Суспільство
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Четвер Березень 28, 2024

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 04 Листопад 2016 10:22

Мова – душа народу

Rate this item
(0 votes)

9 ЛИС­ТО­ПА­ДА — ДЕНЬ УК­РА­ЇН­СЬКОЇ ПИ­СЕМ­НО­СТІ І МО­ВИ

ЧУ­ЖИН­ЦІ, ПРАГНУЧИ УПО­КО­РИ­ТИ НА­РО­ДИ, НА­МА­ГА­ЛИ­СЯ 
НА­САМ­ПЕ­РЕД ПО­ЗБА­ВИ­ТИ ЇХ РІД­НОЇ МО­ВИ: «ТА­КОЇ МО­ВИ НЕ ІС­НУЄ...»

За ча­сів пе­ре­бу­ван­ня Ук­раї­ни у скла­ді Ро­сій­ської ім­пе­рії ук­ра­їн­ська мо­ва за­зна­ва­ла всі­ля­ких утис­ків: ро­сій­ський ца­рат вва­жав, що «та­кої мо­ви не іс­нує в при­ро­ді, її ви­га­да­ли ма­ло­ро­си». Пе­ре­шко­джа­ючи на­шим пред­кам спіл­ку­ва­ти­ся рід­ною мо­вою, Мос­ква на­ма­га­ла­ся пе­ре­тво­ри­ти, як пи­сав Іван Фран­ко, «укра­їн­ців у бид­ло, за­гнав­ши йо­го у стой­ло».

З установленням в Україні радянської влади більшовики заявили про повну лояльність до нашої мови. І це не дивно, оскільки сам «вождь світового пролетаріату» стверджував:

«Українська культура (мова, школа тощо) протягом віків придушувалися царатом, експлуататорськими класами Росії». Тому, йшлося у його розпорядженні, «ЦК РКП (б) зобов’язує усіх членів партії усіма засобами сприяти усуненню всіх перешкод до розвитку української мови і культури».
Втім, окупантам було байдуже, якою мовою спілкуватимуться на Полтавщині чи Вінниччині. Для компартійної верхівки головним було те, щоб і там, і там сліпо виконували їх волю.
Але цього не сталося: після революційного заколоту Україною прокотилася хвиля антибільшовицьких повстань, почалися «бродіння щодо мовного питання» і серед української інтелігенції. І у 1933 році — у самий розпал голоду — з’явилося розпорядження Сталіна про «припинення українізації».
А у 1938-му з’явилася постанова уряду про обов’язкове вивчення російської мови в школах усіх національних республік. До речі, коли Євген Тимченко виготовив Історичний словник української мови, то влада не дозволила вченому подавати матеріали, які стосувалися її розвитку до ХІІІ століття: виходило, що вона з’явилася лише після цього.
Герой п’єси Миколи Куліша «Мина Мазайло» дядько Тарас говорить такі слова:
«Їхня українізація — це спосіб виявити всіх нас, українців, а тоді знищити разом, щоб і духу не було...» Але в кінці п’єси він каже:
«Провокація. Хто стане нищити двадцять мільйонів самих лише селян-українців, хто?»
Слова ці виявилися пророчими: у 1932–1933 роках Голодомор, влаштований більшовицьким режимом, перетворив це припущення на жорстоку реальність. Господарям Кремля потрібно було, щоб українці боялися їх, вірили кожному їхньому слову і не були здатні на спротив. А досягти цього без «вирішення мовного питання» було складно. Тому підійшли до цієї проблеми «комплексно»: згортанням так званої українізації і фізичним знищенням мільйонів людей.
— Саме після Голодомору національно-визвольний рух в Україні пішов на спад, — говорить Роман Круцик — голова київського «Меморіалу».
«Ðî­ñ³é­ñüêà ìî­âà ïðèíè­æóº­òü­ñÿ...»
Такими «одкровеннями» рясніють чимало російських друкованих видань. Особливо сьогодні, коли проти нас ведеться справжня війна, у полум’ї якої гинуть тисячі українців. Звісно, що будь-яка людина, котра політично незаангажована і не є, вибачте, олігофреном, ніколи й нізащо не повірить у подібні маразматичні твердження. Адже кількість російськомовних газет у нас становить, за інформацією МЗС, майже 1200. Натомість у Росії — жодної україномовної.
Щодо радіомовлення, то у РФ існує одна-єдина радіопередача, яка ведеться українською, а в Україні понад близько 50% російськомовного радіоконтенту. І це при тому, що українська діаспора Російської Федерації налічує кілька мільйонів осіб: є регіони, де компактно проживають десятки, а то й сотні тисяч етнічних українців. Наприклад, у Тюменській області.
— Мати надсилає мені з України газети і журнали, — говорить Тамара Петровська — медсестра із Сургута. — Вони не дають втрачати зв’язок з великою землею, як ми називаємо свою історичну Батьківщину. Раніше я передплачувала українські видання, але з літа 2014-го вони чомусь перестали надходити...
Чи не тому, що з їхніх шпальт можна дістати правдиву інформацію про те, що відбувається як в Україні, так і на Донбасі? Адже з початком агресії проти України «старший брат» оголосив війну всьому, що так чи інакше нагадує про Україну. Серед його мішеней опинилася навіть... українська бібліотека у Москві, працівників якої спецслужби звинувачують ледь не у підготовці державного заколоту. За словами працівниці цього закладу Ганни Павлюкової, всі обвинувачення шиті білими нитками. Проте директор бібліотеки Наталя Шоріна потрапила під домашній арешт...
Óêðà¿íñüêà ìîâà ñüîãîäí³
Нині, які свідчать соціологічні опитування, найбільш поважають рідну мову жителі сіл і провінційних міст, у тому числі тих, які перебувають у традиційно російськомовних регіонах.
Якщо говорити про друк українських книг, то їх сумарний тираж, виданий у 2014 році, становив 55% від загальної кількості надрукованої в Україні літератури. Це трохи більше 30 мільйонів. Для порівняння: у 2013-му мовою Тараса Шевченка і Лесі Українки видали майже 38 мільйонів книг.
Щодо друкованих видань, то україномовні пасуть задніх. Щоб у цьому переконатися, достатньо підійти до будь-якого газетного кіоску, де абсолютна більшість є російськомовними. Натомість — за результатами соціологічних опитувань — останнім часом побільшало українців, які віддають перевагу «Україні молодій», «Українському тижню», «Високому замку» — виданням, які є не тільки україномовними, а й українськими за духом.
Тому на 26-му році нашої незалежності маємо зрозуміти, що українську мову треба воскрешати, виводити «у світ широкий». Щоб не жити нам, як і раніше, «на нашій, не своїй землі»...
Сергій ЗЯТЬЄВ

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».