошенко, включно з чинним Главою держави. Власне, для політичних діячів це не свідчення чогось негативного, скоріше — просто об’єктивна реальність...
Останні соціологічні опитування демонструють, що лідери перегонів ідуть пліч-о-пліч, тож першу двійку, котра продовжить змагання у другому турі, визначити не так-то й просто. Разом із тим тривалий час коло кандидатів, які мають шанси бодай подолати позначку у п’ять відсотків, залишається стабільним.
Таких шестеро. Це — чинний Президент Петро Порошенко, колишній керівник уряду Юлія Тимошенко, продюсер та актор Володимир Зеленський, нардеп Юрій Бойко, екс-міністр оборони Анатолій Гриценко й лідер парламентських радикалів Олег Ляшко.
Усі, крім Зеленського, висувалися на попередніх виборах у 2014-му. Відтак чому б не спробувати порівняти програми лідерів нинішніх рейтингів тоді й зараз.
Зрештою, передвиборна програма — це не повністю вільна творчість кандидатів у Президенти. У профільному Законі про вибори глави держави зазначено, що документ, поданий до ЦВК, треба підготувати державною мовою, а його обсяг не повинен перевищувати 12 тисяч друкованих знаків.
Окрім того, програма може стати підставою для відмови кандидату в реєстрації, якщо в ній встановлять заклики до ліквідації незалежності України, зміни конституційного ладу через насильство, порушення суверенітету й територіальної цілісності, підриву безпеки, незаконного захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права й свободи людини, здоров’я населення.
Зрештою, кілька зі знятих із перегонів претендентів якраз і наразилися на немилість ЦВК саме через «вольності» у написанні своїх передвиборних бестселерів. Але розкажемо про лідерів передвиборної кампанії по порядку...

Пет­ро По­ро­шен­ко

П’ять років тому кандидат у заголовку програми пропонував виборцям «жити по-новому». Тепер він закликає рухатися «своїм шляхом». Програму Президента зразка 2014-го оцінювати найлегше. Усі обіцянки можна поділити на виконані (яких насправді — доволі багато), частково виконані та ті, які залишилися словами.
Серед повністю виконаних Порошенком пунктів програми можна назвати підписання Угоди про зону вільної торгівлі з ЄС, норму про вибори мерів деяких міст у два тури, збільшення витрат на Збройні Сили та їхнє оновлення. Також Україна зберегла податкові преференції для малого й середнього бізнесу.
Ще одна тема — забезпечення енергетичної незалежності та диверсифікація поставок газу. Очевидним досягненням стала відмова від закупівель палива в Росії та виграш справи проти «Газпрому» в Стокгольмському арбітражі. Ще один виконаний пункт — створення Суспільного телебачення.
Важливим досягненням чинного Президента, беззаперечно, є створення Помісної православної церкви та отримання Томосу. І це при тому, що у програмі п’ятирічної давнини подібних обіцянок Петро Порошенко не давав.
Деякі обіцянки виконано частково. Наприклад, Угода про безвізовий режим із ЄС підписана, але Президент обіцяв ще й розпочати переговори про приєднання до Європейського Союзу вже під час першої каденції.
У програмі 2014 року Порошенко обіцяв «зберегти наявний статус-кво в мовному питанні». Нині нового закону про мову досі немає, але Верховна Рада ухвалила відповідний законопроект у першому читанні й Президент підтримує його.
Окрім того, він обіцяв, що «аграрна галузь може стати точкою прориву для української економіки». За підсумками 2015-го аграрний експорт за обсягами вперше в історії України перевищив експорт продукції металургії та став лідером. Однак «прориву» української економіки за п’ять років, на жаль, поки не сталося.
Окрема тема — блок питань справедливості. Президент зобов’язався реформувати правоохоронну систему. Формально міліцію замінили на поліцію, провели реформу прокуратури, створили нові органи слідства й Нацагентство з протидії корупції. Реформа судів триває й досі. Проте фактичну дієвість цих змін поки що оцінити складно.
За даними соцопитувань, довіра до державних інституцій залишається на вкрай низькому рівні, а проблема корупції — одна з найгостріших. А нині, після висновку Конституційного Суду про буцімто неконституційність норми Кримінального кодексу щодо можливості притягнення до відповідальності корумпованих чиновників, ситуація в цій царині стає ще більш непривабливою.
Серед невиконаних обіцянок: ухвалення Закону про опозицію, нове та ключове місце Антимонопольного комітету в системі держорганів та передача виконавчої влади на місцях від губернаторів до виконкомів місцевих рад.
Щоправда, в останньому випадку реформа децентралізації все ж таки почалася, але необхідних змін до Конституції досі немає.
Останньою в блоці невиконаних слід згадати обіцянку «уникнути війни та зберегти мир, знайти прийнятні способи співпраці з Росією, насамперед економічної».
Нині, через п’ять років, Порошенко, на відміну від більшості конкурентів, уже не обіцяє миру. У програмі 2019-го йдеться про «продовження лінії на відновлення територіальної цілісності України» й трохи далі додано: «політико-дипломатичним шляхом».
Про решту невиконаних обіцянок узагалі не згадується. У тексті немає нічого про роль Антимонопольного комітету або Закон про опозицію. Як і конкретних ініціатив щодо децентралізації — лише мовиться, що вона триватиме.
Натомість Порошенко — єдиний із першої шістки кандидатів уточнює напрями посилення Збройних Сил — це ущільнення ППО, модернізація флоту та Повітряних сил.
Також Порошенко — єдиний, хто згадує в програмі про необхідність повернення бранців Кремля та заручників з окупованих територій.
Найголовніша ж обіцянка — це, вочевидь, заявка на вступ до ЄС, отримання та початок виконання Плану дій щодо членства в НАТО у 2023 році.

Юлія Ти­мо­шен­ко

У 2014-му лідерка «Батьківщини» принесла до ЦВК документ із заголовком «Час встановити справедливість». Тепер він має назву «Новий курс». Дещо з того, що Тимошенко пропонувала суспільству у 2014-му, вже виконано. Це стосується підвищення витрат на оборону до п’яти відсотків ВВП, підписання Угоди про асоціацію з ЄС або ухвалення нового Закону про держзакупівлі.
Однак чимала частина обіцянок лишається актуальною. Процитуємо лише деякі: «Звільнити Крим від російської окупації», «ратифікувати Римський статут», «створити власний замкнений ядерно-паливний цикл», «запровадити механізм приватного обвинувачення», «скасувати недоторканність народних депутатів, суддів та Президента України, запровадити дієвий механізм імпічменту Президента».
Цей перелік можна продовжити, утім, навіть серед переліченого в програмі Тимошенко 2019 року наявні тільки тези про скасування недоторканності та повернення Криму. Вона обіцяє домогтися деокупації півострова й частини Донбасу «військово-дипломатичним шляхом» та апелює до виконання Будапештського меморандуму 1994-го.
Власне, лідер «Батьківщини» — не єдина в тому, що не стежить за долею власних колишніх обіцянок. Це — спільна риса для всіх нинішніх лідерів перегонів, котрі були кандидатами і в 2014-му.
Їхні документи оновлені докорінно, а загальними лишаються здебільшого тільки теми Конституції, економіки та соціальної політики.
У програмі 2019 року Тимошенко каже про повну модернізацію Збройних Сил за стандартами НАТО, а також про зменшення кількості депутатів із 450 до 350 осіб та право змінювати центральну й місцеву владу в будь-який момент через референдум.
Ще вона обіцяє вибори мирових суддів та суддів місцевих судів, право законодавчої ініціативи громадянам у формі петицій і всю владу на місцях виконкомам рад.
У сфері енергетики кандидатка вже не згадує про ядерну, натомість зобов’язується забезпечити стрімкий розвиток відновлювальної та «біржову торгівлю всіма енергоресурсами».
В економіці та соціальній сфері Тимошенко гарантує рівень зарплат, як у Польщі, вже за п’ять років; приватні пенсійні рахунки, на які відраховуватимуть внески із зарплати, та скасування єдиного соціального внеску.
Головною та найвідомішою обіцянкою є зниження ціни на газ удвічі «першого ж місяця роботи нового Президента». Також у програмі голови «Батьківщини» йдеться про мікрокредити для ведення бізнесу до ста тисяч доларів без застави й під три відсотка річних. Для цього вона анонсувала ухвалення спеціального закону, який зобов’яже банки до таких виплат.

Юрій Бой­ко

Програма екс-міністра енергетики у 2014-му навіть не мала заголовка, що тільки підкреслює поспіх, з яким високопосадовці часів Януковича готувалися до тих виборів.
П’ять років потому Бойко вже має «План мирного розвитку для України». Нещодавнє об’єднання з Віктором Медведчуком у єдину політсилу відчувається навіть із різниці двох програм цього кандидата в Президенти.
Бойко, як і тоді, орієнтується на умовно проросійського виборця. У 2014-му він закликав до визнання російської мови другою державною, однак стара програма кандидата значно поміркованіша та розмита в низці інших питань.
Тоді Бойко був єдиним, хто у своїй програмі прямо пропонував захищати інтереси великого бізнесу. Однаково з малим і середнім, про які постійно пишуть його опоненти.
На цьому особливості його програми п’ятилітньої давності й завершуються. Він закликав до економічної співпраці з усіма країнами, до наповнення справжнім сенсом законів, які гарантують соціалку, до модернізації в енергетичній сфері. Однак конкретики не було.
У нинішньому бестселері Бойко в першому ж абзаці зазначає: «Наша держава має бути незалежною та нейтральною». За Бойком нині Україна нібито, відступає від засад Акта проголошення Незалежності.
Далі він пропонує виконати «всі міжнародні зобов’язання» України для встановлення миру на Донбасі й «прямі переговори з усіма сторонами конфлікту».
У наступному розділі — прямі вибори керівників регіонів та їхня «економічна самостійність». Усе це поєднано зі створенням місцевої муніципальної поліції.
Економічна та соціальна програми кандидата менше відрізняються від тієї, що була на минулих виборах. Бойко обіцяє щорічне зростання економіки на 5–7%. Це дещо менше, ніж в інших кандидатів, які вказують конкретні цифри. А ще — Бойко ініціює «скасування нелюдської медичної реформи» та поновлення десятирічного терміну навчання в школі.

Ана­то­лій Гри­цен­ко

На попередніх виборах програма Гриценка була максимально короткою. На самому початку він написав, що виконуватиме «програму партії «Громадянська позиція» і додав посилання на сайт, де її можна прочитати.
Далі були кілька загальних і неконкретних обіцянок, наприклад: «Очищу державу від корупції, змушу чиновника дотримуватися Закону». І наприкінці особистий номер телефона кандидата.
У 2019-му програма Анатолія Степановича значно довша. Він обіцяє ухвалення Закону про імпічмент Президента й повернення Донбасу за п’ять років.
Крим також «буде українським», але чітких термінів немає. На керівні посади в армії за Гриценка призначатимуть лише бойових офіцерів, а кількість генералів зменшать.
Окрім того, очільник «Громадянської позиції» — єдиний із лідерів перегонів, хто порушує питання приватної зброї. «Зброя буде легалізована і взята на облік, а держава, якій люди довірятимуть, відновить монополію на застосування сили згідно із законом», — ідеться в тексті програми.
Він пропонує створити нову виборчу систему, важливим елементом якої має стати заборона політичної реклами.
Показники економічного зростання від Гриценка — це десять відсотків, а зарплата — понад 700 євро. Кандидат обіцяє запровадити ринок землі, але тільки після виконання деяких розмитих вимог, приміром «зміцнення фінансової спроможності фермерів». Також Гриценко вказує на необхідності запровадження мораторію на експорт деревини.
З інших неординарних обіцянок варто виділити звільнення від оподаткування меценатства в освітніх установах і пожиттєвий термін за хабарництво серед суддів. Також Гриценко обіцяє не переобиратися на другий термін.

Олег Ляш­ко

Довгий заголовок програми лідера радикалів зразка 2014-го «План Ляшка: визволення України від окупантів. Порядок на своїй землі» за п’ять років скоротився просто до «Плану Ляшка».
Одна з головних обіцянок п’ятирічної давнини звучала: «Я поверну Україні Крим». У нинішній його програмі про Крим не згадано взагалі.
Якщо значна частина програми-2014 була присвячена міжнародним справам, то нинішня майже повністю орієнтована на внутрішню політику. Левова частка — соціально-економічний блок. Ляшко обіцяє економічне зростання 8–10% на рік, понад 100 мільярдів доларів інвестицій та два мільйони нових робочих місць.
Для цього потрібне втілення плану реформ авторства його команди. Комунальні платежі становитимуть не більше ніж 15% доходів населення, а селяни отримають дотації до п’яти тисяч гривень на одиницю худоби. Також Ляшко проти запровадження ринку землі.
Ляшко-кандидат пропонує зменшити кількість депутатів до 250, а міністерств — до десяти. Причому ще й ліквідувати посаду прем’єр-міністра.
У міжнародному блоці Олег Валерійович вимагає виконання Будапештського меморандуму та прямої військової угоди із США.

Во­ло­ди­мир Зе­лен­ський

Єдиний із числа лідерів, хто балотується вперше. Відтак порівнювати його нинішню програму поки що немає з чим. Втім, творіння шоумена усе ж таки містить деякі цікаві моменти. Як і Анатолій Гриценко, Зеленський обіцяє обиратися тільки на один термін.
Перший законопроект, що має намір ініціювати кандидат у разі свого успіху, — «Про народовладдя». У ньому автор пропонує унормувати питання про референдуми в країні та інші форми прямої демократії.
Також кандидат анонсує зняття недоторканності з Президента, депутатів і суддів. Наступні законопроекти врегулюють питання імпічменту Глави держави та відкликання нардепів.
Мирових суддів, які регулюватимуть прості спори, за Зеленським обиратиме народ. Кримінальні справи розглядатиме суд присяжних.
Окрім того, Зеленський обіцяє зарплату військовослужбовцям на рівні стандартів НАТО, апелює до Будапештського меморандуму й зазначає, що «здача національних інтересів і територій не може бути предметом жодних перемовин».
Серед оригінальних обіцянок Зеленського — «нульова декларація» для бізнесу. «Кожен бізнесмен за п’ять відсотків зможе задекларувати та легалізувати свої доходи», — ідеться в тексті.
Також він — єдиний із лідерів заявив про формування ринку землі без додаткових умов.
У соціальній сфері Зеленський пропонує принцип «гроші ходять за талановитим студентом» в освіті, базове медичне страхування коштом держави для малозабезпечених та обов’язкові щорічні медогляди.
Пенсійна система має стати накопичувальною замість солідарної. Як і критикований Зеленським чинний Глава держави, кандидат пропонує заміну податку на прибуток податком на виведений капітал у сфері економіки. Натомість СБУ повинна перестати займатись економічними злочинами.

* * *
Серед політичного істеблішменту дуже часто побутує думка, що більшість виборців або взагалі не знайомляться з програмами кандидатів, або читають їх надто поверхово. Втім, попри цей недоведений постулат вважаємо, що даний текст допоможе бодай трішки краще розібратись у передвиборному «океані».

Яро­слав ГА­ЛА­ТА

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».