— Єв­ге­не Яро­сла­во­ви­чу, які зав­дан­ня Ви ста­ви­ли для се­бе під час пе­ре­бу­ван­ня у ні­мець­кій сто­ли­ці?
— Я приїхав на Другі звітновиборчі збори Об’єднання українських організацій у Німеччині, що є крайовою центральною репрезентацією СКУ в Німеччині. Хотів дати українцям Німеччини відчути підтримку світового українства, СКУ, зацікавлення їхньою працею, яку ми вважаємо надзвичайно важливою, бо Німеччина є стратегічною і найбільш потужною країною в Європі.
Під час зустрічей із високопосадовцями у відомстві канцлера, у МЗС, із членами бундестагу з різних партій ми хотіли дати зрозуміти, що Німеччина мусить сьогодні відігравати надзвичайно важливу роль, оскільки те, що відбувається в Україні, не є виключно українськоросійською проблемою, а є світовою кризою. Ми хочемо в цьому переконати якнайбільше головних гравців у міжнародній спільноті, починаючи, очевидно, з Німеччини.
Також хочемо дати відчути, що Україна змінюється. І коли лідери різних європейських країн говорять, що в Україні потрібні реформи, подолання корупції, ми хочемо також представити їм уже проведені в країні важливі реформи.
— Пи­тан­ня по­лі­тич­них за­руч­ни­ків. Укр­ін­фор­му це сто­сує­ть­ся без­по­се­ред­ньо: наш ко­ле­га Ро­ман Су­ще­нко не­за­кон­но ут­ри­мує­ть­ся в СІ­ЗО «Ле­фор­то­во». Чи мо­жуть за­кор­дон­ні укра­їн­ці впли­ну­ти на ви­рі­шен­ня проб­ле­ми по­літ­в’яз­нів?
— Не так вплинути на Російську Федерацію, скільки вплинути на уряди країн проживання української діаспори, щоб вони здійснювали цей тиск.
Нашим завданням є звернути увагу владних структур цих держав, комісарів з прав людини та неурядових організацій, таких як «Міжнародна амністія», «Нагляд за правами людини», «Дім свободи», щоб вони ці питання постійно порушували. Ми робимо заклики, озвучуємо це питання, щоб воно лунало. Нам це вдається певною мірою. Ми часто недооцінюємо те, що наші поодинокі організації роблять у цьому плані.
— Ви не­од­но­ра­зо­во за­кли­ка­ли за­хід­них лі­де­рів до по­си­лен­ня санк­цій про­ти Ро­сій­ської Фе­де­ра­ції, до не­об­хід­но­сті на­дан­ня Ук­раї­ні зброї. На те­ре­нах Єв­ро­пи до вла­ди де­да­лі час­ті­ше при­хо­дять по­пу­ліс­ти. Чи є на­дія, що ва­ші за­кли­ки бу­дуть по­чу­ті?
— Це — одна з причин, чому я приїхав, власне, до Німеччини. Хочу дати відчути тут, що це питання залежатиме великою мірою від неї. І думаю, що при політичних змінах, які відбуваються в різних країнах, важливо переконати Німеччину, що вона в цей час повинна застосувати свій вплив, щоб зберегти санкції проти Російської Федерації, поки вона не виконає Мінських домовленостей та не деокупує Крим.
Ми спершу переконували міжнародне співтовариство, що це не внутрішній конфлікт в Україні. Думаю, що нам це вдалося. Але дуже багато зупинилося на «другому етапі», коли ситуацію в Україні розглядають як суто українськоросійський конфлікт. Завданням СКУ та його складових організацій є переконати світ у тому, що насправді це міжнародний конфлікт.
Якщо нам це вдасться, ми позбудемось елементів «української втоми» та того твердження, що санкції шкодять їхньому бізнесу. Люди зрозуміють, що дійсно є загроза для них та їхніх дітей і онуків, а також те, що можна або дешевим коштом стримати імперські амбіції Росії на кордонах України, або потім платити набагато вищу ціну.
— Як за­раз від­бу­ває­ть­ся взає­мо­дія СКУ з укра­їн­ця­ми в Ро­сії?
— Російські міністерство внутрішніх справ і суд ліквідували дві найважливіші українські крайові організації — Об’єднання українців Росії та Федеральну національнокультурну автономію українців Росії. Українці в Росії вже двічі намагалися відновити їх, але спроби були невдалими. Сьогодні до складу СКУ входять 5 регіональних організацій у Росії, вони беруть участь у наших заходах і ми маємо з ними живий контакт.
А сам СКУ потрапив у список попереднього «патріотичного стоплиста» в РФ. Ніхто нам не повідомив, що розглядається наше питання, не запропонував нам представити свою позицію. Ми про це довідалися зі ЗМІ. Зараз вирішують, чи будемо ми в цьому списку постійно. Така ситуація може значно ускладнити відносини між СКУ та українськими організаціями в Росії.
Заступник помічника держсекретаря США з питань Європи та Євразії рік тому свідчив перед комітетом сенату, що Російська Федерація щорічно виділяє приблизно 1,4 млрд доларів на пропаганду, яка поширюється 30 мовами на 130 країн та охоплює десь 600 млн людей.
Коли запитують, як ми можемо побороти таку дезінформацію, я відповідаю, що, наприклад, Facebook налічує 1,5 млрд користувачів. І якби кожен українець використовував Facebook не лише, щоб інформувати, коли відбуваються якісь хрестини, родини, Маланки, а щоб також стати воїном інформаційного фронту на користь України — реально хоча б раз на тиждень, якщо не раз на день, робити відповідні заяви, щоб боротися з російською пропагандою та щоб просувати реформи в Україні, то так ми можемо реально досягнути спільних успіхів.
З метою протидії російській дезінформації СКУ спілкується зі Східним страткомом Європейської служби зовнішніх зв’язків та підтримує контакти з аналітичними центрами, як, наприклад, з Атлантичною радою, щоб вони порушували на своїх заходах та у своїх публікаціях цю проблему.
— Ук­ра­їн­ська діа­спо­ра хо­че до­по­ма­га­ти Ук­ра­їн­ській дер­жа­ві. Як Ук­ра­їн­ська дер­жа­ва до­по­ма­гає вам?
— За нормальних обставин можна було б очікувати, що держава буде дбати про свою діаспору і допомагати їй утримувати свою ідентичність. Але ми живемо в часи, коли Росія окупувала Крим та веде на Сході України гібридну війну. Думаю, що українська діаспора після Майдану великою мірою зрозуміла, що мусимо всі зусилля зосереджувати на тому, щоб реально допомагати Україні захистити її територіальну цілісність.